Для новин точність передачі інформації – безумовна вимога. Для читача, однак, немає вимоги точного розуміння прочитаного.
Читач запросто може хибно зрозуміти навіть найкоректніше формулювання, і є ситуації, коли він обов'язково зрозуміє його хибно.
Це стосується, наприклад, новин про те, що якась дуже чи не дуже офіційна особа щось повідомила чи заявила.
 
Для редакцій новин у цьому випадку новиною є насамперед сам факт заяви, а не те, чому заява була присвячена. Факт публічної заяви легко підтверджується посиланням на запис заявника у соцмережах (зберігається скріншот), на відеозапис або на аудіозапис, який є в редакції. Новина має містити коректний виклад суті висловлювання, ключові його пункти передаються дослівною цитатою.
Інша справа – достовірність самого повідомлення чи заяви фігуранта. Відповідальність за нього лежить виключно на громадському діячі, який цю заяву зробив. Якщо він збрехав – навмисно, через некомпетентність чи допустив безглузду помилку, яка спотворила чи дискредитувала зміст повідомлення, – це не проблема ЗМІ.
 
Точніше, проблема, тому що вони de facto починають поширювати дезінформацію чи дурість, однак у низці випадків це і є проявом професійного підходу.
 
Якщо Трамп у статусі офіційної особи в черговий раз брязнув щось, що суперечить перевіряємо фактам, респектабельне видання сумлінно повідомить і його брязк, і про те, чому це саме брязк.
 
Якщо депутат Верховної Ради Артеменко публічно озвучує як факт антисемітську брехню сталінських часів, ЗМІ зобов'язані про це повідомити, як і про те, що він повторює радянську пропаганду і начебто сам у неї вірить.
Відповідальність за достовірність повідомленої фігурантом інформації зазвичай наголошується тим, що її джерело прямо вказано в заголовку новини.
 
Але і це, як показує практика, не рятує ЗМІ від претензій читачів, які починають звинувачувати у дезінформації саме ЗМІ, а не справжнє джерело. Навіщо публікували, коли знали, що це дезінформація?
 
Тому, що це цілком коректна новина — офіційна особа публічно збрехала і її на цьому зловили. Отакі у нас офіційні особи. І виборець, який за них прямо чи опосередковано голосує, має право про це знати.
 
При цьому, повторюся, для ЗМІ новиною є факт публічного висловлювання, а зміст цього висловлювання до новини неминуче додається. Зрозуміло, що одне без другого не існує. Тобто, новина правдива, але обтяжена брехнею.
 
Так і живемо.