Існує дуже багато згадок про вікінгів на теренах Київської Русі. Почнемо з того, що вікінгів та географічні місця називали по різному, залежно від періоду та джерел. Повість минулих літ називає їх варягами. Варяги — в літописах узагальнена назва прибульців з берегів Балтійського моря, серед них і скандинавів, зокрема вікінгів, скандинавських воїнів-найманців IX — XI століття.
Візантійські літописи згадують їх як Варінги. На заході їх називали норманами, данами… Фіни ж їх звали ruotsi, що означало «гребців», які пливли зі Скандінавії у східну Європу. А дніпровські землі згадується у Візантійських та арабських джерелах як Русь. Самі ж скандинави називали ці землі Гардарікою. Існує версія, що таку назву Русь отримала через те, що на цих землях було багато фортець та міст, а дослівно це перекладається як «країна міст» (замків).
Повість минулих літ нам розповідає про прибуття князя Аскольда та Діра у 860 році до Києва. Саме з приходу цих вікінгів Київ перестав платити данину Хазарам та після вдалого походу на Константинополь уклав угоду з Візантією. Це можна вважати початком державності Русі-України, оскільки з'являється зовнішня політика та князівство розширює свій вплив на решту навколишніх земель. Також у літописі зазначено про початок правління Рюріка у Ладозі у 862 році і пряме його відношення до варязького походження.
Послідовники Аскольда на Київському престолі теж були варягами за походженням та суттю. Але, як в інших місцях Європейського континенту, вікінги асимілювалися з місцевими мешканцями. Тож на Русі вони переймали слов'янські імена та почитали слов'янських Богів. Так Інгвар був Ігорем, Хельга — Ольгою, а Святослава візантійці згадують як Сфендослава. В скандинавських сагах князь Володимир значиться як конунг Вальдамар.
Саме в візантійських літописах та скандинавських сагах багато згадок з іменами князів, дружинників та купців з наших терен. Так за часів правління Олега, за йогу дорученням було укладено угоду з Візантією, де підписантами з боку Русі стали: Карл, Фарлоф, Велмуд, Рулав і Стимуд. Кілька років по тому, ще під однією угодую підписувались ще Інегелд, Гуди, Руалд, Карн, Фрелав, Рюар, Актеву, Труан, Лідуль і Фост.
Під час війни з Ярополком князь Володимир був змушений відправитись у Швецію, разом зі своїм дядьком Добринею, де вони кілька років збирали військо і спочатку повернулись до Гольмгарду (Новгороду), а потім пішли на Палтеск (Полоцк) та Кенугард (Київ). На це вказують наші літописи та скандинавські саги.
Гардарика не була державою, а скоріш назвою території, наприклад, як Скандинавія. На цих землях існувало багато конунгств (князівств) й правили ними саме скандинави, принаймні до виникнення Київської Русі як держави. Одним з таких конунгів був славнозвісний Рагнар Лодброк, він захопив землі Гардарики вбивши конунга Дія (Dian). І призначив свого сина Хвітсарка правити цими землями. Деякі шведські історики вважають, що Аскольд був сином Хвітсарка, або Бьорна Залізнобокого.
Шлях із варягів у греки. Цей торговельний маршрут став в край важливий для нашої держави, бо вдовж всього маршрути виникали великі торговельні міста, а потім розросталися до впливових центрів навколишніх земель. Це був двосторонній маршрут зі Скандинавії до Візантії, та арабського світу, який свого часу був важливим місцем на Шовковому шляху. Таким чином хутро, амбра, тканина потрапляли до Візантії, а у Скандинавію їхали шовк, скло, прикраси. Перший основний маршрут пролягав крізь Полоцьк до Дніпра. Згодом важливим місцем стала Ладога. Та центральне місце на всьому шляху займав Київ. Це було потужне неприступне місто, в ньому розвивались суднобудування, торгівля та ремісництво. У Києві перебували люди різних народів та рас, зазвичай мирно співіснували різні релігії. В ходу були срібні монети — арабські дерхами (до карбовання власних монет Володимиром Великим), срібні злитки — гривні або півзлитка — рубль. За часів Ярослава це було одне з найбільших міст Європи з населенням 50000 людей, це було більше ніж населення Парижу того часу.
На території України є дуже багато знахідок варязьких поховань, знайдено зброю, предмети биту та культури які відносяться до скандинавських народів, до вікінгів. Також знайдені кургани зі скелетами які відносяться до скандинавського типу за статурою.
Сучасні технології допомагають дізнатись про наше минуле краще, так завдяки тесту ДНК можна дізнатися до яких гаплогруп відноситься людина і де знаходиться найбільша присутність такої гаплогрупи. Нещодавні дослідження показали, що кожний шостий українець має гени притаманні для скандинавських країн.
Та й не можна забувати про наслідування архетипічних сюжетів та характерів. Світ дуже змінився з часів виникнення Русі-України. Та ми досі вважаємо волю найціннішим, що є у нашому житті. Серед сучасних українців багато чудових воїнів, які не бояться смерті та б'ються за цінності важливіші за життя. Серед нас багато винахідників та креативних особистостей, які знаходять нове та можуть впоратись з незрозумілим. Архетип вікінгу назавжди є частиною нашого народу.
Володимир Зубков. Проект NAЇ @ 2019 http://www.nai.org.ua/
