Якщо хтось ще не знайомий з економічним аспектом протистояння україномовного і російськомовного культурного продукту, ось вам коротка цитата від Антона Мартинова: «Цей бізнес працює так, що якщо ти продаєш 3 тисячі екземплярів книжки, то вона виходить на беззбитковість. Зробити це на ринку, де носіїв російської мови 250 мільйонів набагато простіше, ніж продати 3 тисячі на ринку, де носіїв української 30 мільйонів».

Те ж саме стосується будь-якого відео-, аудіо-, чи я вже не кажу театрального контенту. Плюс не забуваємо, що платоспроможність середнього російськомовного читача мінімум удвічі вища за платоспроможність україномовного. На цьому ринку ми — в меншості. Ми — андердоги та аутсайдери. Просто за умовами цієї гри, за об`єктивними числовими показниками. Саме тому українська мова потребує захисту, а будь-який україномовний культурний продукт — розумної та свідомої підтримки.

Ну і щоби двічі не вставати, боротьба нашого північного сусіда за збільшення російськомовного населення (і зменшення населення іншомовного) — це в тому числі й боротьба за гроші. За своє життя у 60-70 років середня людина споживає культурного продукту — відео, новин, пісень — на десятки тисяч доларів. Долучити дитину до певної мови — це отримати ще одного споживача культурного продукту на все життя цієї людини. Якщо вона у дорослому віці свідомо не змінить мову на іншу.

Так що мова — це також про гроші. Великі гроші.