Як же мене дратує впевненість середнього російського «антипутінця», що після переселення нинішнього вождя до Північної Кореї чи до мавзолею на зміну йому до Кремля неодмінно прийде якийсь демократ чи навіть ліберал.
Ну немає для цього жодних підстав, ніяких. Ні електоральних, ні соціальних, ні інституційних, ні економічних, ні військових, ні навіть мистецьких. Тільки нічим не прикрите прагнення видати бажане за дійсне і більше нічого.
І навіть якщо думати, що дива бувають, то на кожне випадкове диво гарантовано знайдеться системно обумовлений Пригожин із фінкою.
На мою думку, найімовірніший (не рахуючи територіального розпаду на зони кримінального впливу) сценарій для Росії після втрати Криму та поразки в Україні — майже цілком замкнута на себе самоізольована корупційна автократія, яка існуватиме за рахунок програм типу «нафта в обмін на харчові відходи» та «імунітет від міжнародного трибуналу в обмін на ядерну зброю». Така благодійність країн Заходу дасть режиму можливість протягнути ще років п'ятдесят у зручному статусі ізгоя, яким усі гидують і у внутрішні справи якого не втручаються.
Звичайно, насправді все буде зовсім не так. Але абсолютно точно без демократа чи ліберала в Кремлі в найближчі десятиліття.
