Коли мова заходить про питання корумпованості з усіма її наслідками судової гілки влади, то, як правило, ні в кого не виникає сумнівів в тому, що сьогодні суди — частина системи. Системи часто репресивної, яка має забруднену репутацію та низький рівень довіри через те, що не всі судді працюють в ім'я справедливості, а нерідко беруть хабарі чи/та здійснюють «правосуддя» напряму всупереч закону.
Це розуміють майже всі, крім самих суддів. Мені доводилось бачити їх реакцію на претензії до системи роботи і до такого факту, як корупція, і вони щиро обурюються на будь-яку критику, яка навіть не стосується жодних персоналій.
Можна згадати суддю Зварича з його «колядуванням» чи Чауса та бабло в трилітрових банках. Ще в Одесі був епічний суддя Буран, що при затриманні відстрілювався і навіть майже втік від детективів НАБУ. Це ще лише те, що вилізло на поверхню. А скільки таких «суддів» уникає не тільки відповідальності, а й обвинувачень?
Я хочу розказати 2 схожі в певній мірі і різні в той же час історії. І вони про правосуддя і роль суспільства в його, як не дивно, реалізації.
Вбивство в Троїцькому
В травні 16го року на Одещині по-звірячому було забито до смерті Андрія Перекитного.
Причиною стало ДТП, спровоковане вбивцею, який перебував за кермом авто у стані алкогольного сп'яніння. Сам він — колишній співробітник УБОЗу МВС, а на момент скоєння злочину — начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи в колонії №51, старший лейтентант МВС В'ячеслав Лазарєв.
Детальніше про подію можна прочитати на сайті НТН, а поки коротке описання від Ганса Крістіана Андерсена нашої поліції. Особлива увага на заголовок:
Тут важливо додати, що Лазарєв має родинні зв'язки серед силовиків регіону і йому та його поплічникам неодноразово вдавалось уникати відповідальності за злочини, скоєні раніше. Кримінальне провадження проти нього по цьому вбивству стояло на місці і відкрито саботувалось перші два тижні, аж поки його на слідство не забрала обласна прокуратура. До слова, отаку характеристику екс-менту вже після скоєного видала колонія, де він працював:
Як бачите, наш герой — янгол, ну прямо без п'яти хвилин канонізована особа.
Далі, після слідства, провадження по Лазарєву відправили в суд, і з другої спроби його було призначено до розгляду. При чому здійснюють його 2 суддів та 4 присяжних. Якщо вам цікаво про сам процес, то раджу почитати ось цю статтю.
Підсудний увесь цей час перебуває в СІЗО, де у нього цілком непогані умови, бо в пенітенціарній службі теж є його родичі. Але він сидить, і скоріш за все, в фіналі судових розглядів його чекатиме досить великий, якщо не пожиттєвий, термін ув'язнення. Вірогідність того, що він зможе уникнути покарання є вкрай малою.
А знаєте, чому? Бо на кожному засіданні є люди. Ті, кому просто не байдуже. Громадські активісти, журналісти,мешканці Чорноморська та жителі з Троїцького, що їздять майже 80 км на кожне засідання. Є постійний супровід в ЗМІ та є люди, які не дадуть відпускати Лазарєва на волю. Якщо відмінусувати ці всі фактори, то стовідсотково екс-мент не понесе жодної відповідальності.
Вбивство в Черкасах
Серед стрічки моїх новин я натикнувся на цю історію. Наприкінці того ж 16го року в Черкасах Ілля Новіков протягом певного часу забивав до смерті іншого чоловіка. Додаю фото вбивці
Загиблого звали Сергій Бондаренко, йому було 29 років.
Детальніше про саму подію і відео з камер спостереження. До слова, вбивця в суді заявляв, що він оборонявся. Подивіться, яка в нього «оборона».
Матір покійного хлопця розповідає, що запобіжну міру Новікову обрали у вигляді домашнього арешту. Про саме засідання її не було повідомлено. Кваліфіковано це діяння не як вбивство, а як нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого. Таке визначення є неправильним і суперечить кримінальному кодексу, адже злочин вчинювався з метою заподіяння смерті, яка наступила майже одразу ж після побиття. А зроблено таку кваліфікацію було для того, щоб не закривати Новікова в СІЗО, оскільки така стаття, як вбивство, не передбачає іншого запобіжного заходу, як тримання під вартою, і аж ніяк не домашній арешт.
Чи сяде він і чи хоча б не втече з-під домашнього? Не знаю. Але складається стійке враження, що дана особа може відповідальності уникнути.
Я не знаю, що спричинило конфлікт, який переріс у вбивство. Мені невідомо, які зв'язки має Новіков і яка у нього характеристика. Але я точно знаю що вбиця повинен перебувати за гратами. Як за законом, так і за здоровим глуздом. А це не відбувається завдяки судді Соснівського районного суду м. Черкаси Сергію Піроженко.
Цей представник Феміди уникнув відповідальності за отримання хабаря в 300 доларів ще в 2008му році. Детальніше і повний текст рішення за посиланням.При цьому з моменту вчинення злочину і аж до виправдовувального вироку (а це аж 9 років!) він не припиняв працювати суддею.
Мені дуже шкода, що ЗМІ та місцева громада не втручається в цей резонансний процес. Саме через це вище описана ситуація є в нашій реальності.
Байдужість вбиває. Буквально. Закликаю звернути увагу на цю проблему і допомогти судді Піроженко навчитись правосуддю!
Так от, після цих двох історій я навіть не знаю що додати ще, щоб описати суть української судової системи. Це просто лютий треш, без подолання якого у нас не буде ніяких шансів змінити бодай щось в цій країні на краще. Чому наші суди можуть діяти по законам ринку, а не по Закону України? Як можна довіряти системі, яка часто засуджує невинних і не карає злочинців? Хіба справедливість продається?
Те місце, де українці мали б шукати справедливості, часто є тим, що їй суперечить. І неважливо, великий чи малий відсоток суддів є корумпованими, важливо те, що вони не несуть відповідальності за винесення завідомо неправомірних ухвал та інші злочини. Змінювати ситуацію та повертати її в якесь бодай трохи нормальне русло можна ж часто лише при сильній увазі з боку ЗМІ та громадян.
