На жаль, ми живемо в тих реаліях, коли близькі часто про смерть військового дізнаються від побратимів, командира, або, не дай боже, з новин. Попри те, що війна триває вже десятий рік, повномасштабна — другий, близькі загиблих, стикаючись, з цим, часто почувають себе розгубленими, не знаючи, що має відбуватись далі, які потрібні документи, як організовувати поховання і ще купа питань, про які важко думати в горі.

Сподіватись треба завжди на краще, але бути готовим до всього варто.

Сповіщеннія. Безпосередньо близьких загиблого має сповістити про гибель військовий комісар того військкомату, де числився загиблий, особисто, за можливості, в присутності лікаря.

Йому ж про це в той самий день повідомляє командир військової частини і надсилає письмове повідомлення, де зазначені дата та причина загибелі. Повідомлення комісар також має передати рідним загиблого і розказати їм про всі пільги, виплати та пенсії (але військкоматам довіряти не можна, і ми також про це окремо розкажемо).

Також комісар має сповістити про загибель представників місцевої адміністрації за місцем проживання сім'ї, аби організувати поховання. Місце, час та порядок поховання узгоджуються з рідними.

Організацією поховання мають займатися органи місцевої влади або військкомат, але, за бажання, можуть і родичі загиблого. Усі витрати покриваються військовою частиною: труна, хрест, вінки, кремація, державний прапор тощо. Якщо ж організацією похорону займається сім'я самостійно, то необхідно зберегти усі чеки і подати у військову частину на відшкодування.

Якщо ж військового ховають на місцем служби з тих чи інших причин, то протягом тижня військовий комісар має передати родичам сповіщення про загибель, свідоцтво про смерть та фото з місця поховання.

Ховають загиблого або в літньому польовому костюма або в парадно-вихідний формі, якщо така є. Усі особисті речі під особистий підпис передаються одному з членів сім'ї.

Сподіваюсь, що вам ніколи не знадобиться ця інформація, нехай ваші близькі якомога швидше повернуться додому з перемогою.