Думаю, що кожному з вас, хоч раз та випадала така неприємна можливість, прочитати меседж російської пропаганди, про те, що, мовляв, ми українці перебуваємо під зовнішнім управлінням: США, ЄС, Німеччини, МВФ, Масонів чи Сороса. Думаю, що багато любителів теорії змови погодяться з цим сумнівним твердженням і знайдуть тисячі, сумнівних фактів, щоб підтвердити це сумнівне твердження.

Для чого це робити ? Відповідь ми можемо знайти в республіканській теорії свободи: «раб не вільний, оскільки він сам не впевнений у своїй свободі». Сумніви, які були нав'язані нам, роблять нас слабкими, роблять нас жертвою, роблять нас меншим «братом». Однак, вони мають під собою хибну основу, вони будуються на хибному розумінні свободи та незалежності, як такої.

Свобода, якої не існує

Як вам відомо існує два типи свободи:

1) Негативна свобода, як свобода від втручання інших людей (читай держав/організацій);

2) Позитивна свобода, це здатність самостійно примати рішення та здійснювати дії за для реалізації власного потенціалу.

Тобто, негативна свобода це про відсутність зовнішніх обмежень, а позитивна свобода це про те хто приймає рішення в середині країни, якщо перенести ці поняття на рівень складних систем, як держава.

Що робить російська пропаганда? Вона нав'язує нам, що існує світ де держави зовсім не втручаються в справи одна одної, вона намагається вибудувати картину ідеальної «негативної свободи». Однак, насправді це не можливо у сучасних історичних умовах, де країни пов'язані спільним інформаційним простором, банківською системою та ринком. Система міжнародних відносин ніколи не буває статичною, вона завжди перебуває в динаміці. Весь світ перебуває у стані постійного конфлікту інтересів. Єдиний варіант здобути, повну негативну свободу це стати КНДР та закритися від всього світу. Та чи є ця країна вільною? Можливо. Та, що дала цій країні така свобода? Нічого. КНДР це велика тюрма, де люди живуть за межею бідності та здорового глузду.

Чи потрібна нам така свобода? Чи хочемо ми бути зовсім вільними? залишенні сам на сам зі світом. Не думаю, що хоч хтось в здоровому глузді погодиться на це в нашому глобалізованому світі, бо в такому випадку свобода рівноцінна з ізоляцією, яка поступово веде до руйнації. Саме через це Китай та РФ, які щосили намагаються бути вільними в цьому негативному баченні, все одно лишаються глибоко вплетеними в міжнародну структуру взаємодії та відмовляються стати повністю вільними від зовнішніх втручань.

Наша свобода

Свобода це не тільки відсутність зовнішніх обмежень, свобода це також здатність самостійно приймати рішення. І якщо перший варіант свободи у сучасному, глобалізованому світі є не можливим, то про другий варіант свободи ми можемо говорити з якимось рівнем упевненості. Минулі вибори президента та парламентська компанія продемонстрували нашу з вами здатність самостійно приймати рішення. Так, дехто може назвати результати цих виборів помилкою, але здатність помилятися це також прояв свободи. Як аналогію, вже зараз, ми можемо навести Білорусь, яка завжди дотримувалась одного курсу, нам здавалося, що навіть про білоруського в стилі "real politics", але це все був самообман та викривлення реальності. Бацька глибоко поховав правду, правду в якій Білорусь тепер повністю залежна від Росії, як в політичному так і економічному плані. Ось, чого коштує життя без помилок. Чи є це свобода? Ні.

Ми маємо право на помилку. Ми маємо право приймати правильні рішення. Ми маємо можливість обирати і це головне. Не дивлячись ні на що, бо завжди лишається шанс, що ми можемо зробити правильне рішення, яке зможе звільнити наше життя. А ті хто ніколи не помиляється, бо є детермінованим, шансу такого позбавленим.

Правильна свобода

З нашої позитивної свободи приймати рішення, правильні чи не правильні, витікає наша негативна свобода. Ми самостійно можемо обирати з ким нам співпрацювати. Ми можемо відмовитися жити в «рускому мірі», спробувати приєднатися до цивілізованої світової спільноти ЄС, або спробувати збудувати свій «Люблінський трикутник», в якому ми зможемо співпрацювати з нашими партнерами на рівних.

А для чого нам взагалі потрібна свобода ? Як не для здатності обирати з ким співпрацювати та жити. Для чого нам свобода, як не для того, щоб віддавати її добровільно на речі, які збудують кращий світ, для нас українців та всієї світової спільноти, частиною, якої ми ніколи не переставали бути.

В 2013 році ми зробили правильний вибір, ми обрали позитивну свободу та відмовились від російського уявлення негативної свободи. Ми знайшли своє, більш реалістичне поняття негативної свободи, як здатності вибирати з ким співпрацювати на міжнародній арені, а з ким ні. Правда не потрібно обманювати себе, що свобода це річ, яку ми можемо отримати раз і на завжди. За неї потрібно боротися щодня, на фронті, на міжнародній та внутрішній арені, свобода це якість, а не конкретна річ, яку можна купити чи заслужити. По переду ще не один складний рік, де ми маємо підтвердити свою незалежність та право на свободу.