За «мєнтівськими понятіями». Підполковник Андрій Калюжний і його патрульні-«bandidos"

Мій особистий досвід листування з місцевим патрульним главком вимірюється багатьма роками. Тоді Калюжний був ще капітаном. Тому я пречудово в курсі «професійного» почерку Управління та його начальника. 

Отримувані відписки на звернення – запити і скарги – завжди відзначалися маніпулятивним характером, вражаючими нісенітницями і  безпардонною брехнею. Що не відповідь, то чергова порція абсурду і відвертої маячні.

Але все це стосувалося подій, які не мали широкого суспільного резонансу. Вони не були зафіксовані на відео і мали дуже обмежене коло свідків. Бо відбувалися, скажімо, у моєму дворі чи на прилеглій території та були з розряду побутових.

Приміром, вони стосувалися безуспішних викликів поліції до регулярних галасливих посиденьок п'яних компаній чи влаштовуваних гучних «дискотек» під зоряним небом. Якщо патрульні екіпажі і приїжджали на місце, то толку від них не було жодного.

Неподобства, які заважали відпочинку, тривали й надалі. Але у відповідях за підписом капітана Калюжного дії екіпажів завжди оцінювалися правильними, такими, що до них не могло бути жодних претензій чи бодай найменших докорів.

Та от 29 серпня в Дніпрі стався інцидент, що прогримів трьома пострілами патрульного в спину порушника на всю країну. 

31 серпня патрульні цілою отарою зібралися під Кіровським райсудом Дніпра на засідання з обрання запобіжного заходу своєму колезі Єгору Звонкову.

Крім натовпу патрульних у дворі більше нікого не було. Хіба що тільки журналісти. Смисл уніформованого збіговиська видавався ясним і зрозумілим: підтримати своєю присутністю підсудного патрульного.

Звиклому до недостойного правоохоронного органу стилю комунікацій Управління з приводу буденної рутини, мені стало цікаво, до яких трюків там вдаватимуться у відповідях на звернення щодо подій, які здобули широке висвітлення в пресі. Відтак, звернувся за поясненням такої кількості патрульних спочатку у дворі суду, а потім – на засіданні, а також цілі проведеної акції.

На запит відповіли, що виявляється, це не був спеціально організований кимось захід з підтримки, а просто патрульні, незалежно один від одного, вирішили з огляду на підвищену суспільну увагу до події прийти та позабезпечувати на вказаній території  безпеку та порядок. Причому, в листі за підписом заступника Калюжного – Вячеслава Маслюка – акцентувалося, що поліцейські зібрались без жодної вказівки від когось.

Ви допускаєте таку ситуацію? Наскільки реальною та правдоподібною вона вам видається? А як щодо щирості наданої відповіді – ніяких підозр і питань не виникає?

Чому в Управлінні не написали так, як воно все було насправді, існує кілька припущень.

Перше –  заборона будь-якої громадсько-політичної активності в період воєнного часу. А тут же, по факту, майже цілий мітинг та ще й людей у формі. Тому у відповіді на запит в Управлінні «зметикували» подати організовану масовку копів як звичайнісінький захід з «патрулювання» території.

І, «звісно», без жодної на те чиєїсь вказівки. Бо в мітингів є організатори, а тут, бачите – нічого подібного, а тому і жодних претензій до ініціаторів групового дійства бути не може. Через їхню відсутність. Ніхто, мовляв, нікого нікуди не кликав – всі самі прийшли. Правда, як вже було сказано, у дворі нікого, крім самих патрульних не було, то виходить, що вони зібралися задля підтримки порядку… серед самих себе.

Друга причина специфічної відповіді – задля уникнення приводів для закидів у тиску на суд. Бо так воно і виглядало. Стільки патрульних у дворі, а потім і в залі засідань… Але про що ви: який такий тиск? Це ж, всього-навсього, патрулювання. Забезпечення безпеки.

Серед тих, хто перебував у дворі суду, було і обласне патрульне керівництво – те, яке, слыд розуміти, не давало нікому жодних вказівок. Тільки не разом зі всіма. Тусувалося окремо. На те воно і начальство. Принаймні, так керманичів зафіксувало фото кореспондента «Радіо Свобода».

Підполковник Калюжний стояв в компанії зі своїм заступником Вячеславом Маслюком і ще одним, заснятим зі спини, доволі широкої. Але обличчя Калюжного і Маслюка на світлині видно чітко і без жодного сумніву в тому, що це саме Калюжний та Маслюк і ніхто інші.

Але я вирішив продовжити експеримент і звернувся з запитом до Управління задля підтвердження очевидного. Поцікавився, чи це Калюжний і чи впізнають в Управлінні свого начальника на фото?

«Патрулька» не була б «патрулькою», якби традиційно не вдалася до «хитромудрих» маніпуляцій. Мені написали, що відповідь на запит… «не видається можливою». І «пояснили» чому:

«Оскільки запитувана інформація не відображена та не задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, не була отримана та не була створена в процесі виконання Управлінням своїх обов»язків, передбачених чинним законодавством, надання інформації Управлінням у відповідь на ваш запит не видається можливим"

Отакої!.. Підпис В. Маслюка, виконавець — Олександр Енгельс. Досі не "декомунізований". Жартую.

Отже, в Управлінні "не знають", чи був їх очільник того дня у Кіровському райсуді.  І той Калюжний, що на фото — "не відображений на будь-якому носієві". Тобто, відзняте фото, за логікою патрульного Управління – не "носій". Як і Калюжний, ніби й не Калюжний...

Одначе, я вирішую поглибити експеримент. Про Калюжного на фото я запитував в Управління. Дай, думаю, адресую свій запит безпосередньо Калюжному – що мені відповість він сам? Нюхом чуяв, що й тут не обійдеться без сюрпризів… І таки не помилився!

Калюжний відповів про себе на фото те саме: "відповідь не видається можливою". А в обгрунтування навів: Закон України "Про Національну поліцію", Конституцію України, Закон України "Про доступ до публічної інформації",  Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, Постанову пленуму Вищого адміністративного суду України…

І от все це взяте до купи, за логікою Калюжного, стоїть на варті того, щоби він не визнав очевидного – себе на тому фото.

А уявіть таку ситуацію: найпростішу і, здавалося б, найвірогіднішу. Я запитую в Калюжного, чи він це на фото, а той дає ствердну відповідь. Якби підполковник так відповів, то й новини ніякої б не було. Як і жодного інформприводу для критики. Бо в чому новина і які можуть бути докори за пряму і щиросердну відповідь? До того ж – очевидну. Але ж ні! Де там… Це не про нашого Калюжного.

Я би ще зрозумів його мотив не визнавати себе на фото, якби, приміром, він був заснятий у тому дворі за деревом під час справляння природної потреби. Соромно було б признатися. Але ж на тому фото – нічого подібного! Калюжний стоїть поруч зі своїм заступником Маслюком і ще якимсь одним. У футболці з Тризубом на грудях та у штанях. То чого ж соромитися? Навіщо аж на трьох (!) сторінках гнати клінічну "пургу", коли б вистачило тільки сказати: "так, це був я".

І це ще не кінець експерименту.

На світлині патрульної Анастасії Жили, зробленій у фіналі резонансного інциденту зі стріляниною 29 серпня, чітко видно її величезне татуювання  на правій руці.

Одні важають "татуху" бандитською, притаманною мексиканським "bandidos" — представникам кримінального світу, які сповідують культ "Santa Muerte" («Святої смерті"). Інші вбачають у зображенні скандинавську міфологію, вказуючи на присутні руна.

Та як би там не було, є затверджені МВС Правила носіння одностроїв, які забороняють поліцейським мати будь-які тату на відкритих ділянках тіла. Про це йдеться прямо і безапеляційно: не можна і все. Категорично. Інакше цю норму потрактувати неможливо.

Пишу про це до патрульної поліції, вимагаючи фіксації Управлінням факту порушення Жилою Правил і застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Відправив. Сиджу і міркую: що ж вони можуть ще відповісти, окрім як підтвердити очевидне? Бо ось Жила, ось її тату на відкритій ділянці тіла, і ось Правила,  де все  чорним по білому. Які ж тут іще можуть бути варіанти? Виявляється… можуть. Та ще й які!

"Майстер-клас" з "апофігею" питомо мєнтівського цинізму, правового нігілізму і просто відвертої маячні дає підполковник Калюжний. Підпис – його, виконавець – Олександр Зазуляк.

В листі згадується п. 2 розділу ІІ Правил носіння однострою поліцейських, згідно з яким "носіння предметів однострою вимагає від поліцейського не відкривати (демонструвати) частини тіла з татуюванням".

Далі йдеться про затверджені МВС однострої. А потім – про неможливість, згідно з іншим пунктом згаданих Правил, поєднувати з одностроєм елементи цивільного одягу.

Досі в тексті було все нормально і його можна було сприймати таким, що  написаний адекватною людиною. Але нате вам! Ось який вбивчий своїм маразмом робиться висновок:

"З урахуванням відсутності додаткових предметів однострою та пряму заборону на використання поліцейськими цивільного одягу, що могли використовуватися з метою приховування наявних на тілі татуювань /…/ дії сержанта Анастасії Жили не можуть бути розцінені як умисне відкривання (демонстрування) частини тіла з татуюванням, а отже не встановлюють наявність повного складу дисциплінарного проступку".

Ви зрозуміли, про що це "гонєво"?

На повному серйозі патрульна поліція відповідає, що так, мовляв, є таке правило про заборону тату на відкритих ділянках тіла. Але поліцейська форма — вона така, яка є, в даному випадку – літня, тобто з коротким рукавом.

І якби можна було приховати тату якимось елементом цивільного одягу, Жила так би і вчинила. Але це прямо заборонено Правилами. Тому… вона ні в чому не винувата.

Але яким чином те, що тату на відкритій ділянці тіла не можна приховати якимсь елементом цивільного одягу,бо не допускається поєднувати цивільне з одностроєм, відміняє сам факт порушення патрульною Жилою Правил в частині неприпустимості мати таке тату?

Оця відповідь здивувала навіть мене, який був готовий до всього. Але до такого карколомного вибрику – ні. 

Виходить і тут, попри всю невідпорну очевидність порушення, не можна добитися навіть дисциплінарного стягнення з патрульної. Управління не визнає її порушницею, не гребуючи найабсурднішими "аргументами" на її захист, що протирічать як Закону, так і здоровому глузду.

І все це освячено підписом начальника — підполковника Калюжного.

Громадянам не можна нічого порушувати. За це вони можуть бути оштрафовані, затримані, ув'язнені, зрештою – застрелені. Патрульними, прямо на місці пригоди.  І якщо вас застрелять, то будьте певні:  у відповідь на скарги Калюжний напише, що все було зроблено належним чином. Тобто бездоганно, як завжди. 

А от патрульній Анастасії Жилі – можна порушувати, і нічого їй за те не буде. Жодних санкцій. Здається, зроби вона це тату собі на лобі, то Калюжний так само нічого б такого не помітив. Написав би про відсутність ознак дисциплінарного проступку. Бо щоби патрульні не чинили та як би не казилися, а вони в нього апріорі не можуть бути в чомусь не праві.      

Що ж це за "патрулька" реформована, коли від неї так нестерпно тхне старою совковою "мєнтовкою", що керується не Правом, а "мєнтівськими понятіями", які ставлять поліцейських поза і над Законом.

І якщо так, то завтра жертвою патрульних-«bandidos" може стати хто завгодно. Багаторічна й системна політика обласного Управління під орудою підполковника Калюжного зі старанного "відмазування" своїх співробітників від відповідальності – небезпечна для суспільства, бо грозить новими непередбачуваними проявами поліцейського свавілля.