Ще у 2014 році на початку російської агресії завдяки зрадникам в СБУ майже без опору були здані Крим і Донбас. Тоді обласні управління СБУ ставали центрами захоплення влади російськими найманцями і штабами «руської весни». Цими зрадниками – агентами ФСБ головна спецслужба України була нафарширована ще за часів Януковича, а напевно ще й раніше. Безсумнівно старий кегебіст Путін надзвичайно велику роль покладає на спецслужби. Тому, коли він нападав на Україну, то розрахував швидко її захопити, тому що знав, що у кожному областному управлінні СБУ є зрадники – агенти ФСБ. І зараз він тисне далі, тому що знає, що ці зрадники продовжують сидіти в СБУ на своїх керівних посадах і це дає йому надію на перемогу. Два роки тому при підготовці до нападу на Україну Путін дозволив ФСБшникам мати інше громадянство, чого раніше не було, для того, щоби масово вербувати СБУшників, приховано надавати їм російське громадянство, видавати паспорти і призначати на офіційні посади ФСБ, що дозволило таким чином надати таким ФСБУшникам ще більших гарантій безпеки, перспектив подальшої співпраці і зацікавленості в окупації України Росією. Після окупації чергового обласного центру ці СБУшники просто міняють погони на ФСБшні, отримують гарантоване грошове забезпечення і починають спокійно робити свою основну роботу — виловлювати українських патріотів (по їхньому — нациків) по вже готовим спискам і садити їх у в'язницю, чи одразу розстрілювати, як це робить зараз з татарами Кримське ФСБ, яке складається в основному з колишніх СБУшників. Розпочало таку роботу Мелітопольске ФСБУ (Федеральна служба безпеки в Україні), для початку прибравши усіх патріотів у власному управлінні — відео. Ігри закінчились, панове офіцери СБУ, які ще не зрадили присязі — якщо ви не приберете зрадників, то вони приберуть вас.
Частково цих зрадників в СБУ підкупили, частково вони мали ідеологічні причини, бо самі є етнічними росіянами і їм обіцяли золоті гори і гарну посаду в ФСБ після окупації Росією. СБУшники – ідеальні агенти, тому що вони мають корочки, які наділють їх максимальними, майже безмежними повноваженнями і допусками. Вони отримують всю інформацію про мобілізаційні плани, військові об'єкти і частини ЗСУ і Тероборони (ТРО) у кожній області. Ці агенти ФСБ у мирний час просували по кадровій драбині нагору інших агентів ФСБ, імітували виконання своїх службових обов'язків, заповнюючи численні звіти, а в основному займались корупцією усіх ласих шматків конкретної області – від контрабанди до кришування нелегального бізнесу. Але у військовий час їм прийшла команда зливати до ВС РФ усі плани українського супротиву.
Саме навністю зрадників в СБУ від низів до самого верху, включно з керівництвом як на місцях, так і в столиці, можна пояснити відсутність попередження української влади і армії про точний день і час нападу Росії. Зараз ми знаємо, що російським підрозділам давно були роздані детальні плани про їхні дії після початку війни. Сотні російських командирів мали ці плани вже за місяць про вторгнення. За декілька днів сотням російських офіцерів була відома точна дата і час нанесення удару. Десятки диверсантів-коригувальників вогню російських ракет «Калібр» прибували до своїх цілей за 2 доби до нападу. СБУ їх всіх прогавило, тільки одного, який навів лазерний цілевказівник на Івано-Франківський аеродром, піймали аж учора, щоби відрапортувати про успішну роботу. СБУ гордиться, що піймало 1 коригувальника вогню через тиждень після знищення цілі !?!
СБУ проспало російський напад і не зробило свою роботу, заради якого воно існує, або її керівництво на різних ланках свідомо саботувало донесення своїх підлеглих – не зрадників. Якби СБУ попередило про раптовий ракетний удар, тоді можна було організувати таємне відведення усіх бойових частин і техніки за декілька годин до цього удару. Несподіваний ракетно-бомбовий удар наніс катастрофічних збитків українській армії, ВПС і ППО. Величезна кільскість військових частин, військової техніки, літаків, у тому числі наша гордість — найбільший у світі «Мрія», були розбомблені прямо на аеродромах і місцях дислокації. Хоча літаки могли взлетіти і полетіти кудись до Польші, якби було своєчасне попередження.
Найстрашніше те, що агенти ФСБ в СБУ продовжуть підривну діяльність і зараз передають всю інформацію ворогу. Тому наші міста-мільйонники сидять зараз в облозі, а військові підрозділи за межами міст накриваються нищівним вогнем. Після того, як були майже знищені наші військові частини у перші дні війни, ці зрадники продовжують передавати ворогу усі місця формування, дислокації і пересування новостворених формувань ЗСУ і ТРО. І ці нові підрозділи, які рвуться помститись ворогу, знову попадують під зрадницький ракетно-бомбовий удар Росії, чи потрапляють у пастку диверсійних груп.
Можна впевнено стверджувати, що таке легке просування півднем України і зайняття ворогом міст і селищ пов'язано зі зрадниками в СБУ. Чому не був підірваний Антоновський міст під Херсоном при наближенні передових загонів російської армії, хто зірвав операцію по його підриву? Це ж елементарно, це значно затримало би просування далі на Херсон, Миколаїв і Кривий Ріг величезної кількості механізованих російських колон. Чому так легко були розбиті усі військові підрозділи ЗСУ і ТРО у цій області, чому єдиним окупованим обласним центром в Україні зараз є Херсон? Це могло статися тільки через зрадників в обласній управі СБУ. І ось якимось чудом був виявлений зрадник на високій керівній посаді Херсонського СБУ. І то, тільки через те, що він почав здавати своїх же колег, коли вони почали тікати з Херсону. У сьогоднішніх новинах читаємо:
«Помічника начальника УСБУ в Херсонській області — керівника АТЦ полковника Ігоря Садохіна затримали у Чернівцях. Про це щойно повідомили ЗМІ, але повідомляло джерело МОСТа у службі про це ще вдень. „Садоху прийняли за держзраду, він зливав інфу по евакуації Управління, така ось ху*ня малята...за ними вертольоти всю дорогу гналися, всі вже з життям прощалися. Не всі знають цю мразоту“, — повідомляло джерело. Відмітимо, що за посадою Садохін мав доступ до всіх мобілізаційних планів, документах по моброботі (дислокації, шляхи відходів, тошо)».
Інший СБУшник теж з російським прізвищем Василій Прозоров працював в ЦА (центральний апарат) СБУ до 2019 року, коли переїхав на работу до Росії. В СБУ тоді повідомили, що «пропивши честь офіцера, Прозоров вирішив торгувати совістю та військовою присягою, знайшовши у ФСБ РФ „гідних людей“». Але цей «алкоголік» у 2020 році написав антиукраїнську книгу «Точка неповернення», а зараз активно виступає у російських ЗМІ із заявами про використання США території України, як полігону для випробування біологічної зброї. Разом із зрадником генералом СБУ Шайтановим, якого виявила не внутрішня безпека, а німецька контррозвідка, яка слідкувала за полковником ФСБ Єгоровим, ці випадки свідчать, що система «детекторів брехні», яка мала б виявляти шпигунів в СБУ або не працює, або її спеціалісти працюють на ФСБ, включно із керівництвом підрозділу, чи навіть ЦА.
Знову, як і у 2014 році, у цей доленосний момент в українській історії надія не на СБУ, а тільки на народний супротив. Цю аналітичну роботу про причини поразок і джерела вірогідних витоків інформації мав робити не я, а чесний аналітик одного з підрозділів СБУ. Може навіть це хтось і написав, але тоді його начальник (і по сумісництву агент ФСБ) просто викинув цю його аналітику у смітник. Не розпускати ж усе СБУ через аналітику одного розумника. Хоча це варто було б зробити, тоді ми не понесли би таких величезних втрат через зраду, про можливість чого я писав ще до війни. Закон про реформування СБУ, який би хоча б наблизив СБУ до європейських норм про спецслужби, мав такий шалений супротив з боку самого СБУ, яке його затягувало до останнього, що його так і не встигли прийняти до війни, за що ми зараз розплачуємось такою високою ціною – життями наших захисників.
Тому, якщо СБУ після цього кричущого випадку чергової зради у своїх рядах знову не розпустять, як організацію, яка небезпечна для безпеки воюючої держави, це обернеться новими втратами чергових поповнень лав ЗСУ і ТРО. У цьому випадку єдиний вихід – це настійна рекомендація для командирів усіх частин і підрозділів ЗСУ і ТРО хоча би на час війни не надавати ніяких військових таємниць і ніякої інформації співробітникам СБУ про своє розташування і маршрути переміщення, якщо ви не хочете получити по собі і своїм підлеглим прицільний ракетно-бомбовий удар. Доповідати усю таємну інфіормацію про свій підрозділ по уставу можна тільки своїм безпосереднім командирам, і то не завжди і не все. В армії має бути своя незалежна контррозвідка, яка мала б ловити усіх зрадників на війні, у тому числі СБУшників. Такий собі аналог СМЕРШу (смерть шпигунам) під час ІІ-ї світової війни, який підпорядковувався Наркому оборони і не мав ніякого відношення до НКВС – пращура нашого СБУ. Після створення СМЕРШу у 1943 році Радянська Армія почала перемагати у локальних і масштабних військових операціях, бо до цього ворожі агенти у лавах армії і НКВС не дозволяли цього робити, підставляючи підрозділи під несподівані удари ворога. Зі зрадниками в СБУ, які знають все про дислокації ЗСУ, ТРО і наші мобілізаційні плани, ми цю війну ніколи не виграємо, тому що наші хлопці будуть гинути одразу на виході з мобілізаційних пунктів.
