Сьогодні публікую нову стару пісню і відео на неї, від яких болить і колить все разом. Це переспів пісня Романа Купчинського «Заквітчали дівчатонька». Написана майже 110 років тому. Проблеми ті саме, що і зараз. Навіть гірше. Але яка пісня..закохалась в неї з перших акордів
А буквально тиждень тому мала розмову з другом, який долучився до лав ЗСУ. Друг вперто російськомовний з поясненнями — «а как іначє, я так вирос, ні магу же я через сєбя». Хтось до нього причепився і присоромив за язік. І на жаль, я(теж виросша і т.д., але відхрестилася) не змогла знайти правильних слів, щоб пояснити, що:
«іначє» не буде цієї держави, за яку ти присягнув
«вирос» і ростеш далі, над собою і змінюєшся
«чєрєз сєбя» — тільки так можна досягти якісного оновлення країни, коли кожен відпустить старого себе
Напевно наступну пісню тре писати про граблі.. або... може вже є? залюбки переспіваю!
