Версія англійською тут

Попри весь хаос часто ми можемо впливати на наше майбутнє. Часом радикально. І, в першу чергу, усвідомлюючи можливу реальність, приймаючи ризики, не ховаючись від можливих викликів та складнощів. Не намагаючи все пояснити звичним категоріями минулого, які привели до кризи. 

Цей текст не має на меті налякати чи посіяти паніку. Навпаки: він має попередити більшість описаних у ньому сценаріїв.

Далі я писатиму про базові компоненти готовності до можливої війни та про її базову логіку. Буду ділитися корисним особистим досвідом. Та почну зі спроби подолати ваше заперечення. Так, у вас є маса аргументів, чому Росія не наважиться на вас напасти. Але більшість з них уже стали неактуальними. І ви цього навіть не помітити. Цей Світ дуже змінився. У Росії є причини для нападу на Європу. Росія має низку пророблених сценаріїв нападу. І, найголовніше, має підстави вірити в успіх, базою якого є ваші слабкості. Вашою найпершою реакцією зараз може бути скепсис. Дуже ймовірно іронія та сарказм. Не поспішайте. Бо так само українці мали масу раціональних аргументів чому Росія не нападе на Україну у 2014 році, а потім у 2022. Але Росія напала. Ми були не повністю готові. Я хочу вберегти Вас, у тому числі, від наших помилок. Так, неможливо бути готовим не маючи безпосереднього досвіду. Однак, можна прийняти, принаймні, ймовірність, перебороти заперечення та усвідомити себе на початку шляху. І це буде дуже ефективний початок.

Не міряйте росіян по собі і не слухайте їх опозицію в еміграції. Останні — просто ще один шар атаки, який вже працює на загальну мету. Хтось свідомо, хтось – ні. Ви їх не розумієте. Не тіште себе небезпечними ілюзіями про гарний російський народ, якому просто не вистачає демократії. Все куди складніше. Навряд ви зможете із ними домовитись. Вам нічого їм запропонувати окрім вашої свободи, ваших прав і вашого добробуту, які вони хочуть у вас забрати. Не піддавайтесь омані м'якої сили від Russian Today та подібних проектів. Диктатор Путін просто дав росіянам те, чого вони хотіли. Не диктатор Путні дивиться у віртуальні окуляри керування дроном-камікадзе, що свідомо спрямовується у автомобіль із цивільними українцями. Такі випадки фіксуються у нас щодня. Це достовірний факт. І це роблять прості росіяни. Тому що важливим компонентом соціально-культурного дискурсу в Росії є низька цінність життя. В тому числу, усвідомлена низька цінність власного життя. А, також, весь спектр нетерпимості: релігійної, національної, гендерної. Російське суспільство зрощене на запереченні всього того, що є вашими базовими цінностями. За мовчазної згоди і негласної підтримки держави. Щоб в цьому переконатися, варто зануритися в їх побутовий фольклор та інтернет-простір. Саме тому це представники цього суспільства дуже легко готові як вмирати, так вбивати.

Ксенофобія та нетерпимість трапляється в будь якому суспільстві. Але в російському суспільстві це негласна норма. Якщо розібратися, то причини тут достатньо прості. Майже вся історія існування Росії – це зовнішні завоювання та внутрішні кризи. І в процесі загарбницьких війн та криз всі найкращі представники суспільства або фізично знищувались, або їхали в еміграцію. Всі накопичені матеріальні ресурси та досвід (останнє важливо) час від часу дуже швидко втрачались, і країна та суспільство починали все знову. І ці починання часто були жертовними та нераціональними. І такий сан речей прийнятний для імперії, якій потрібні «дешеві» людські життя для воїн та державних звершень. І саме усвідомлення низької вартості власного життя солдатами російської армії в черговий раз є найбільшим рушієм вже цієї війни. І це робить армію Росії смертельно небезпечною для армій та соціумів Європи, де життя людини та її права є найвищою цінністю. Для росіян це просто ознака слабкості та джерело глузувань вже багато років.

Звісно, лише ксенофобських настроїв у суспільстві недостатньо для ефективного військового вторгнення. Тому важливо освідомити ще одну реальність: Росія готується. І вже давно. І чим більше вона це заперечує, тим більше це схоже на правду. Дуже наївно думати, що Кремль затіяв кампанію проти України лише для того, щоб захопити наші чотири області чи поставити своїх маріонеток в Києві. Україна зараз — це як Фінляндія чи Маньчжурія для Радянського союзу1939-го року. Порівняно невеликий конфлікт, що передує більш масштабному для істотного підвищення бойових спроможностей військ. Бо зупинятися на одній перемозі неможливо, якщо задекларований головний ворог – НАТО і США. А Україна – частина Росії, яку, за їх словами, Захід маніпуляціями зробив окремою державою для послаблення Росії. І такою була їх реальність ще до 2022 року. До того, як Західна зброя в руках українців нанесла страшенних втрат російським збройним силам. Тому помста обов'язкова. Але і помста є не головною причиною.  Тривала і виснажлива війна на чужій території неможлива без підвищеного градусу ненависті. І поки цей агресивний імпульс скерований на зовнішнього ворога, московські вожді зберігають владу. Бо війну розпочати легше, ніж закінчити. Зупинка означитиме, що розпалена жага смерті піде всередину Росії і утримати владу за цих умов буде дуже важко.

Великі людські та економічні втрати, що несе Росія, демонструють скінченність їх потенціалу. Вони це усвідомлюють. І розуміють, що вікно можливостей для нападу на Європу становить лише кілька наступних років. І в ці наступні роки відразу зійдуться декілька факторів. Перше: економіка піде вниз, що не дасть вести війну на виснаження довго, зумовить необхідність приділяти увагу внутрішнім проблемам. Але це дуже здешевить купівлю нових солдатів через бідність та безробіття. І винним у падінні економіки буде призначено Захід. А, значить, удар по Європі, подальша криза в Європі та пограбування нових захоплених територій будуть способами перезапуску російської економіки та задовільненим народних бажань. Повірте, грабіж для них сильний мотив. Друге: тривала війна з Україною виведе їх озброєння та тактику на якісно новий рівень. Далеко не всі військові в Європі усвідомлюють, що наше поле бою радикально змінюється кожні півроку. Часто зміни революційні. Росія в інноваціях не поступається Україні. Нові засоби та і тактики дешеві та ефективні. Вже зараз ми фіксуємо ударні дрони вартістю в 10-20 тис доларів з функціоналом майже як у сучасних крилатих ракет вартістю мільйони доларів. Разом із супер-дешевими солдатами, які покірно йдуть на смерть, маємо смертельно небезпечну силу. Чисельність російської армії за останні три роки зростала. І найближчим часом Росія матиме шанс один раз, але досить швидко збільшити чисельність армії у 1,5-2 рази.

І, тому, третє: саме зараз ви радикально не готові до цієї війни. Саме зараз. Через пару років більшість з вас вже не буде сміятися з мого тексту. Ваші військові бюджети, чисельність армії, запаси озброєнь збільшяться. А вони втратять момент. Їх потенціал зменшиться через війну в Україні (яка навряд куди дінеться) і їх внутрішні проблеми. Тому я говорю про вікно можливостей в кілька майбутніх років. До речі, нападом на вас, Кремль нанесе стратегічного удару по нам. Бо ви є наш стратегічний тил і джерело нашої підтримки. Без вас нам навряд чи вистояти.

Та повернемось до сьогодення. Ваша радикальна непідготованість не просто провокує на напад, а навіть запрошує це зробити. Ваші армії як сторонні спостерігачі фізично не здатні акумулювати весь цей потік нового досвіду навіть за умови, що ми відкрито ділимося усіма даними із вами. Тому коли ви не можете зібрати контингент і в 50 тисяч військ, які б просто перебували в нашому тилу та більш ефективно переймали наш досвід, це демонструє реальну неспроможність армій. Не думайте, що ваша коштовна, високотехнологічна зброя вас захистить. Проти цієї дорогої, але не такої багаточисельної зброї Росія виставить півмільйона чи мільйон одноразових вояків. Задача яких, наприклад нести вантаж 50 кг на відстань 1000 метрів. Або проїхати на мотоциклі 2 км, знайти будівлю і там сховатися. Або добігти до найближчої лісосмуги і вкопати там нору. Або спіймати собою FPV чи міну. Їх відправляли на штурми пораненими. Їх командири відпрацювали цей конвеєр смерті в десятках сценаріїв. Це абсолютно масові явища. Це свідома політика, яка збільшує ефективність армії. Пазом із тортурами цивільним це розкручується за степеневим законом з 2022 року. Усвідомте це, уявіть масштаб. Вся ваша високовартісна та високоефективна зброя, але малочисельна зброя витратиться на цих одноразових вояків, а далі вже зайдуть профі з не найкращою, але випробуваною в боях технікою та екіпіруванням і візьмуть стільки, скільки зможуть взяти. Україна може їх стримувати через два фактори, яких у вас немає. Перший: здатність нести на порядок менші, та все ж великі людські втрати. Неприйнятні для вас. Другий: досвід, зумовлений коеволюцією з армією РФ.

Розглянемо невеликий, але показовий приклад. Вони створили Ленінградський військовий округ. Це інструмент виключно для нападу. Вони почали повільно розбудовувати його інфраструктуру. Однак, весь персонал на чолі з командуванням округу вони відправили воювати на Харківщину. Харківська кампанія 2024 року для них виявилась формально провальною. Втрати високі, територіальні здобутки більш, ніж скромні. Та що було метою того наступу? Напевно, кривавий досвід, який вони отримали. І такого досвіду вони отримали в десятках подібних компаній дуже багато. І досвід вони набувають разом з нарощуванням чисельності армії та спроможності її забезпечити. І за рахунок економічних проблем через рік вони спокійно зможуть мобілізувати півмільйона чи мільйон вояків. Тобто, вони будуть мати робочу, та ефективну військову машину на піку форми. Можна заперечувати їх політичну готовність це застосувати проти Європи. Але вже точно не можна заперечувати існування цієї машини. І точно не можна заперечувати наявність мотиву її застосувати задля отримання бонусів. Бонусів, що компенсують їх захмарні втрати останніх років. Бонусів, які їм не дасть захоплення навіть усієї України. Інша справа – Європа.

Далі я спробую детально розвинути ще одну важливу тезу: воює не армія. Воюють геть усі. Просто кожен по своєму. Здатність української армії опиратися пояснюється згуртованістю всього суспільства і здатності його жертвувати життям. І, при цьому, працювати та жити попри усе. І триматися. За ці три роки, не зважаючи на всю втому, в українців ця здатність закріпилося. Як і усвідомлення, що без певної волі та долі героїзму цивільних, армія не втримається. Бо якщо сиплеться тил – буде сипатися і фронт. І в цьому місці ми підходимо до важливої і, водночас, парадоксальної думки: дуже важливо продовжувати жити мирним життям. За можливості мають працювати бари, бібліотеки, школи, театри, магазини тощо. І ми часто чуємо від вас закиди, що ми продовжуємо жити мирне життя, хоч йде війна. Так, це правда. І ви маєте продовжити, коли почнеться у вас. Інакше вам не втриматись. Інакше ви не будете знаходити у собі сил розбирати завали після вибухів та налагоджувати виробництво і логістику у екстремальних умовах. Бо ключове, що вже вам прийдеться усвідомити: перемагають не армії. Перемагають суспільства, країни, народи.

Але це буде потім. Спочатку вам треба пережити кілька шокових періодів, коли все почнеться. Це справді непросто. Та розуміння можливих сценаріїв початку дасть можливість передбачити ризики і підготувати необхідні матеріальні засоби.

Як все почнеться чи може початися? За радянською доктриною війна з НАТО передбачала знищення логістики Німеччини ракетними ударами. І ця логіка, поза сумнівом лишилась. Росія вивела своє виробництво вже випробуваних, модернізованих ракет та дронів на пік можливостей. І накопичує, не витрачаючи їх на нас. Але зараз їх плани можуть набути дещо інших форм. Якщо країна неготова до опору, реальна шкода від ударів ракет може виявитись непотрібною. Бо на додачу дуже ефективно можна застосовувати радіоелектронні, інформаційні та політичні засоби. Інші гібридні методи. Наприклад, тероризм. Як від ісламістів, так і від радикальних місцевих угрупувань. В усі ці можливості Москва давно вклала мільярди і вони просто чекають свого часу. Я абсолютно впевнений, що існують тисячі польотних завдань для крилатих ракет Х101, Калібрів та дронів камікадзе типу Шахед. Для враження цілей у Європі. При цьому, вони прокладені над найбільш густонаселеними територіями. Росія спокійно може запустити запустить пару сотень Х101 та п'ять сотень Шахедів за одну ніч через Білорусь та/або з півночі через Фінляндію. Звісно, ваші ППО та авіація зіб'ють, може, й 95% ворожих цілей. Але впадуть уламки, бо летіти все буде над містами, селами, дорогами, заводами, фермами. В когось згорить автівка, в когось будинок. Десь буде затор на дорогах. Будуть травмовані та загиблі навіть від уламків збитих ракет. І найбільш ймовірною реакцією буде весь спектр паніки: черги в магазинах, вимоги до уряду, який не контролює ситуацію, заклики до знайомих та колег в Росії та апеляція до моралі, співчуття. Останнє ми також робили у лютому 22 році. Зараз лише гірко усміхаємось...

До речі, 95% збитих цілей є дуже оптимістичним сценарієм. Впевнений, росіяни приберегли для вас щось новеньке. Наприклад, керування ракетами та Шахедами в реальному часі за допомогою вашого ж мобільного зв'язку ухиляючись від авіації та ППО, за яким також будуть слідкувати. Але навіть коли й без цього: збити Шахед не така проста задача, як здається. Особливо під час масової атаки, організованої дуже досвідченими зовнішніми операторами. Тому 30-40% може прилетіти в цілі: зв'язок, аеропорти, вокзали, мости, електропідстанції, оборонні відомства, військові частини. Так, вони врахують український досвід і можуть застосувати стратегічну неядерну зброю одразу проти цивільних цілей. Для підсилення паніки. А через пару днів РФ може спокійно повторити масовану атаку. Вишукано комбінуючи з іншими засобами впливу. Чи готові ви будете до цього? Певно, що ні, але при цьому ви зможете зберегти здатність до опору. Якщо будете хоч трошки знати, що вас чекатиме. Бо саме на страх і паніку будуть розраховувати росіяни. Саме це буде їх основна зброя. І повторюсь, саме тому вони майже напевно будуть бити по цивільним одразу.

Фраза «Київ за три дні» має дуже просте підґрунтя. Протягом трьох днів у вас буде шок і вами значною мірою керуватиме гормон стресу кортизол. Фізіологічні реакції на нього можуть бути досить незвичні. Раціональність людини в цей період є низькою і саме на це розраховував наш ворог у лютому 2022 року. На те саме він буде розраховувати і коли нападе на вас. Надзвичайно важливо у цей період не піддаватися паніці. Намагатися не приймати різких та імпульсивних рішень. Триматися разом з сім'єю та знайомими, підтримувати один одного. Навіть якщо ви опинитеся в зоні бойових дій – в жодному разі не намагайтесь відразу її покинути. Зупиніться. Ризик загибелі від дружнього чи ворожого вогню буде великим. Скупчення на дорогах та транспортні колапси — чудові цілі. Або завада на шляху руху техніки. Вашої чи ворожої. І те, і інше – погано. Друге – ще й дуже небезпечно. Росіяни звикли розстрілювати цивільний транспорт на дорогах.  Намагайтесь перебувати у захищеному місці. Пам'ятайте про правило двох стін якщо не вдається знайти спеціалізоване сховище. Будьте обережними з підвальним приміщеннями: перед тим, як туди спуститись переконатись, що там є лом, кирка, лопата тощо. Невеликий запас їжі та води. Майже напевно, шок пройде за три дні чи раніше, ви розберетеся в поточних обставинах і зрозумієте як раціонально діяти далі.

Керуйтеся виключно офіційною інформацією. Не довіряйте чуткам, а, особливо, повідомленням у соціальних мережах. Бо там майже напевно ви зустрінете ворожу пропаганду. Так, ваша влада, яка складається з таких самих людей, як і ви, буде недопрацьовувати та помилятися. Та споживати ворожу пропаганду означитиме шкодити собі та своїм співгромадянам. Також будьте готові до будь яких зламів та фейків. Штучний інтелект зараз здатен генерувати дуже правдоподібний відеоряд. Тому якщо раптом побачите відео де ваш генерал/президент/прем'єр закликає здатися – не поспішайте вірити.

Далі вам здаватиметься, що все скінчиться за три тижні, бо Росія як завжди десь прорахується, нестиме втрати, і американці увімкнуються у війну. Але може виявитися, що ввімкнуться вони не так як хотілось би. І ситуація в цілому куди більш складніша. Бо одночасно з вторгненням Росії в Європу почнеться ще низка локальних конфліктів: Тайвань-Китай, Південна Корея – Північна Корея, Індія – Пакистан (вже розпочалось, але потенціал розвитку там дуже значний), Іран-Ізраїль, Венесуела- Гайяна, і так далі. На психіку почнуть тиснути ваші втрати і руйнування. Загрози обстрілів та повітряних атак. Зруйнований побут, можливі перебої з постачанням їжі, води електрики. Найймовірніше далі буде виснажливий марафон. Тому варто зосередитися на налагодженні життєво необхідний функцій спільнот та громад. Магазини та логістика мають працювати. Навіть якщо доставка їжі потребуватиме від водіїв вантажівок певного ризику. Апелювати до роботодавця, профспілок, умов контракту, уряду та місцевої влади буде недоречно. Брати відпустку чи звільнятися з компенсацією – аморально. Тобто, вам прийдеться частково відмовитися від свобод і від принципу найвищої цінності життя. Для цивільних також стане в нагоді військовий принцип: «Якщо у підрозділі бійці дбають лише про своє життя – усі вони загинуть. Якщо кожен боєць здатен померти за іншого – не загине ніхто.»

Вам прийдеться гуртуватися і кожному прийдеться і віддавати громаді більше, ніж раніше. Рятувальники та пожежні служби інколи не будуть спроможні впоратися із викликами. Будуть потрібні волонтери. Організовані волонтери з інструментом, екіпіруванням і досвідом. Які зможуть заколочувати вибиті вікна, демонтувати зруйновані частини будівель тощо.

Варто також згадати про навколо-військове волонтерство. Понад того, що багатьом здоровим чоловікам та жінкам доведеться мобілізуватися або піти працювати на оборонні підприємства, варто бути готовим шукати інших шляхів підтримки армії. Український досвід у цьому дуже корисний. Бо боєкомплект та інший матеріальний ресурс ваших армій дуже швидко закінчиться. Потрібно буде залучати всі можливі цивільні засоби для боротьби із ворогом: тепловізори, пікапи, дрони, інженерні засоби загородження, зв'язок, маскувальні сітки, човни, квадроцикли, вантажівки, будівельні матеріали, електричне обладнання, генератори, зарядні станції і ще десятки, якщо не сотні, назв. Все це не зможе забезпечити ваш уряд повною мірою. Бо ваші поточні оборонні бюджети жалюгідні. І необхідні засоби прийдеться купувати, у тому числі за зібрані краудфандінгом ваші кошти.

Окрема розмова про кошти на зброю, які прийдеться збирати в рамках механізмів благодійності. У Вас це викличне певне несприйняття. Буде необхідним зрозуміти: найгуманніший донат — донат на зброю для захисту. На перший погляд, благородно збирати на лікування поранених дітей. Але якщо проаналізувати ситуацію глибше, то донатити треба на засоби захисту, які попередять поранення. І збирати на ліквідацію наслідків замість попередження не просто нераціонально, а аморально. Наприклад, зенітний дрон-камікадзе, який купується волонтерами, знищує ворожий дрон-розвідник. І Іскандер чи ФАБ з УМПК просто не прилітає, бо не працює важлива ланка системи наведення. І ось вже й не треба збирати на протезування дітей.

Обов'язковою компонентною вашої незламності має бути стійкий особистий побут в критичних умовах.

І, наостанок, велике значення має індивідуальна підготовка кожного з вас. Найперше, психологічна, але з цим найважче. Потрібен досвід. Та в частині навичок тактичної медицини, роботи з інструментами, топографія, навички виживання, зв'язок. Ідеально навчитись користуватися стрілецькою зброєю, дронами. Для останнього вистачає засобів, програм-симуляторів. Надзвичайно важлива компонента, насправді, ви потім оціните. Дуже корисно ознайомитися з організаціє армії Росії, характеристиками зброї, засобів та тактики ворога. Завантажте собі відповідну літературу, подивіться відео. Інформації багато у відкритому доступі. Є навіть свіжі настанови для тактики малих піхотних груп. Також потрібен також простий надійний, практичний та витривалий одяг і тренінгове взуття. Тривожна валіза має бути зібрана та знаходитися в доступному місці: всі ваші документи (бажано захищені від намокання), готівка, ліхтарики, аптечка, павер-банк трошки їжі, води, засобів гігієни та одягу. Засоби зв'язку. Але не обтяжуйте тривожну валізу. З нею ви маєте бути максимально мобільні. Ідеально, щоб це був рюкзак. Автівка має бути постійно заправлена, і в резерві повинно бути пара каністр з пальним.

Звісно, достовірний прогноз майбутнього ніколи не був можливим. Тому що ми робимо наш вибір щодня і змінюємо майбутнє. І якщо ви зараз приймете ризики та почнете комплексну підготовку до протистояння вторгненню, вторгнення з великою ймовірністю не станеться. Росія розраховує на вашу слабкість. Вона розраховує, що ви не будете готуватися і через підконтрольні політичні сили заважала і буде заважати вам це робити. Для вас важливо постійно демонструвати усвідомлення та готовності. Мають бути регулярні репортажі в медіа про курси стрільби, школи безпілотників, добровольчі бригади рятівників тощо. Це буде кращим маркером вашої готовності. Ваші уряди мають інвестувати в цивільну оборону, збільшувати оборонні бюджети та чисельність збройних сил, які будуть готові до усіх сценаріїв, у тому числі, до місій в Україні. І це розіб'є плани Росії. І війни може не статися. Або вона закінчиться швидко без масових жертв та руйнувань. Все в ваших руках.

Та найголовніше: пам'ятайте про нас, про Україну. Ми є ваша головна сильна карта. Вже зараз ми маємо 110 бригад. Ви лише 80. Так, ви маєте перевагу в окремих видах техніки, але ми маємо досвід та сучасні ефективні тактики. У випадку вторгнення ми вас не покинемо. А, майже напевно, почнемо низку власних наступів з метою збити темп їх наступу на вас, на скільки б це важко нам нас не було. Разом у нас все вийде.