Я думаю, що ООН скоріше повторить долю Ліги Націй, аніж виправить помилку і позбавить росію незаконного статусу постійного члена Радбезу.
Ми сьогодні творимо геополітичні зміни історичного масштабу. Всеосяжність цих змін можна порівняти хіба що із запровадженням Вестфальської системи у середині XVII сторіччя і яка діє понині.
Так, Вестфальська система пройшла довгий шлях, модернізувалась та еволюціонувала. За триста з гаком років вона досягла максимуму, на який здатна. Але будь-яка система у світі, як і сам світ, має народження та смерть. Бо без скінченності не буває й розвитку.
Нинішня система міжнародних відносин не просто вмирає — вона бʼється у страшній агонії. Наче усі визнають єдині принципи, єдині правила, суверенітет, баланс сил, рівність малих і великих держав тощо. Але нинішня система, в усій її виразності, узгодженості та багатогранності не може виконати головної функції — попередити війну й покарати агресора. Попереду цієї агонії смерть нинішньої системи міжнародних відносин.
Світ потребує чогось нового. Нової системи, як держави й народи будуть жити разом. Як вони будуть узгоджувати свої інтереси, зупиняти конфлікти та як будуть карати агресорів?
Я думаю, що світ йтиме шляхом створення регіональних та трансрегіональних альянсів і вже вони будуть формувати більш глобальні організації, які визначать нову систему міжнародних відносин.
Україна у цьому вимірі має долю магніту, який притягує до себе. Магніт — це те саме залізяччя, але яке має енергію. Ми маємо віддавати собі звіт, що не тільки Україна є таким магнітом, але у світі подібних за потужністю дуже мало.
