Ну, переговори. Ну, 15 років на дипломатію із деокупації Криму. Та хоч сто. Ну, нейтралітет під гарантії, аналогічні 5 статті статуту НАТО. Та хоч десять нейтралітетів. Не турбує.
Тому що нічого цього немає і не буде поза столом переговорів і бла-бла-бла брифінгів.
У мене стійке відчуття, що ви нервуєте на порожньому місці.
По-перше, Кремль не підпише жодних паперів, які зобов'яжуть росіян відповзти навіть на рубежі 23 лютого. Це буде для них визнання того, що вони зі своєю «спецоперацією» публічно поїли гівна.
По-друге, Кремль не підпише жодних паперів, у яких буде хоча б натяк на те, що росіяни в Криму не законні господарі, а окупанти. Не важливо скільки років ми їм запропонуємо на обговорення цієї ідеї — 15 або 100. Не підпишуть і все. Це для них визнання того, що вони ще 2014 року публічно поїли гівна, а зі «спецоперацією» ще й повторили.
По-третє, Кремль не підпише нічого, що давало б Україні реальні гарантії від нового російського вторгнення. Самі розумієте чому. Тому що поїсти гівна втретє в Україні – це їхня заповітна мрія, і вони від неї не можуть відмовитись.
Тому Кремль не підпише нічого такого, доки Росія не зіллється з кінцями.
Чому ми у такому разі ведемо переговори?
Перше: на це від нас чекають союзники і нам це не в падлу. І друге – тому що Ердоган дуже хоче стати миротворцем, щоб поставити на місце соплежуїв із Євросоюзу, яким це не вдалося. І нам це теж не в падлу, тому що Ердоган зараз виступає як наш ситуаційний союзник і в такій якості він нам важливий.
І коли ця історія неминуче скінчиться тим, що Путін не виправдає надій Ердогана, звично нагодує його лайном і тим самим поставить його в один ряд із соплежуями з Євросоюзу, ми потиснемо Ердогану руку, протягнемо йому серветку і скажемо – дякуємо за спробу, ти сам бачив , ми зробили все, що могли, і навіть більше. Але з того боку було лише гівно...
Ми чесно попереджали, що parles із Кремлем саме цим і закінчаться. І Євросоюз попереджали з Мінськом, і Ердогана зі Стамбулом, і своїх також неодноразово. Якщо зовсім чесно, одне із завдань переговорів – ще раз (зайвий) довести тим, хто це ще не зрозумів, що Кремль у принципі недоговороспроможний.
І що треба всім світом допомагати ЗСУ п#здити його далі, до упору, доки він не повернеться до рідного червоноцегляного унітазу в межах 2013 року і не закрутить за собою люк. Світовій спільноті залишиться лише відірвати йому слив від ядерного бачка та кришку забити.
Що й вважатиметься істориками ХХІ століття справжнім та закономірним результатом цих переговорів.
