Ми не завжди називаємо країни так, як їх називає їхнє населення. З назвами народів – те саме.
В українській мові прикладів чимало: Німеччина, Угорщина, Грузія, Вірменія, Греція, Фінляндія, Китай, Індія, Єгипет, Марокко, Вельс, Албанія.
Така сама практика існує в усьому світі.
У Німеччини, мабуть, найбільше різноманіття назв. Корінь нім/нем слов'янський, але його також вживають угорці (які багато чого запозичили у слов'ян): Németország. Власне німецькою країна називається Deutschland, що походить від Тевтонії. З таким самим коренем назва цієї країни у більшості германських мов, а також, приміром, у китайській, корейській та в'єтнамській. У багатьох мовах країну називають Германією або Алеманією. Фінська та естонська назва походять від Саксонії: Saksa і Saksamaa відповідно. Менш поширена назва Пруссія, а литовською та латиською відповідно Vokietija та Vācija.
Угорці, як відомо, називають себе мадярами, а свою країну – Magyarország. Цей корінь вживають деякі слов'яни, зокрема чехи та словаки (Maďarsko). Проте у більшості мов вживаються назви, похідні від греко-латинського Hungaria, куди належить і польське Węgry.
Грузія – назва російська, себто москальська (дивись далі), хоча походить вона від того самого перського кореня, що й інша поширена назва – Georgia. Самі грузини називають рідну землю Сакартвело і дуже хочуть, щоб так називали її й інші. Сусіди-вірмени називають країну Врастан.
Грузини, зі свого боку, називають Вірменію Сомхеті. Ендонім – Хайастан. Але у більшості мов поширені похідні від Armenia.
Ендонім країни, що відома в багатьох мовах як Греція (Greece, Griechenland тощо), – Еллада. Ця остання назва вживається, приміром, у норвезькій (Hellas). У ряді країн вживають похідні від Іонії, як-от турецьке Yunanistan. А в Сакартвело ця країна відома як Сабердзнеті.
Фіни називають свій край Суомі. Ця назва вживається переважно у близьких мовах, зокрема у естонській (Soome), проте більшість світу знає цю державу за її германським іменем – Фінляндія. Ця ж назва застосовується у шведській (Finland), котра у країні має статус другої офіційної.
Фіни, щоправда, разом із братніми естонцями, відповідають шведам взаємністю, називаючи їхню країну Ruotsi та Rootsi відповідно.
Назва Китай в нас закріпилась, вочевидь, через москальські впливи, хоча вона вживається також, наприклад, у болгарській та словенській. Монгольське Хятад – від того самого кореня. Ендонім країни – Чжонгуо. У більшості мов прижились спотворені похідні корені чін/хін тощо.
Через офіційний статус англійської назва India згадується в конституції країни, проте мовою гінді вона називається Бхарата, як і більшістю інших індійських мов.
Назва Єгипет грецького походження, водночас місцева назва – Маср.
Назва Марокко, що вживається в більшості мов, походить від міста Марракеш, проте ендонім – Аль-Магриб, а от турецькою – Fas.
Вельс – назва англійська, проте валлійською країна називається Cymru (звідси латинське Кембрія). У деяких країнах валлійців називають галлами й відповідно їх країну – Galles (італійською), Gales (іспанською), Galler (турецькою) тощо.
Назва Албанія, що закріпилась у багатьох мовах, – латинського походження. Самі албанці називають рідний край Шкіперія. Турецькою – Arnavutluk.
Австрія німецькою Österreich. Власне, Austria – як ця країна відома майже у всьому світі –всього лише латинська версія кореня Öster. Проте сусіди чехи й словаки називають її Rakousko та Rakúsko відповідно, а фіни – Itävalta.
Італія – назва майже універсальна, але поляки вирішили називати країну Włochy.
Власне Польща, окрім латинізованої Полонії, має ще назви, похідні від Лехії, як-от Lengyelország (угорською), Lenkija (литовською) чи Лахестан (перською).
Доволі відомі приклади – те, як М'янму в багатьох країнах продовжують називати Бірмою, а Нідерланди – Голландією. У випадку Нідерландів цікаво також те, що в деяких мовах назву країни перекладають буквально («нижні землі"), як от Pays-Bas французькою чи Nizozemsko чеською.
Досі часто перекладають і назву африканської країни Кот-д'Івуар («Берег Слонової Кістки"): Ivory Coast англійською, Elfenbeinküste німецькою, Pobřeží slonoviny чеською тощо.
З перекладами зіткнулась і Чорногорія, яка у багатьох мовах відома під італійською назвою Montenegro, хоча деякі народи перекладають по-своєму, як-от Karadağ турецькою (так само, як гора в Криму).
Отож, одні держави називають інші, зокрема своїх сусідів, так, як склалось історично, якщо тільки ті їх гарно не попросять називати їх так, як подобається їм самим.
Держава, яка нині розрослась до 1/6 земної суші, походить від Московського князівства й історично називалась Московією. На якомусь етапі вона вирішила претендувати на спадщину Київської Русі та назвалась Росією, заставляючи так називати її й інших, зокрема нас.
Називаючи її так, ми фактично визнаємо її право на руську спадщину та підкріплюємо імперські амбіції.
Тому як ніколи доречно повернутись до назви Московія. Так само варто відновити в ужитку похідні "москаль" та "московит". Різницю можна провести таку саму, як між "русский" та "российский" у мові держави-терориста. Відповідно, мова – москальська, федерація – Московитська, "титульна" нація – москалі, а громадяни держави, включно з десятками поневолених народів, – московити.
В слові "москаль" з самого початку не було нічого зневажливого чи образливого, як немає й у словах "скрипаль" та "ґураль". Міт про образливість придумали власне москалі, яким не подобалось, що хтось вперто не називає їх так, як їм хочеться. Етимологічно більше зневаги звучить у слові "німець", наприклад.
Переконати перейти на назву Московія інші народи буде складніше. Більшість змін останнім часом пов'язані з переходом на ті варіанти, яким надає перевагу держава, про яку йде мова.
Окрім уже згадуваних випадків Грузії, Нідерландів та М'янми, можна ще відзначити нещодавнє прохання Туреччини вживати у англійській Türkiye замість Turkey, затвердження чеським урядом офіційного короткого англійського Czechia замість Czech Republic та перехід із Weißrussland на Belarus у німецькій.
А ще було перейменування Македонії в Північну Македонію після довгих суперечок з Грецією. Можна також згадати народ без держави – ромів, яких раніше називали "циганами", "Gypsies" тощо.
Та й у нас була своя кампанія щодо відмови від уживання назви нашої держави у англійській з артиклем («The Ukraine"), який невідомо звідки взагалі взявся (про Kyiv/Kiev та правопис інших міст поки не будемо).
Проблема з Московією якраз у тому, що майже у всіх мовах її назва нині має корінь рус або рос, а носії цих мов не завжди розрізняють Русь і "Росію", Ruthenian і "Russian".
У польській, приміром, різниця між rosyjski та ruski така сама, як у нас між російським та руським, проте багато поляків сприймають їх як синоніми, і pierogi ruskie (себто вареники по-руськи) у польських ресторанах донедавна перекладали як Russian pierogi, а після початку повномасштабного московитського вторгнення подекуди стали перейменовувати в pierogi ukraińskie – так виявилось простіше, ніж переконати, що pierogi ruskie до так званої "Росії" жодного стосунку не мають.
Без кореня рус/рос обійшлись фіни та естонці, котрі називають Московію відповідно Venäjä і Venemaa. Але й тут, так би мовити, дідько сховався в деталях, тому що той самий корінь, що походить від венедів, вони застосовують і до Київської Русі: Kiovan Venäjä та Kiievi-Vene.
Що ж ми можемо зробити? Для початку – змінити слововживання у побутовій мові та на офіційному рівні. Далі – використовувати "Московію", "москалів" та "московитів" на міжнародному рівні, англійською та іншими мовами. Це дозволить привернути увагу світу.
Нарешті, для повної деімперіалізації Московії переосмислити своє минуле та сьогодення повинні власне й москалі та інші московити. Розпочати можна з тих опозиціонерів та дисидентів, котрі уже зараз відхрещуються від імперіалізму та колоніалізму своєї батьківщини. І колись, сподіваймось, "Росії" не залишиться на жодній карті.
