Зараз більшість людей у світі вірять в існування позаземних цивілізацій. І з часом кількість таких людей тільки зростає. Можливо через те, що Голлівуд регулярно створює чергові фантастичні фільми про зіркові війни та іншопланетян. Споживачі мас-культури практично впевнені, що інопланетяни існують, і якщо не сьогодні, то завтра ми обов'язково вступимо з ними в контакт. Хоча мало б бути навпаки. Адже минають роки, а доказів існування інопланетян як не було, так і не має. Людство винайшло безліч високотехнологічних способів спостерігати за зірками і Всесвітом. Надсучасні телескопи і радіотелескопи зараз можуть зафіксувати найнезначніші ознаки штучних сигналів з космосу, але так і не можуть їх знайти. Мільйони радіолюбителів в усьому світі вже більше 100 років намагались і далі намагаються вловити хоча б один штучний радіосигнал з космосу і все марно. Здавалось би, що людям треба було вже змиритися з думкою, що ми одні у Всесвіті, але більшість людей продовжує мріяти. Хто з острахом, що інопланетна цивілізація може на нас напасти і знищити, а дехто і з надією, що вона нам допоможе у наших проблемах.
Також це можна пояснити там, що людям з дитинства подобається вірити у всілякі казки. І вони продовжують насолоджуватись цими дивними і гарними Голлівудськими казками у дорослому віці. Звичайно, треба вже остаточно зрозуміти після стількох років і десятиліть безплідних пошуків, що ніяких інопланетян не існує. І ніхто нам на Землі не допоможе у вирішенні наших проблем з війнами, екологією, голодом, перенаселенням та ін. Ми маємо це зробити самі, заодно полишивши надії на зустріч з позаземним розумом.
Можливо такі цивілізації десь були мільйони років тому і мільйони світлових років від нас, чи ще колись будуть, знову ж таки через мільйони. Але зараз, під час існування нашої цивілізації, треба визнати доволі короткий час у мірках Всесвіту, їх немає. І не факт, що наша цивілізація ще протягне хоча б тисячу, чи декілька тисяч років, враховуючи, скільки небезпек породжує вона сама собі, включно з виготовленням великої кількості термоядерної зброї, можливістю генетичної модифікації і створення смертоносних вірусів та ін.
Те що зараз ми одні у Всесвіті пояснюється скоріш за все тим, що шлях, який пройшло людство до сьогоднішньої техногенної цивілізації, настільки складний, винятковий і малоймовірний, що виявляється, що дотепер його змогли пройти лише ми на Землі. Самотність землян можна пояснити тим, що в історії появи життя, тим більше розумного життя, є настільки малоймовірних збігів обставин, що якщо скласти всі ці послідовні ймовірності, то в кінці вийде ймовірність в один до числа з настільки великою кількістю нулів, що стане фактично неймовірним.
Серед цих малоймовірних подій, що трапилися на шляху людства, можна відзначити наступні.
- Зародження життя.
- Еволюція життя.
- Виникнення розумного життя.
- Розвиток техногенної цивілізації, яка винайшла радіо та космічні польоти.
Насправді таких Великих Фільтрів ще більше. Вони не дозволяють розвинутись цивілізації, а є ще фільтри, які не дозволять людству колонізувати планети навіть найближчих зірок через закони фізики, зокрема через обмеження швидкості світла до 300000 км/с. Коротке життя такого біологічного об'єкта як людини, не дозволить навіть у майбутньому здійснювати такі тривалі подорожі. Крім того, треба взяти до уваги і згубне для живого іонізуюче випромінювання, яке вже на даному етапі підготовки до польоту на Марс є великою проблемою, і може стати неподоланою перешкодою. Адже занадто товсті стінки космічного корабля, що послаблюють випромінювання, побудувати не можна, тому що він стане занадто важким і не зможе взяти багато людей і вантажу. А тонкі стінки викличуть променеву хворобу у екіпажу і значно послаблять здоров'я усіх майбутніх поколінь марсіанських колонізаторів.
Не треба забувати й про економічні чинники. Для здійснення лише однієї програми відправлення людини на Місяць «Апполон» найбагатша країна планети США витратила за 15 років (1961-1975 рр.) величезну кількість ресурсів. А інша багата країна тих часів СРСР з розвиненою космічною промисловістю навіть не змогла цього зробити. Причому шкідливе космічне випромінювання тоді навіть не враховувалося через короткий час польоту.
Сьогодні у нас немає жодної впевненості, що наша цивілізація й надалі розвиватиметься. Цілком можлива деградація, коли економіка більшості країн почне занепадати, як ми спостерігали на прикладі того ж таки СРСР та усіх попередніх цивілізацій світу, які щезли.
Пік найбільших відкриттів, що відбувся наприкінці XIX – на початку XX століть вже пройдено. Зараз фізика знаходиться у певному застої. Після основних відкриттів — електромагнітних хвиль, електротехніки, енергії ядерного поділу та синтезу — зараз не відбувається нічого суттєвого, крім удосконалення вже існуючих технологій, і не може відбутися, всі основні закони вже відкриті, як і відкриті вже усі материки на Землі. Надалі немає жодної впевненості у тому, що наша цивілізація, яка досягла меж свого розвитку на люнеті Земля, теж не перестане розвиватися та поступово, чи раптово згасне, як це вже неодноразово було в історії людства.
Тепер докладніше про ту виняткову послідовність малоймовірних подій, які привели нас сьогодні до створення комп'ютера і смартфону, з екрану яких ви маєте можливість це читати. По перше – це виняткова унікальність Землі. У 1999 році палеонтолог Пітер Уард та астроном Дональд Браунлі виклали гіпотезу унікальної Землі і склали список параметрів, які, на їхню думку, роблять нашу планету надзвичайно рідкісною. 1. Правильне розташування Сонця у галактиці правильного типу, що буває дуже рідко. 2. Обертання Землі на правильній дистанції навколо зірки правильного типу. Наша планета розташована в так званій зоні Золотовласки нашої зоряної системи, в якій найсприятливіші умови для виникнення складних форм життя. 3. Зоряна система із правильним набором планет. Зокрема без газових гігантів Юпітера та Сатурна, які убезпечують нашу планету від великих астероїдів, життя на Землі не могло виникнути. 4. Стабільна орбіта. 5. Планета земного типу правильного розміру. Необхідна суша достатньої площі, стабільна атмосфера та помірний рівень гравітації, щобі спокійно протікали еволюційні процеси. 6. Тектоніка плит. Цей процес регулює зміну температури земного клімату. 7. Великий супутник. Місяць допомагає Землі утримувати певний кут нахилу осі, що є причиною зміни сезонів року. 8. Механізм еволюційного процесу зародження складної життєвої форми. Перехід від простих одноклітинних організмів (прокаріотів) до багатоклітинних (еукаріотів) є одним із найскладніших етапів еволюції. 9. Правильний час у космічній еволюції. Ранні періоди існування нашої галактики і планети були не найкращим часом для зародження життя, враховуючи часте падіння небесних тіл, значний вулканізм, нестабільну атмосферу і спалахи гамма-випромінювання.
У цьому списку на мій погляд занадто мало уваги приділено Місяцю. Завдяки йому на Землі з'явилась вода, приливи, магнітне поле. Уявіть собі, що колись, близько 4,5 млрд. років тому, на зорі утворення Землі, в нашу планету врізалася інша велика планета, причому після цього на щастя не відбулося їх взаємне руйнування або знищення, а утворилися сучасні Земля та Місяць, причому на Землі з'явились такі необхідні для життя океани та тектонічні пліти. Подумайте, яка ймовірність такої події, що дуже велика комета, що летить з космосу, зіткнулася під таким випадковим кутом із Землею, щоби стався викид певної кількості речовини Землі на певну висоту орбіти, і щоб з цієї речовини потім сформувався Місяць з необхідними розмірами і масою, щоби зробити Землю сприятливою для появи та підтримки життя. Саме завдяки цій випадковій події сталося не лише вивільнення з-під земної кори великих запасів води, які потім покрили поверхню планети, а й утворилося магнітне поле Землі. Саме ця унікальна подія з вірогідністю один на мільйон можливих подібних зіткнень і сталась колись у нашій історії. До цього зіткнення з кометою на поверхні Землі не було води. Недавнє відкриття, опубліковане в журналі Earth and Planetary Science Letters, показало, що вода у великих кількостях була лише на глибині від 40 до 400 кілометрів від поверхні планети. І зараз на цій глибині є цілі підземні океани води. Але після удару великої комети про Землю ця підземна вода вийшла на поверхню.
Після надзвичайно вдалого зіткнення з Теєй, яке не призвело до руйнування нашої планети, земна кора, крім води, виявилася насичена легкими хімічними елементами: вуглець, сірка та азот. Чергова малоймовірна поява цих легких елементів у корі Землі зумовила можливість зародження життя. Випадкова поява Місяця – це ключове джерело підтримки та еволюції життя на Землі. Зрозуміло, що вода, що вивільнилася, стала тим субстратом, де змогла зародитися і сприятливо себе почувати життя. Не всім іншим планетам так пощастило і з температурою на поверхні планети. Вона повинна бути від 0 до +100 градусів за Цельсієм, як на нашій Землі. На ближчих до Сонця планетах Венері та Меркурії дуже жарко і температура досягає +400 градусів за Цельсієм, а на дальшому від Сонця Марсі дуже холодно і середня температура – — 60 градусів.
Біологія людини заснована на підтримці постійного складу водного розчину в наших клітинах та міжклітинному просторі, причому цей іонний склад майже не змінився з часів первісного океану. У разі порушення гомеостазу людина гине. Усі сучасні реанімаційні заходи при критичному стані хворого спрямовані насамперед на відновлення водно-сольового гомеостазу людини.
Завдяки Місяцю виник не тільки первісний океан, але й припливи і відливи. Справа в тому, що еволюція біологічного виду можлива лише за наявності градієнта, тобто зміни умов існування. Тому і перше життя та нові види, напр. Земноводні, які підкорили сушу, виникли внаслідок того, що під час припливів і відливів певні ділянки землі були під водою, а потім снова ставали сушею. Тільки межі середовищ можлива еволюція. На межі океанів і морів, твердих каменів землі та повітря еволюціонувало життя.
Надзвичайно важливо для нас виявилося магнітне поле Землі, яке випадково утворилося і з тих пір підтримується Місяцем протягом мільйонів років. Магнітне поле Землі захищає нас від заряджених частинок та випромінювань з космосу. Цей «магнітний щит» утворюється в результаті процесу, званого «геодинамо» – стрімкого руху рідкого заліза у зовнішній частині ядра планети. Приливна гравітаційна сила Місяця, що діє на нашу планету, здатна постійно стимулювати рух рідкого заліза у металічному ядрі Землі, що генерує потужне магнітне поле. Це унікальне магнітне поле, сила якого на інших планетах Сонячної системи дуже мала, захищає все живе на Землі від протонів, електронів та альфа-часток так званого сонячного вітру та з далекого космосу. Магнітосфера захищає як мешканців Землі, так і космонавтів на орбіті, оскільки досягає 12 радіусів планети. Але у разі міжпланетних перельотів, наприклад до Марсу, це іонізуюче випромінювання неодмінно викличе у людини появу різних променевих реакцій та ушкоджень, зокрема на рівні ДНК.
Від гамма-випромінювання Землю рятує також унікальний озоновий шар атмосфери, що існує лише нашій планеті, так як для його утворення потрібен кисень в атмосфері планети у великій кількості, чого немає на усіх інших планетах. Доволі часто в Галактиці в результаті спалаху наднової зірки або утворення чорної діри виникає недовге, до 10сек, але настільки потужне гамма-випромінювання, що воно легко проникає через озоновий шар і призводить до загибелі багатьох наземних і підводних живих істот. Подібні великі вимирання відбуваються раз у сотні мільйонів років. Зараз більшість дослідників вважають їх наслідками падіння на Землю метеоритів. Такими були ордовико-силурійське вимирання (440 млн. років тому), коли зникло понад 60% видів морських безхребетних; девонське вимирання (364 млн. років тому), коли чисельність видів морських організмів скоротилася на 50%; «велике» пермське вимикання (251,4 млн років тому) наймасовіше вимирання з усіх, що призвело до зникнення понад 95% видів усіх живих істот; тріасове вимирання (199,6 млн років тому) в результаті якого вимерла, щонайменше, половина відомих зараз видів, що жили на Землі в той час; крейдяно-палеогенове вимирання (65,5 млн років тому) — масове вимирання, яке знищило шосту частину всіх видів, у тому числі і динозаврів.
При цьому завдяки цим періодичним вимиранням кожного разу відбувався новий стрибок еволюції. Коли зайняті усе екологічні ніші у природі це призводить до застою, існуючі види тварин не дають розвиватися новим видам. А звільнення цих ніш призводить до появи нових біологічних видів. Так, вимирання динозаврів звільнило місце на Землі для ссавців та створило можливість появи розумного виду ссавців – людини. У Сонячній системі немає подібних планет із сильною магнітосферою та озоновим шаром атмосфери, і не факт, що такі планети можуть існувати у найближчій частині нашої Галактики.
Випадковим можна назвати і виникнення розумного життя та розвиненої техногенної цивілізації. Поява великого головного мозку і розуму у людини, доволі неоднозначна і це тема окремого посту. Багато динозаврів мали розвинений мозок і вільні верхні кінцівки, наприклад, тиранозавр мав найбільший мозок серед динозаврів, але цивілізація динозаврів не з'явилася. Дельфіни теж мають великий розвинений мозок із звивинами, як у людини, але цивілізації дельфінів теж не спостерігається. Вони можуть спілкуватися між собою, називати один одного за іменами, всі розуміють, і їм просто не потрібна цивілізація. Дельфіни витрачають близько 1 години на день на свою їжу, вони разом заганяють зграю риб і годуються. Решту часу вони граються, продовжують свій рід, спілкуються. Їм не потрібно використовувати знаряддя праці, будувати будинки, літаки та запускати космічні кораблі, їм і так добре. Тому в них немає так званої цивілізації, як у сучасних людей. Це ж стосується життя багатьох сьогоднішніх аборигенів – їм не потрібна цивілізація.
Розвиток мозку та розуму не завжди веде до розвитку цивілізації. І навіть поява примітивної цивілізації не має призвести до виникнення такої високорозвиненої цивілізації, як наша. У недавньому минулому численні цивілізації Європи, Америки, Азії занепали – цивілізації Трипільської культури, стародавнього Єгипту, стародавньої Греції, стародавнього Риму, а також майя, ацтеків, індійців та китайців. Чому б їм усім із розвиненими знаряддями праці та з їхніми знаннями не продовжувати розвиватися і полетіти потім у космос? Вони усі занепали. Повинна була відбутися послідовність необов'язкових та випадкових факторів, які привели нас до індустріального XX-го та постіндустріального XXІ-го століття. Це теж окрема історія, але якщо коротко, то ланцюг факторів, які призвели до виникнення саме в Європі розвиненої техногенної цивілізації, можна уявити таким чином. Головний фактор — це наявність численних, конкуруючих між собою та приблизно рівних за силою європейських держав. В усіх інших випадках ми бачимо домінування однієї держави над іншими, що вело до її застою та занепаду. Завжди знаходилося одна могутніша держава, наприклад давні Рим, Китай, Греція яке підкоряло собі усі інші сусідні держави. У випадку європейських країн технічний прогрес був затребуваний, не все вирішувалося силою та кількістю солдат. Існування протягом століть конкуруючих і часто воюючих між собою країн Європи стимулювало за відсутності експансивного росту, впровадження у себе технічних нововведень. Так, папір та порох винайшли у Китаї, але саме у Європі подальший розвиток друкарства та зростання освіченості населення, появу численних учених значно посилило інформаційні потоки. Одночасно з'явилася релігійна свобода (протестанти) та вільнодумство. Зокрема дозволено було займатися анатомічними дослідженнями (раніше церква забороняла робити розтин трупів), розвивалася медицина, заохочувалися хімічні (алхіміки шукали спосіб перетворення ртуті в золото) та технічні дослідження, з'являлися численні освічені люди та вчені. Наступна необхідність досягнення військової переваги над сусідніми країнами протягом століть (згадаймо Столітню війну між Англією та Францією) за приблизно однакових людських ресурсів породило вдосконалення вогнепальної зброї, появу нових видів зброї та подальший технічний прогрес. Цілком необов'язковим було й повалення з трону численних царів та імператорів та прихід до влади буржуазії і конкуруючого бізнесу. Поява у європейських державах економічної свободи підвищила продуктивність праці та прискорила науково-технічний прогрес.
Серед дрібніших і не обов'язкових, але доволі важливих факторів у розвитку європейської цивілізації можна неочікувано назвати появу у культурі споживання продуктів молока. Поява у предків європейців мутації, що дозволяє вживати молоко дорослими людьми, також була досить випадковою, але дозволила їм стати сильнішими, розумнішими та здоровішими.
Зараз, під час нападу на європейську Україну Росії – цього авторитарного імперського полуазійського монстра, що володіє великими запасами ядерної зброї — і немає жодної впевненості, що наша цивілізація не закінчить своє існування вже незабаром. Якщо не у найближчому майбутньому, то у цьому сторіччі, якщо і не від ядерної війни, то від інших чисельних загроз, людство вірогідно занепаде. Зростаюча кількість населення Землі, яке досягнуло позначки у 8 млрд. людей, що веде з одного боку до поступового сумарного зростання ВВП усіх країн, з іншого боку, крім екологічних проблем, рано чи пізно призведе до зупинки цього зростання через вичерпання ресурсів, що вже відбувалося з усіма попередніми цивілізаціями, а далі настає деградація та занепад.
Наприкінці необхідно нагадати про головний доказ, що ми одні у Всесвіті. Досі не було виявлено жодного радіосигналу з космосу, що має ознаки штучного походження і доказом існування цивілізації, яка володіє радіозв'язком. Зараз у Всесвіті ми одні у своєму домі на маленькій планеті Земля.
Люди, бережіть Землю, матір вашу!
На малюнку – магнітне поле Землі
