Я маю дуже хороше (для мене) і дуже просте пояснення того, чому Євросоюз і НАТО діють зараз саме так. Я це пояснення озвучував ще до початку вторгнення, відтоді відбулися значні зрушення, проте головного — якісного перемикання modus operandi — не відбулося.
Суть у тому, що і Євросоюз, і НАТО — це структури насамперед бюрократичні, а головним завданням сумлінної бюрократії є скрупульозне дотримання регламентів. Це означає не робити нічого, чого діючий регламент прямо не передбачає.
Але є регламенти мирного часу, а є регламенти воєнного часу. Перемикання з перших на другі повністю змінює систему управління, фактично відключаючи цілі міністерства та департаменти від права самостійного прийняття рішень.
Бюрократія, завжди налаштована на збереження статусу кво, цього уникатиме до останньої можливості. Є формальна можливість не включати воєнний режим, отже, він не буде включений. Ми спостерігаємо це і в ЄС, і в НАТО.
Навіть при тому, що НАТО — оборонний альянс, у мирний час керують ним ті ж таки бюрократи, а вітриною його працює суто цивільний Столтенберг, який ще з часів свого прем'єрства відомий талантом повторювати кілька заучених фраз. Те, що його нинішній репертуар – повторювати підказки нашого МЗС, – це наше величезне досягнення, але воно також лише фіксує, що НАТО продовжує функціонувати в бюрократичному, а не воєнному режимі.
Переключення системи у воєнний режим можливе, я думаю, навіть не при появі прямої загрози для ЄС, а за безумовної реалізації такої загрози. Поки Росія прямо не атакує країну НАТО, тут нічого не відбудеться. Будь-який сумнів у тому, що настав час включати п'ятий пункт статуту Альянсу, трактуватиметься на користь його невключення.
Це всі розуміють, особливо гостро – країни Балтії, вони у зоні постійної та прямої небезпеки.
Тобто, завдання України зараз не переключити НАТО і ЄС на регламенти воєнного часу, що неможливо, а максимально використовувати чинні регламенти ЄС і НАТО мирного часу.
Така форма і такий масштаб військового союзництва, коли одна країна реально воює із спільним ворогом, а її прямі союзники відкрито допомагають їй, але при цьому для себе утримують регламенти мирного часу, як на мене, не мають прецедентів в історії. Вважатимемо, що ми і тут зробили те, чого раніше нікому не вдавалося.
Крім того, ймовірність того, що Росія дійсно нападе на НАТО, залишається цілком реальною, і тоді ситуація якісно зміниться разом з регламентами.
Принаймні я хотів би так думати.
