ТЕПЕР МИ ВИМУШЕНІ ДОКОРІННО ЗМІНИТИ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ. МИ МАЄМО ОГОЛОСИТИ ВІЙНУ ПОЛЬЩІ ...

Ви приблизно уявляєте собі, що таке війна. От, наприклад одне з формулюваннь загальної характеристики війни:
«Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням суперечностей між державами, народами, національними й соціальними групами з переходом до вжитку засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їхніми збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, в якій панує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя. Зазвичай характеризується крайньою колективною агресією, руйнуваннями та високою смертністю. »

Я перед цим прочитав багато визначень війни. Майже всі вони невдалі.
Кожен хоче щось підкреслити і тим самим втрачає багато іншого.
Один хоче підкреслити що це — «Захват чужих ...», як в українській Вікіпедії зараз. Зрозуміло що тут втрачаються визвольні і громадянські війни. Інший хоче, щоб були армії з двох боків, щоб були більш-менш рівні сили і тим самим втрачає блискавичні або деякі колоніально-загарбницькі чи громадянські війни. Ну і багато чого такого всякого іншого.

Майже усі офіційно-державні визначення мають просту ваду, — вони намагаються свої швидкі війни оголосити не війнами, а «аншлюссамим», «воз'єднаннями», «визволеннями» , інформаційно применшити масштаби свого насильства ... Таке вже життя, та нашого питання це не дуже стосується.

У нашому зараз питанні актуально ось що: масове насилля занурює будь-яку людину у морок страху і протидії. Безліч людей при цьому знаходяться в стані безвиході, страху, нігілізму, помсти, люті, ... У багатьох людей світ починає ділитися на «ми і вони» на «вбий, щоб не вбили тебе». Люди просто втрачають можливість правильно узагальнювати, реально відрізняти вбивць, від схожих на них по нації, расі, мові, класу, громадянству, місцю проживання ... У головах багатьох, вимушено, масове «вбивство чужих» ототожнюється зі «порятунком своїх», з покаранням «їхніх злочинців» за своїх загиблих.
Коли вже з обох сторін загинуло багато невинних, чи «не дуже винних», — тоді вже винуватого не знайдеш, тоді вже всі потенційно перетворюються на комбатантів, котрі мстять за своїх загиблих. Ось це є один з найголовніших для нашої теми факторів, відрізнення стану війни від стану миру. Для кожної зі сторін, саме війна перетворює на партизанів і героїв тих, хто для іншої сторони є бандитами-бойовиками-терористами. Саме це одурманення людей війною, страхом і боротьбою за виживання дозволяє потім юридично історично не дивитися на всіх людей, як на кримінальників, злодіїв і вбивць. Саме ці поняття, — «була війна», дозволяють потім вже і ворогам вибачити один одного, і навіть ветеранам робити разом пам'ятні заходи за загиблими у війні. Саме ці поняття, — «була війна», допомагає людям вибачити протилежну сторону після громадянських війн.
Так склалося що в головах мільйонів людей це визначальний історичний перемикач моралі — «була війна». І ось сьогодні, з висоти соціально-історичного розвитку самоусвідомлення людей, ми маємо сказати наступне: будь-яке масове насилля включає ті самі само-захисні механізми у людей постраждалої невинної сторони. Ах до чого це я ? Дуже багато випадків коли влада організувала вчинила якесь знищення сотень або тисяч людей і навіть мільйонів, а потім тих, хто намагався мститися, організовувати народний спротив або партизанський рух, просто записують у «бандитів», «кримінальників», «терористів».
Так, коли тисячі людей подалися до партизанських загонів, тоді це зрозуміло, що — партизанська війна. А коли 20 чи 30 чи 300 намагалися чинити спротив, то — невідомо що, може то просто «бандити». А по суті, будь-яка партизанська війна, так і починається з 20-30 людей. І виходить, — там, де влада змогла придушити на початку партизанський рух там, — «бандити і терористи», а там де не змогла, там, — «Народний рух самовизволення». А ці 20 людей у першому і в другому випадку об'єктивно нічим між собою не відрізняються, це опаленні і обурені насильством і особистими ВТРАТАМИ люди, готові вмирати у боротьбі з ворогом. Зрозуміло що тут йдеться про перші загони-групи які виникають після реального масового знищення людей протилежною стороною, а не штучно інспіроване пропагандистське залякування брехнею про розіп'ятих танками хлопчиків.
Коли мова іде про історичне взаємо-вибачення сторонами одна одної, тоді введення поняття «МИНУЛОЇ ВІЙНИ» дуже допомагає цьому. Отже, перейдімо до самої суті предмету.
Я впевнений, і Україна має прийняти це законодавчо, що майже всю першу половину 20 століття на Україні точилася війна. Від початку в Україні Першої світової війни до смерті Сталіна в Україні йшли етнічно-релігійно-класово-територіальні війни.
Просто пропагандистська машина Кремля вклала за цей час мільярди доларів у масове промивання мізків, щоб перекрутити усі розумні і зрозуміли поняття на якісь дурачкувато-брехливі жупели.
Вони масове пограбування селян і створення державного капіталізму у селі з розстрілами і угонами людей в рабство, в лагеря смерті, намагаються видати за таку собі «колективізацію».
Раскулачен. Выслан

О так точно непощадно московські робочо-соціалісти відправили мого діда в рабство гулагу, бабулю з чотирма дітьми на руках (батько був немовлям, старшому брату — 7 років) вигнали просто в поле, а в домі зробили контору. Не на 4 роки, а на 16 ... Що це було, як не війна ???


Масове пограбування безгрошівних селян на продуктові запаси, і, тим самим, знищення людей голодом у них вже, навіть після совка, стало чомусь «голодомором», а не «голодоморінням».
Навіть зараз через 30 років після падіння СРСР усі мовчать, що московські комуністи вели війни на винищення християни християнства. Широкою практикою були знищення церков, розстріли священників, угони християн в рабські лагеря смерті. Або так само антилюдяно знищувались селяни на певних територіях.
На землях Західної України з 39 року все це погіршувалося СТИСНУТИМИ У ЧАСІ просто прямим військовим вторгненням, «колективізацією», пограбуваннями, знищенням християнства, масовими угонами цілих сімей в рабство чи малопригодні для існування місцевості.
На землях змішаного проживання українців і поляків всі такі жахи ще ускладнювалися минулими радянсько-польськими війнами і православно-католицькими суперечками. Жахливими дуже багаторазовими змінами окупацій то німцями то совєтами у 1913-1945 роках. Зрозуміло, що кожен раз окупаційна влада намагалася висунути своїх представників самоврядування з місцевих, чим страшно поглиблювалися етнічно-релігійні конфлікти між багатьма етносами.
Не треба нагадувати, що були досить такі анти-людяні окупаційні режими які просто ставили одних місцевих з учорашніми обрАзами, наглядати над пограбуванням і знищенням інших. Не потрібно пояснювати, що при цьому виникали чисельні випадки помсти і відплати, зародження партизанських рухів опору.
Все це не просто загострювало міжетнічні і релігійні конфлікти між багатьма етносами і релігіями, а реально, виводило їх на рівень, на черговий оберт НЕОГОЛОШЕНОЇ ВІЙНИ, серійних не оголошених війн. Весь цей час 1913-1960, кожне покоління мало своїх месників від 16 до 30 років, яким було за що мститися своїм недругам, за вбитих батьків братів, родичів, за скалічені долі і тотальні пограбування, за угнаних в рабство.
Я ПІДКРЕСЛЮЮ, ЩО МИ І ЗАРАЗ ЗНАХОДИМОСЯ У ВАЖКІЙ ПАСТЦІ ЦИХ ПРОПАГАНДИСТСЬКО-ІДЕОЛОГІЧНИХ ПЕРЕКРУЧЕНЬ І БРЕХНІ!
Мова не йде зараз про те, щоб знайти спільну мову з брехливо кримінальними режимами у цьому питанні.
Але Україна САМА зараз для етнічної і релігійної злагоди має прийняти законодавство, яке визнає ті часи однією безпробудною етнічно-релігійно-класово-територіальною війною. Величезна кількість українців, поляків, євреїв трагічно загинули і постраждали від цих війн, ініційованих антихристиянськими «комуно»-комісарами і «робочо-соціалістами».
Нам потрібне взаємне прощення і взаємо-вибачення стосовно тих подій, бо і зараз ще активно точаться конфлікти. Зрозуміло, що не йдеться про вибачення державно-організованому знищенню і пограбуванню людей. Ми маємо вибачити багатьом людям які намагалися чинити спротив таким діям, і десь може іноді, неадекватно узагальнювали ворогів за релігійними і етнічними ознаками в умовах перманентних війн і змін правлячих верхівок, в обставинах вкрай заплутаних «ідеологій», в яких людям ставалося боронити свої родини і близьких. Той, хто для одних був чи є визволителем, для інших був та є загарбником, вбивцею і грабіжником. Ще і зараз така заплутана пам'ять людей про своїх дідів і прадідів, дозволяє злобно-кримінальним силам створювати та підбурювати гарячі конфлікти на цьому грунті, як у Донбасі чи Криму. Ніколи на західних землях не сприймуть «визволителів» яких бачили і у 1939, і у 1944 році чисто вбивцями і грабіжниками християн. Для нас не підходить таке примітивне сприйняття Другої світової війни як «ось — загарбники, а ось — визволителі». Бо дуже для багатьох людей деякий час по всій Україні і 1941-ий рік здавався визволенням від безбожників, антихристиян, масових вбивць і мародерів.
Україна має провести перемовини з Польщею, стосовно необхідності визнання значних періодів після Першої світової війни і розпаду Російської імперії періодами довготривалих етно-територіально-релігійних війн. Тільки так люди зможуть зрозуміти і вибачити протилежну сторону. Ми бачимо і зараз багато кримінальщини, яка намагається роздмухувати у головах людей події тих часів з диверсійно ворожою метою. Такі перемовини з Польщею і визнання значного історичного періоду 20-го сторіччя «станом війни» нагально необхідні. Тим більше, що більшість тих багато-національних і релігійних конфліктів ініційована і інспірована зовнішніми іноземними окупаційними силами. Цей період просто помилково під глобально-масовим тиском ідеологічної московської брехні записаний у «мир».

Це зараз нам гостро необхідно, це НЕ якесь копання у далекому минулому! Це те, що муляє і заважає жити нам сьогодні, як в середині країни, так і з добрими сусідами. Просто немає сил дивитися як люди копирсаються у псевдо-конфліктах, коли їх голови забиті дуркуватими радянськими зомбілками.
Такі, на мій погляд єдино-правильні дії допоможуть взаємо-примиренню. Бо багато людей з «предками-визволителями» і зараз не розуміють, що у 1944-1945 війна не закінчилася, а для більшості просто повернулася та сама влада, котра до цього вела 25 років війну на винищення християн. Повернулася, .. і продовжила це знищення і пограбування. Люди мають усвідомити, що війна йшла з 1913-го аж до середини-кінця 1950-х. І ми між собою і з сусідами маємо ВИБАЧАТИ І ВИБАЧАТИСЬ за ВСЮ цю війну, а НЕ за ії комусь як зручні фрагменти.

Інші статті цього автора:
Сергій Григорович хоче відмовитися від звань Герой України і Заслужений артист України.

НЕ ПРОЙШЛО І РОКУ ... ВООЗ ОНОВИЛА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НОСІННЯ ЗАХИСНИХ МАСОК

ГРИГОРОВИЧ СКЛИКАЄ БІЗНЕСМЕНІВ І ОЛІГАРХІВ ДЛЯ СПАСІННЯ ЛЮДЕЙ ТА МЕДИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ВСЬОГО СВІТУ ВІД COVID-19.

ЯК І ЧОМУ ВАШ ПОКІРНИЙ СЛУГА ЗНИЩУЄ МАСОВО ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ КОВІДОМ-19 ?

Немає в Україні ніякого патріотичного активу, все «патріотичне» очолене і захоплене олігархами і путінцями. Діяльність лише імітується.

Секретна доповідь Президенту Зеленському про covid-19.

Ще статті цього автора