ВСТУП

Я вже писав на початку 21-го року про цю проблему і писав що це серйозна проблема і вирішувати її треба негайно і дуже швидко бо вона призведе до дуже поганих наслідків. 

«ТЕПЕР МИ ВИМУШЕНІ ДОКОРІННО ЗМІНИТИ ІСТОРІЮ УКРАЇНИ. МИ МАЄМО ОГОЛОСИТИ ВІЙНУ ПОЛЬЩІ» ...16 січня 2021  

https://site.ua/serhiy.grigorovich/teper-mi-vimuseni-dokorinno-zminiti-istoriyu-ukrayini-mi-majemo-ogolositi-viinu-polshhi-i0kq552

«Такі перемовини з Польщею і визнання значного історичного періоду 20-го сторіччя „станом війни“ нагально необхідні. Тим більше, що більшість тих багато-національних і релігійних конфліктів ініційована і інспірована зовнішніми іноземними окупаційними силами. Цей період просто помилково під глобально-масовим тиском ідеологічної московської брехні записаний у „мир“.

Це зараз нам гостро необхідно, це НЕ якесь копання у далекому минулому! Це те, що муляє і заважає жити нам сьогодні, як в середині країни, так і з добрими сусідами. Просто немає сил дивитися як люди копирсаються у псевдо-конфліктах…„

До речі, минулий  голова Українського інституту національної пам'яті (2014–2019) Володимир В'ятрович  пізніше 08 грудня 2024  частково підтримав ці мої думки: “ Я впевнений, що є всі підстави говорити про українсько-польську війну. » «Волинська трагедія. Що було насправді?...»https://hromadske.ua/suspilstvo/235786-volynska-trahediia-shcho-bulo-naspravdi-volodymyr-viatrovych-pro-istoriiu-polityku-tsyfry-memy-ta-nezruchnu-pravdu?_gl=1*tmtbjs*_up*MQ..*_ga*MTI5NzI1MDA0OS4xNzgyNDYwMzgy*_ga_V3Y910C6V7*czE3ODI0NjAzODMkbzEkZzAkdDE3ODI0NjAzODMkajYwJGwwJGgw*_ga_QRXBZKG0YN*czE3ODI0NjAzODMkbzEkZzAkdDE3ODI0NjAzODMkajYwJGwwJGgw

Головна частина 

  Я тут публічно звинувачую не тільки Зеленського, а й багатьох представників української влади чи деяких ідеологічних активістів так само я звинувачую і багатьох людей у польській владі і серед польських політичних активістів. Я звинувачую їх не у злій волі, а в тому що, вони у більшості несвідомо лізуть у проблеми в яких вони некомпетентні, щоб достеменно розібратися і вони витягують у публічний простір глуповато інфантильні версії минулого і це сприяє роздмухуванню міжнаціональної розні та ненависті. А ця ненависть та не дружність розповсюджується як на широкому побутовому рівні в народі так і аж до недружніх державних активностей.

Так сталося, що освіта, особливо суспільні науки у країнах Східної та Центральної Європи були дуже серйозно скалічені московською ідеологічною болванською навалою брехливих та інфантильних псевдовчених Московії. До сих пір ще активні усілякі псевдовчені, які за ініціативою Москви вважали, що це нормально, коли вивчення логіки у школах заборонене. У нас є купа професорів які у своєму житті не вивчали нормальної реальної логіки. А за деякими фахами якщо і вивчали, то в якомусь дуже обрізаному глуповатому варіанті. Що вже казати про те що замість суспільних наук викладалася просто ідіотична примітивна антинаукова маячня. Таким людям зараз по 50-80 років, а основна страта політиків від 30 до 60 років навчалася у таких псевдопрофесорів і формувала там свій підкалічений недо-світогляд. Ще є агентура безбожної Москви, у спецслужб якої це була постійна програма, — роздмухування взаємної ненависті між сусідніми народами в тому числі у польсько-українських відносинах. Ще є всякі обіженоменклатурні втрати людей які в дитинстві 30-40 років тому втратили свій щасливий елітарно-номенклатурний статус разом з чиновно-комуністичними батьками. Такі люди радо підхоплюють будь-які московицькі провокації, і будь-які ідеї шкідництва стосовно концепту Європейського Союзу. В Україні такі люди значно підчищені за останні конфліктні 20 років, а в Польщі вони зараз є дуже активним політичним фрагментом, включно з теперішніми нашими найвищими державними посадовими особами. Добре, це був — мінімально необхідний вступ, щоб показати на якій підставі, кого, що, як і на яких підставах я вам тут зараз буду критикувати. Отже, — до справи, до суті. 

Ситуація у польсько-українських відносинах 20 століття дуже складна. Я хочу почати з того, що видам просте рішення і просте розуміння, основну свою тезу, так щоб це було дуже коротко і зрозуміло для широких верств населення. Як мінімум з 1913 до 1960 років на кордонах Польщі та України йшла майже без перерви війна, то одна, то інша… І в більшості це були війни іноземних акторів, які дуже хитро на рівні постійних спецоперацій намагалися втягнути на своїй стороні різні прошарки місцевого населення, всі які було в кожен конкретний момент можливо. У ці конфлікти в різні часи втягувалося і українці, і поляки, і багато інших національностей,... Аж до голландців, якими хотіли заселити цілу територію створивши так званий «Гімлерштадт».   То одні, то інші прошарки якоїсь національності періодично ставали на чийся бік. І тим вони ставали активними акторами у цій війні. 

А війни — це така справа де страждає грабується та гине велика кількість мирного населення. Мирне населення у війнах нажаль гине або як побічні втрати, або як промисловий та адміністративний ресурс ворога. У війнах сторони намагається за будь-якої можливості затягнути на свою сторону мобілізувати силою чи обманом будь-які сили, які можна змусити воювати з головним поточним ворогом. Відповідно, протилежна сторона часто занадто узагальнено сприймає затягнутих помічників ворога, як посібників окупантів і як смертельних ворогів. Як тих хто або вб'є або видасть насмерть ворогу. Завжди на окупованих територіях є якісь місцеві, які стали або поліціянтами або жандармерією або цивільною окупаційною адміністрацією, яка служить ворогу і завжди місцеве населення, там де є або фронт поруч або можливості для партизанської війни воює з цим. І так завжди за окупації за війни за прифронтових умов іде отака значна «різня».  Партизани широко вбивають «зрадників прислужників ворога», а окупаційні адміністрації відповідно  широко намагаються вбити «бандитів» та їх посібників. Тобто під час жорстоких війн багато де були етнічні чистки, геноциди, масові депортації. 

 Чому так загострене питання саме «Волинської різні»,... саме підкреслено українцями ?  От візьміть «катинський розстріл», — розстріляно 20 000 поляків майже до розпаду СРСР ніхто і не знав про це. Ні, навіть все було перефарбовано, що масові вбивства начебто здійснили не сталіністи, а гітлерівці. Це вам — яскравий натяк і яскрава відповідь, — просто після 1944-45 місцеві архіви і історіографія повністю була підкорена злочинному Комуністичному безбожному режиму, якому була ще підкорена і комуністична Польща. Тому просто всі архіви/свідки/потерпілі були вичищені проти того, кого на той момент Москва вважала своїм головним ідеологічним ворогом, — українських націоналістів. Бо Сталін ще у 1919 отримав від західних Українців по зубах, потім дуже швидкоплинно після захоплення Західної України знову у 41-му отримав по зубах… А українські націоналісти були записані у вічні вороги Московії, і стосовно них були створено багато відділів укремлівських спецслужбах, і велося багато активних провокаторських та компрометаційних проектів.  При цьому історично широко відома велика практика сталіністів стосовно масового вибивання будь-яких бажаних свідчень під тортурами.  

Чому була така довга війна що це були за війни. 

Ну зрозуміло була Перша світова війна яка перейшла у громадянську війну стосовно розпаду Російської та Австро-угорської імперій яке на кордонах відбувалося з великою кров'ю та утисками місцевого населення. 

2 березня 1919 — Польський національний комітет ухвалив анексувати Волинь як територію, яка потребує найбільшої полонізації.

Липень-грудень 1920 — Аграрна реформа обмежувала землеволодіння в східних воєводствах до 400 га, а надлишкові землі підлягали викупу і поділу. Закон про надання землі польським солдатам розпочав політику осадництва з пільгами та кредитами для поляків. (Це було близько до масових експропріацій та пограбувань, бо поняття земля — це може бути земля дуже різної якості та зручності)

Травень 1926 — переворот у Польщі. У країні встановлено авторитарний режим Юзефа Пілсудського, названий санацією (оздоровленням), який існував і після його смерті в 1935 році.

Зима 1929 року у Відні відбувся Конгрес українських націоналістів. Створено підпільну Організацію українських націоналістів (ОУН)

1929—1941 — Депортація поляків — масове виселення поляків, які опинилися біля СРСР, у райони Казахської РСР і Сибіру в 1936—1941 роках. Було три хвилі депортацій — у 1929—1930 роках, у квітні 1936 року та 1940—1941 роках. За наявними даними у перший рік переселення гинуло в одному випадку 10% в іншому випадку 30% депортованих, десь може і більше. За даними СРСР з листопада 1939 року по червень 1941 року було депортовано 389 382 особи. (за іншими польськими даними – близько 1 200 000 осіб).. 

вересень-листопад 1930 року — Польська влада проводила репресивну пацифікацію (примус до миру) до українців Галичини за допомогою армії та поліції.

1934 — Вбивство ОУН міністра внутрішніх справ Броніслава Перацького, відповідального за пацифікацію.

1937-1938 — «Польська операція» НКВС (пол. Operacja polska NKWD) — масова репресивна акція НКВС СРСР щодо громадян польської національності, які мешкають у Радянському Союзі. Здійснювалася відповідно до наказу № 00485 від 11 серпня 1937 у 1937—1938 роках і була складовою політики т.з. Великого терору – періоду, коли сталінські репресії досягли своєї найбільшої інтенсивності.

1937-1938 — польська політика ревіндикації — руйнація православних церков прикордонниками, армією та поліцією. На північно-західних територіях Польщі знищено близько 200 церков, ще 150 було передано римокатоликам.

1939 — 1945 — Друга світова війна. У 1939-му на Волинь прийшла, а у  1945-му повернулася жорстка комуністично-московська окупація безбожників, грабіжників, голодоморщиків,  масових викрадачів людей у рабство та вбивць, які нищили всі церкви і вбивали будь-яких священиків. Поміж цим правили гітлерівці які якщо іноді і зображали короткочасну повагу до місцевих національностей то тільки заради якоїсь  жорстокої військової лживої афери .

1941 — продовження польською допоміжною поліцією пацифікаційних акцій під час гітлерівської окупації, зокрема за участю 202-го батальйону шуцманшафту

1942-1943 – польське підпілля, Армія Крайова, створює бази у польських селах Волині для протидії УПА

зима 1943 — Перші масові вбивства поляків у повітах Сарни, Костопіль, Рівне, Здолбунів

літо 1943 — Напади на поляків у повітах Дубно, Кременець, Луцьк, Горохів, Володимир, Ковель та Любомль

11 липня 1943 року — напад УПА на костел у Порицьку, вбивство ~200 поляків. Цими днями українське націоналістичне підпілля атакувало близько 100 поселень на Волині.

осінь 1943 — поширення антипольських акцій на Галичину.

січень 1944 — польська підпільна Армія Крайова формує дивізію для боротьби з УПА та Вермахтом одночасно

лютий-березень 1944 — Напади польських військових на українські села Холмщини. Погроми польського населення на Галичині.

літо 1944 р. Прихід Червоної армії на територію Західної України. Діяльність Армії Крайової та УПА стала підпільною

1944-1947 — депортація комуністичною владою Польщі та УРСР українців з Лемківщини, Холмщини, Підляшшя та Посяння на територію УРСР. Також депортація поляків із Галичини та Волині до Польщі.

Волинські партизанські війни 1943-44 років або «Волинська трагедія» або «Волинська різня». 

Попередження.Розглядаючи ці питання, неможливо не згадати про те що в них дуже активно задіяні абсолютно неправильно введені надважливі терміни. Назви «Організація українських націоналістів», «Українське повстанська армія» і «армія Крайова» мають скоріше політично-амбіційно-риторичний підтекст і не відповідають фактам. Часто так без уточнень називають: — або  узагальнено певний партизанський рух, — або партизанський рух який певний час підтримував якісь політичні звернення/маніфести, — або декілька підпільних чи партизанських загонів які іноді у деякі часи могли мати якусь подобу армійського підпорядкування та субординації.

Я не виступаю ні проти якої трактовки, але треба розуміти, що така невизначеність і непевність термінології неминуче привели і далі ведуть до великих непорозумінь і різночитань, плутає одиничне  із загальним та конкретне з абстрактним.   Ця плутанина стосується як історичних так і юридичних чи організаційних питань. Тут всі кому як заманеться дуже по різному трактують як належність, так і підпорядкованість тим чи іншим організаціям/лідерам. Так само і відповідальність лідерів чи організації за конкретні дії конкретних осіб/загонів є невизначеними і кожен раз потребують чіткого уточнення якого в більшості немає.   Зрозуміло що антипатики кожної такої некоректно визначеної «організації» у кожному випадку намагається взяти саме такий «сенс», який вигідний саме їм і невигідний тій організації. 

  Самі по собі обидва терміни і «Волинська різня», і «Волинська трагедія» м'яко кажучи, не є науковими. А так то є спекулятивно-маніпуляційно-ідіотичними. Вибачте це дуже різко, але, зрозумійте, — от ніяк не прийнято у людей, в науці, у військовій справі чи у соціальних науках купу військових дій у різний час у різних місцях з різними учасниками із багатьох різних організацій називати поняттям «трагедія» чи «різня». Тільки якщо якось дуже вузько контекстно, метафорично.  Вибачте йшла війна гітлерівська окупація для українців в майбутньому маячила повернення московських грабіжників безбожників та садистів, вони вже прислали свої партизанські загони. Воювали загони УПА, загони Армії крайової, воювали гітлерівці, їх різноманітні місцеві етнічні жандармерії та поліцаї. Дуже багато подій з цього можна було назвати і різанинами, і трагедіями, — для кого що більше.  

Хто навіщо і чому відокремлює на Волині від гітлерівської окупації та трьох одночасних партизанських війн саме загибель місцевих цивільних, як окрему різню чи трагедію. 

Що було такого дуже незвичайного у основних дійових осіб в цій штучно виділеній трагедії  Серед моря інших масових  грабіжницьких та кривавих подій?

  1. Так в УПА було багато людей які жили в умовах кривавої бойні та масових пограбунків з 1913 року яких утискали грабували і піддавали геноциду і в Польщі потім грабували, вбивали та депортували, потім саджали у тюрми,... потім московські сталінські безбожники вбивали священиків і всіх підозрілих проводили масові викрадання депортації людей і родичів в Казахстан і Сибір на рабське існування.  Окрім цього, треба розуміти що загони УПА не успадкували від своєї держави ніякої зброї, ніяких серйозних військових складів. Вони не мали великої кількості військово-підготовлених людей. Вони навіть прийняли рішення тимчасово йти на військовий вишкіл та можливість вкрасти зброю у гітлерівських поліцаїв.  У лютому 1943 року на III Конференції ОУН(б) було ухвалено рішення про перехід до активних збройних дій та розгортання власних військових відділів (УПА) для боротьби як проти радянських партизанів, так і проти нацистського окупаційного режиму. Керівництво ОУН(б) та УПА видало наказ українським поліціянтам (шуцманам) дезертирувати зі служби гітлерівцям та приєднатися до лав повстанців. Масовий перехід зі зброєю в руках розпочався в середині березня 1943 року, ставши одним із головних етапів розбудови Української повстанської армії на Волині. Зрозуміло що зброя і набої були у дуже великому дефіциті і кожний напад на гітлерівські сили був свого роду відчайдушним шансом відбити хоч трохи ворожих зброї та набоїв в замін на витрачене. 
  2. Що було незвичайного та надзвичайного з етнічно польським населенням Волині? Цей Був дійсно дуже незвичайний збіг всяких обставин і умов. Це населення також трагічно перенесло і Другу світову війну, і Польсько-українську війну (1918—1919), і активну польську колонізацію Волині з 1919 року. Польське населення Волині складала у різні часи від 5 до 10% населення та дуже значно постраждало від масових угонів в рабство більшовиками аж до двох третин населення. Ці жорсткі геноцидні процеси йшли як одразу після приходу більшовиків на класовій основі так і вже у 39-му на етнічному ґрунті. Великий відсоток етнічних українців на Волині тримали у свідомості і масові утиски та вбивства та депортації українців зі східної Польщі, тримали в пам'яті і насильницьку полонізацію Волині з 1919 року. Багато населених пунктів, які загони УПА намагалися захопити у повстанні 1943 року, обороняли плечо-плеч гітлерівці з етнічно польськими поліцаями. І ще більше, — національно-визвільні сили українців бачили у поляках ще й посібників безбожних комуністів. Багато поляків розраховували що Радянський Союз як союзник Великобританії відновить Велику Польщу у межах 38-го року разом з Волинню. Тобто нещасні  етнічні поляки на Волині у 1943 для українців були прямими або опосередкованими союзниками усіх ворогів! Та ще і такі союзники ворогували між собою… Тому це дуже значно вело до великої трагедії, Тим більше під час Великої війни, хоча і не біля самого фронту, але на великому етнічному та релігійному розломі . Та власне і самі поляки мріяли стати самостійними окупантами Волині.  Тобто для багатьох в УПА етнічні поляки виглядали ворогами та зрадниками при будь-якому розкладі. А тоді ця ворожнеча була не якимось уявним острахом. Для багатьох українців це була жива кривава рана геноцидних дій, як гітлерівців, так і більшовиків, так і активістів Пілсудського. Це були конкретні загиблі, угнані в рабство та пограбовані родичі, Закриті поляками чи знищені храми.  І те що з весни 1943 коли ОУН підняло партизанське повстання багато етнічних поляків служили у гітлерівських поліцаях, чи служили гітлерівським адміністраціям. Уявіть собі сприйняття українських національних сил 7% польського  населення складає майже 100% гітлерівських поліцаїв з етнічних меншин. Або загони «Армії крайової» Здійснюють в тактичному союзі з більшовицькими безбожними «партизано-диверсантами» напади на загони «УПА». Та зрозуміло що дуже багатьма етнічними українцями Волині етнічні поляки сприймалися як конкретні антиукраїнські вороги ще і якось підфарбовані у гітлеровсько-комуністично-більшовицько-окупаційних. Ще й які три роки тому познищували та повідбирали 400 українських церков на Волині. Я не звинувачую. Це для цивільних які не брали участь, — не злочин. Але зрозуміло що на такому історично-політичному тлі, під час широкого українського повстання такі неминуче будуть кимось записані в якісь з ворогів, незважаючи служить твій син на  гітлерівських окупантів в поліцаях чи ні. Навіть дивно думати про мирних людей які не втекли в таких умовах.  Але зрозуміло що їм можливо багатьох стримував необхідний німецький аусвайс для того щоб виїхати з цієї території. Мабуть ще грало велику роль те, що коли сталінська антилюдяна кримінальщина у 1939-41 депортувала дві третини поляків з Волині вони забрали самих забезпечених, сильни,х молодих, здорових, розумніших. 
  3. Тут є ще дуже важлива третя сторона Хоча вона тоді і не грала великої ролі у подіях Але невидимо вона тут присутня і чим дальше тим більше, це — московити-безбожники. В їх планах було зробити з українських націоналістів чисто посібників гітлеризму… А тут така справа українське повстання проти гітлерівців та ще проти повстанців воюють диверсанти «СРСР». Я не схильний їх називати радянськими партизанами, тому що вони не представляли значно місцеве населення. А фактично були далеким диверсійним рейдом, який постачався (кадрово і матеріально) і підтримувався «союзом» «СССР» Але зрозуміло що історію пишуть переможці і радянська влада А за її наказом і тодішня підлегла польська комуністична влада також робили все, щоб перекрутити події, архіви, свідчення зручних та незручних очевидців на якусь фантастично-алегорично-ідіотичну версію, що начебто українські повстанці повстали не проти гітлерівської влади та їх місцевих етнічних поліцаїв, а начебто вони просто от вирішили віддати свої життя та майбутнє своїх сімей «за те щоб знищити там якусь меншість з мирного населення під повною окупаційною владою гітлерівців».  Бо інакше хочеш ти чи не хочеш Якщо описувати правду, то тут радянська влада виступає минулими та майбутніми окупантами, тут і поляки саме на Волині виступають минулими окупантами, які познищували храми, тут спливають і геноциди, і депортації, і пограбування населення всякими «розкуркулюваннями». Тільки у 1939-1941 польська етнічна спільнота Волині зазнала значно більших геноцидних втрат через московські комуністичні депортації. А для польської влади дуже незручно спливає те, що вони стали фактично подільниками комуністичної безбожної радянської влади у подальшому. А для місцевого населення звірства московських безбожників нічим не менше ніж звірства гітлеризму. І щоб все це прикрити і замовляти виникла така історична Комуністична Афера А давай закриємо очі на страждання основного українського населення Волині а от візьмемо один конкретний процес страждань місцевої Польської меншості у два конкретних роки і роздуємо з нього настільки гучний та Кривавий інформаційний пузир щоб про все інше ніхто і говорити не брався. Щоб українці навіть рота не могли розкрити про Волинь 1918-1955 років. Щоб знали що будь-яка згадка про геноцид українців на Волині у ці роки буде зустріта потужною розкрученою пропагандистською брехнею польських та московських комуністів. А Всі люди, як я, які візьмуться писати про цю інформаційну спецоперацію вимушені будуть стільки разів вживати слова «маразм, ідіотизм, склеротизм, дебілізм, брехня»** що просто будуть підривати свій академічний історичний авторитет.Для цієї ідіотичної фантасмагорії безбожна Москва наказала: «Заплющуємо очі на масові вбивства пограбування та викрадання українців… комуністами гітлеравцями, поляками, польськими поліцаями. Заплющуємо очі на масові угони в рабство поляків сталіністами,... Говоримо ТІЛЬКИ ПРО ТЕ, скільки загинуло польської меншості у Волині 43-44 ТІЛЬКИ САМЕ під час антигітлерівського повстання УПА. Причому факт самого антигітлерівського повстання приховуємо, і кажемо що от це просто українцям заманулося вбивати поляків.» Уявіть собі історичний маразм цієї Московської ідіотичної пропагандистської цяцянки, — «Просто українці повстали, щоб жертвуючи своїми життями повбивати поляків під страшною і жорстокою гітлерівською окупацією.» Чи ще більш нісенітна брехня, — що українці начебто будучи гітлерівськими поліцаями пішли громити та вбивати польських гітлерівських поліцаїв під владою та окупацією  гітлерівців, майже гарантовано при цьому жертвуючи своїми життями невідомо ради чого. Отак комуністичні провокатори намагалися зобразити тодішніх  українських націоналістів безсенсовними істотами, хоча тільки показали свою безбожно фантасмагоричну тупість та безсенсовність. Але вони тут діють за заповітами геббельса, стосовно того, що якщо ідіотичну брехню повторити через радіо та газети 100 разів, то вона стає «правдою». 

—--

Я цим історіографічним нарисом ні в якому разі не претендую на якусь повноту, я не буду заперечувати що будь-чому тут написаному, є якісь виключення.  Я написав це з метою щоб і українці і поляки зрозуміли реально надскладну тодішню ситуацію. Ситуація була дійсно дуже багатофакторна і багато контекстно невдала і нещасна для мирних етнічно польських жителів Волині. Несподівано і незвичайно багато зла накопилося українцям від всіх тодішніх союзників етнічних поляків Волині. Що вже казати про те що українці самі відчайдушно вели війну можливого останнього шансу проти багатьох значно більш потужних ворогів. Загони УПА були затиснені між одним історичним злом гітлеризмом і другим історичним злом сталінізмом і без будь-якої бази окрім трофеїв воювали заради своєї батьківщини. Зрозуміло що така тема незручна щоб сказати: «Ох ви — такі сякі! Ви воювали з одного боку з гітлерівцями з іншого з ордою безбожниками Сталіна. А а наші синочки поліцаях допомагали гітлерівцям, а в армії крайовій допомагали комуністичним безбожникам,… а ви такі-сякі не вели війну дуже гуманно. Декому з радянських та польських комуно-безбожників довелося вигадати таку надзвичайно цікаву історію, де серед тисяч трагедій і декількох одночасних воєн, давайте говорити лише про одну трагедію саме про односторонні втрати мирного польського населення і заплющимо очі на всі інші втрати мирного населення у 1000-ах інших місць, на всі інші трагедії. Давайте ігнорувати смерті українського цивільного населення на Волині 1943-44. Але ось будемо носитися і робити меморіал однієї саме для українців незручної трагедії. І будемо Саме через тисячі московських матюгальників та агентуру підкидати про тодішні тамошні події саме цю одну незручну для українців трагедію і заплющувати очі на моторошні реалії як гітлерівської так і кремлівсько-сталінської антилюдяної окупації. 

   Мої звинувачення до української та польської влади і мій іспанський сором стосується того що вони не знайшлися щоб такі розплутатися розібратися у подіях, знайти дуже складну, але зрозумілу правду, за яку ми давно маємо вже простити один одного і примиритися. А замість цього у школах пропагується або односторонній  завідомо глупуватий погляд на цю ситуацію в якій десятками особових випадків і спекулятивно підібраних псевдотермінів можна крутити добезкінця для нескінченної ненависті між поляками та українцями. А глуповаті однобічні „пояснення“ кожної зі сторін написані глупуватими пост-комунячними професорами тільки дратують протилежну сторону і там і там. 

Так ситуацію пояснювати, — трошки задовго і не всім буде зрозуміло. Тому я і пропоную пояснювати простим людям широким масам просто тим що реально йшла дуже складна війна з багатьма суб'єктами, як офіційними так і партизанськими. І там так все заплелося, що це треба списувати на війну, а не на чийся там підкреслений садизм чи антилюдяність. Бо допомагати одночасно проти автохтонного народу одному історичному злу гітлеризму і іншому сталінізму теж можна записати у якийсь особливий садизм та антилюдяність. Та ще можна як наслідок неміряну кількість жертв „жителів Волині“ приписати до цього садизму.   Я вважаю за розумне оголосити жалобу за всіма загиблими особливо за цивільними, висловити осуд будь-яких військових злочинів. Зважати на дуже скрутне та відчайдушне становище малих партизанських сил у цій війні більшість з яких вважали що вони б'ються за своє за національно-визвільне  під антилюдяною гітлерівською окупацією.  А підписання документів про визнання тодішніх подій станом війни було б значною міждержавною пам'яткою вшанування жертв і символом взаємоповини, взаємопрощення та взаємо-примирення. 

Українцям і українській владі треба обов'язково усвідомити що у цьому перекрученому ідіотичному залишково сталінському питанні є дуже велика неприйнятність та сором для польської влади. Тому що там конкретно наявне співробітництво польської меншості на Волині і з гітлерівцями, і зі сталіністами. І зрозуміло, що це для нинішньої польської влади (Провладної сили) дуже-дуже незручні моменти. І вони, поляки дуже чутливо можуть тільки дуже обмежено прийняти публічно якийсь варіант історичної правди, і не треба, Не завжди можливо від них вимагати більшого. А якщо і треба то тільки свідомо, обережно і розумно. Мабуть варто підкреслювати що це мова не йде про поляків взагалі про польську владу а мова йде про маленьку етнічну польську меншість у невеличкій Волині, … Щоб нинішнім полякам не давило на очі те що тоді українці повстали проти гітлерівців на стороні а польська меншість і з них польські поліцаї були на стороні гітлерівців співпрацювали потім і ще значно пізніше з антилюдяними сталіністами. І закінчилося ще це все тим, що частина поляків прийняла безбожного комуністичну владу від сталіністів. От як я зараз тут у цих питаннях необхідна постійна без лінощів максимально конкретизація в правильну сторону і верс населення і конкретних умовах і конкретних років у цих питаннях дуже-дуже небезпечні і шкідливі необережні узагальнення в будь-який бік. Бо зрозуміло що у цьому питанні постійно будуть прокремлівські діячі/агенти підкидати на вентилятор це болюче і незручне і для поляків, і українців питання. А для поляка дуже будуть болючі нагадування про співробітництво поляків і з гітлерівцями і зі сталіністами. А відповідно українцям буде постійно зривати дах, що їх Якісь обілювачі сатано-сталіністів звинувачують у тому, що українські націоналісти будучи дуже відносно слабою силою, але мужньо і стоїчно підняли повстання проти гітлерівської влади на Волині. Ще й в ситуації коли саме ці сталінські ідіоти вигодували Гітлера та вивчили його офіцерство в СССР у 1930 роки. Ще й в ситуації коли сталіністи творили масовий геноцид як українців так і поляків. І ці промосковські нелюді намагаються якось показати що вони начебто білі і пухнасті, а українські повстанці мовляв якісь начебто „друзі Гітлера“. 

** — Коли я пишу про ідіотизм і маразм оцих пост-комуністичних посіпак, які хочуть перекрутити історію навпаки, хотілося б щоб ви розуміли, що це не якась некультурність чи нестриманість — це я реально пишу вам правду. Добрим прикладом аргументом вам буде те що років 10 тому було чергове загострення московської  агентури і там вирішили взагалі заборонити і криміналізувати у Польщі заперечення геноциду українських націоналістів на етнічними поляками на Волині. Отакі постмосковські посткомуністичні ідіоти вирішили це просунути сформулювали просунули протягнули у законодавство… Але у січні 2019 року Конституційний трибунал Польщі (на запит президента Анджея Дуди) остаточно визнав статтю 2a (про криміналізацію заперечення злочинів українських націоналістів) неконституційною та недійсною. Суд ухвалив, що терміни „українські націоналісти“(невідомо і незрозуміло які саме) та „Східна Мала Польща“(Яка не існувала у 1943-44 роках) у тексті закону сформульовані надто неконкретно і  розмито, не мають чіткого юридичного визначення та порушують принцип свободи слова та правову визначеність.   Але одночасно це показує і підкреслює дуже велику потужність московської  агентури впливу та пропаганди в Польщі, щоб взяти і такі юридично безглузді дурачкізми аж протягнути до статусу кримінального закону.