Це — не просто загально всім зрозумілі слова про воєнну підготовку команд КВНа. Мабуть, що, ця маленька публікація буде зрозуміла тільки професійним військовим офіцерам.
Українська армія зараз повністю-повністю змінюється, міняє свою природу.
Навіть досвідчені, навіть успішні командири вчорашнього/сьогодняшнього дня зараз часто можуть потрапити у ситуацію нікчемності.
Будь-яка армія, будь-який підрозділ має дві конкретно процентні когорти:
1. Люди заряджені воювати, ідейно готові, вмотивовані, які усвідомлюють себе прямуванням до успішності в бойових діях.
2. Люди яких притягнули, люди не військові, люди що «не хотіли» і не дуже-то хотять...
На початку 22-го року, коли Україна мала за 8 років війни військових з досвідом багатьох ротацій,... Та ще й люди були ідейно-заряджені воювати проти тих самих кремлівських КГБ-істсько-олігархічних кримінальних марадерів-оборотнів, з хіхікаюче-наркоманською кримінальною клікою маріонеток (гіві-мотороло-захарченко-бородаїв).
Тоді співвідношення першої і другої когорти були десь, мабуть, навіть до 90/10. Але ця наша армія вже багато років вибивалася смертями, хворобами, пораненнями, віком,...
І зараз армія змінюється на абсолютно іншу, мобілізаційну. На армію людей вчора цивільних. В деяких підрозділах співвідношення когорт змінюється з 80/20 десь аж до 20/80 в інший бік. Потрібна абсолютно інша природа командування. Командир який вдало 10 років воював командуючи зарядженими воїнами патріотами, може взагалі не впоратися з керуванням такого нового підрозділу. Постійно/часто будуть не виправдуватися звичні надії на підлеглих. А підлеглим новачкам вірогідно, командир, звиклий до досвідчених мотивованих воїнів, буде здаватися супервибагливим самодуром. Потрібно абсолютно інші командування/допідготовка/управління/контроль, потрібна абсолютно інша тактика диспозиції і розміщення воїнів.
Для таких нових підрозділів на деякий час потрібне подвійне командування з кураторством не тільки людей досвідчених у війні, але й людей досвідчених керувати поганенькими_воїнами, але і людей досвідчених тимчасово керувати слабоморальними_воїнами. Так треба не тільки подвійно керувати, а треба ще й сепарувати колектив. Когорт-то не тільки дві буде якийсь певний відсоток і людей саботажників/опозиціонерів/публічних_відказників. Їх треба, чим найшвидше, відділити. З таким підрозділом, це реально, — подвійна-потрійна робота, ще і у критичних умовах. Треба подвоїти потроїти командування, бо інакше неодмінно будуть розбитий підрозділ та дірка у фронті, системний масовий відступ. Без цього з підрозділу неодмінно буде, — одна половина вбита/поранена/полонена, інша половина деморалізована.
Буде, — «сміливі загинули, а лишилися деморалізовані боягузи».
Ніяка місячна чи двохмісячна підготовка молодого бійця не дасть солдатський дух і рішучість стояти, чи рішучість наступати,... з втратами. А без такої рішучості втрати та подальший дизморал виростуть ще в рази! Ніяка трьохмісячна підготовка не вибудує в колективі ієрархію взаємної довіри в бойових умовах зі зворотнім зв'язком.
Зараз на жаль це управлінське питання вирішується як у КВН: «самі якось виживуть», «хто виживе той виживе», «що втратимо, — те втратимо», «нехай йде як йде». Не «слуги» ж народа підуть лідерами у війська прислужувати...
Пишу це всім командирам офіцерам на місцях!!! Треба вимагати у нових мобілізаційних підрозділах підсилення: від представників військової поліції (явних/неявних) до додаткових ідеологічних вихователів та спеціальних досвідчених_тактиків_для недосвідченого_слабкого підрозділу (мінімум, — подвійні лінії позицій). Плюс, такі тимчасові співкомандири для новичків приймуть на себе значну частину негативу під час притертя та злагодження. Вони допоможуть постійним командирам приглядати за новачками-неумьохами та вчити їх выйськовый реальності вже на конкретній місцевості, в конкретному колективі. Допоможуть вирости неформальним авторитетам в підрозділі з гарних людей.
Українці — завзяті. Навіть і так, коли по дурі кидають недосвідчених на місто загартованих, хтось виживає, хоч і з дірками, втратами, з дизморалом.
Я розумію, що тямущих досвідчених командирів сержантів катастрофічно не вистачає всюди! Але таке підсилення не потрібне на постійно, воно потрібне на деякий час, до перших зіткнень, далі, — в інший новий підрозділ. Саме без такого підсилення, досвідчені сержанти/офіцери і будуть гинути, а молоді отримувати дизморал, — не виростати. І командирів стає/ставатиме ще менше. Саме таке тимчасове підсилення, навпаки, — ЗНАЧНО збільшить кількість досвідчених/успішних і сержантів, і офіцерів.
Офіцери мають вимагати, щоб нові підрозділи не брали чисто тільки якусь звучну високу назву,... а мали тимчасово в назві слово «початковий», щоб про це всі усвідомлювали і всередині підрозділу, і поруч. До декількох перших серйозних за кількістю людей боїв.
Зрозуміло, що це написане стосується тільки нових бригад, або старих у яких вже дуже змінився контингент, особливо зненацька.
