Ахтунг і дисклеймер: Fiction writing, wishful thinking.
Проте: контент дуркується — концепт вангується
Вона перевірила час і криптогаманець, закрила штори й начепила муасанітові цяцьки. Налила чаю в склянку для віскі, жбурнула туди два кубики льоду й розпочала онлайн-зустріч. Що поробиш – бізнес. Хтозна – може, це останнє таке збіговисько – в них скоро геть усе повідрубають. Клієнтів було двійко. Першим підключився товариш із типовою далекосхідно-крайньопівнічною зовнішністю й на холопське прізвище Смірнов. Буквально через пару секунд приєднався і другий чиновник – з не менш вірнопідданицьким прізвищем Сідóрєнков, смаглявою пикою та манерами спекулянта під час війни.
- Добрый вечер, джентельмены. – посміхнулася вона й піднесла склянку.
- Настасья Николавна, Олег Владимирыч, добрый день. – майже проспівав Смірнов і посміхнувся у відповідь, від чого його очі геть зникли.
- Доброе утро. – з менторським нажимом привітався Сідорєнков і одразу ж скривився. Йому відверто не подобався цей Онліфанз на базі високого IQ, тим більше за такий прайс, але на попередній схемі він зробив ікс дохуя, то ж слухати цю Стейсі Романофф мало сенс.
- Прошу прощения, всё время забываю. – вона поправила окуляри й подивилася в телефон. – Итак, по первому вопросу. Никаких компенсаций...
- Ясен хрен! – не витримав Олег. – Уже бабло брать негде! А они всё лезут...
- Теперь не будут. – впевнено кивнула вона. – Теперь не вы им, а они вам должны будут. И уж вы-то своё возьмёте.
- Это да, — погодився Смірнов.
- Окей, смотрите, что вы не видите. Есть огромнейшая ресурсная база, которую вы каждый день наблюдаете, на добычу которой вам не потребуется и рубля, вы часто сталкиваетесь с её последствиями и, вместо того, чтобы тспользовать её как актив, вы часто несёте убытки. Ничего не приходит на ум?
- Оленей забивать нежелательно. В смысле, пофиг, но несвоевременно.
- Саша, вечно ты... – не витримав Сідорєнков.
- Они их сами забьют. И даже копеечек за живой вес не понадобится. Кстати, это же касается свиней и кур в южных регионах. – Стейсі відпила зі склянки. – Что до сих пор в России не облагается налогом?
- Ну, пока бабью за порчу с приворотом штрафы не выписваем. – Олег то говорив серйозно.
- Это уже в плане. А вам, господа, я бы порекомендовала внимательнее читать классику. Джанни Родари, — вона вивела на екран кадр із совіцького мультика «Чиполіно» — той, де Принц Лимон вводив податки на дощ, дощ з градом і ураган. – Уж чего-чего, а стихийных бедствий у вас...
- Хоть танкерами вози, — пожартував Смірнов.
- Точняк, вот их пусть пиндосы с гейропоцами себе и конфискуют! – підхопив Олег і тут же схаменувся: — Сорри.
- Джентельмены, я удивлена, если честно. У вас в законодательной базе по этому вопросу не просто мягкотелость – там реально манная каша. Вместо того, чтобы правильно настроить систему и спокойно работать, у вас выписывают штрафы за бельё на балконах и англицизмы.
- Ну вот зальёт нас к херам или опять саранча попрёт – как это оформить? Быдло щас гнилое... – не витримав Сідорєнков.
- Да элементарно. Для начала – тыщи по три с рыла в месяц на поддержание служб экстренного реагирования. Будут вякать – фейки, дискредитация, вседела. А потом по обычной схеме. Залило – штраф 300 тысяч с домохозяйства за ненадлежащую подготовку. Спасали дом, детей, собаку и за каким-то хреном тёщу – опять 300 тысяч за препятствие централизованным спасательным действиям. Свалили в одних тапках – 300 тысяч за неоказание содействия экстренным службам. Надо было слушать оповещения и следовать инструкциям – где? В Максе. Который перед каждым трындецом в каждом регионе – что? Ляжет.
- Это Саньку будет лафа. У него там полный вай-фец – кабеля можно разве что оленям на рога намотать.
- Так у меня и плотность населения считай никакая.
- Штрафы увеличите. Будут отдавать и оленями и тюленями, и ещё за убой приплачивать.
- Уже нечем приплачивать.
- Любой человек – живой или мёртвый – всегда может служить ресурсом.
- Тут всё не так однозначно. – Олег поправив краватку. – С них уже скоро будет совсем нечего брать. И считай не с кого – одни бабы остались на копеечной работе.
- Значит, безутешные вдовы получили выплаты.
- Да какие в... выплаты! Я ж не мальчик пятидесятилетний. Или пропал без вести, или почётная грамота.
- Любую без вести пропадлу можно монетизировать.
- Внимательно. – Сідорєнкова здивував цей жарт колеги.
- По рассказам сослуживцев, хотел уехать в СОЧи. Стрелял в командира, сбежал. Военная прокуратура – или кто там у вас – возбудилась и ждёт показаний от членов семьи, то есть потенциальных сообщников. Два месяца нет вестей – точно в сговоре. Только не рассказывайте мне, что вы эту схемку ещё не обкатывали.
Обидва чиновники мовчали.
- Так вот, о прекрасных дамах. Гендерный дисбаланс надо устранять, пока не поздно.
- Столько на СВО не загонишь – в СПИДу потонем окончательно. – зітхнув Смірнов.
- Уже потонули. Следите за руками. После всех сборов, штрафов и вычетов остаётся сам человек. Которому негде работать, нечего жрать и некуда идти. Ни мужчин, ни женщин гнать на войну не советую по трём причинам. Во-первых, в любой момент могут принять решение о мобилизации и повышении выплат за подписание контракта, и тогда вам реально придётся платить бабло. Во-вторых, те, кому, к сожалению, удастся вернуться... поверьте, вы к этому не готовы.
- А если Родина прикажет?
- Обязательно прикажет. И есть тема выполнить поставленную задачу малой кровью и небольшими деньгами. Но это тема для отдельного созвона.
- А третья причина?
- Это может прозвучать странно, но период ресурсности у двухсотого короче, чем у живого. Я вам обещала комплексное решение. Загоним девушек пахать.
- И вот тут вам, мисс Романофф, вышел облом. Поезд ушёл и рельсы разокрали. Негде, не на чем, не за что. На предприятия не получится – и сырьё уже никто не продаст, да и бабла нет на оплату, и станки на цветмет порезали. По сельхозке ващще жопа. Двумя дурами оно может и вспашем, а вот сеять нет нихрена.
- Я в курсе. Только вы видите жопу, а я – два прекрасных холма.
Хай пишеться казочка – до картки прив'язочка.
Допомога фронту тепер доступна через PayPal
donikroman@ukr.net
5168 7451 6186 3300
4731 2106 4358 1344
Донік Роман
Хай вони на своїм болоті хоч казна-яку-зойську еру повертають – нам своє робить.
- А что вы пьёте? – Сідорєнкова вже бісив цей спокійний тон.
- Это от грейт-дядюшки из Лондона. У его покойного папаши чувство юмора было то ещё. Ну, и этот не отстаёт. BasterdRoyal, чтоб вы понимали. Подгоняют ящичек на Рождество и на Пасху. А если вы про... комплексное видение, то трезвая я такая же, но с киношным американским акцентом – самой противно.
- А вы правда... из этих? – запитав Саша.
Стейсі підідвинула портрет Миколи ІІ так, аби його було видно.
- Глаза... – зрадів Смірнов.
- Наша часть семьи трезво оценила близость советов и уехала в Америку. А потом эта напыщенная толстозадая мошенница из Парижа предложила моей семье купить свои титулы, то есть заплатить за то, что по праву принадлежит нам. У моей мамы учёная степень в русской словесности, так что старой ведьме пришлось изрядно покрутиться по этажам, пока она дошла туда, куда её послали. – Стейсі вивела на екран пару фото.
- А реально что-то есть. Ведьма, конечно, но есть.
Тьфубля, им все белые на одно лицо, ледь не сказав це вголос Сідорєнков.
- Спасибо. И к делу, а то мне скоро в аэропорт. Загоняйте медсестёр и санитарок на принудработы. Училок в регионах тоже гоните в шею, а то сильно умные стали. Кто будет ходить по домам частным образом – в налоговую и на работу. А холопёнышам много ли надо? Девки будут рожать прямо под партой, а ауешников примет как не война, так трудовой лагерь. Оставшиеся мужики и часть баб поедет строить лагеря для тех, кто вернётся с войны. А часть – помоложе – поедет дальше на восток, где работают китайские фирмы. Там можно уладить так, чтобы рождения отражались в российских статданных. Понятно, что дети будут принадлежать Китаю. Таким образом вы наполняете рынок труда, снижаете потенциальную социальную напряжённость, повышаете рождаемость. Вас оценят на двух холмах – московском и пекинском. И кей-пи-ай у вас будет толстый и красивый, как после виагры. Всего-то надо – обложить их налогами на потоп, засуху и землетрясения. От природы каждый день доходы, вроде так было? Бонус-раунд. Когда волной начнут заваливаться бараки, которые старше нас троих вместе взятых, винтите холопов за создание угрозы жизни. Вроде всех пристроила. Вопросы?
- Тема годная. Просто сейчас это может быть чревато боком.
- Не смешите! Раньше они записывали слёзные видео, стоя на коленях. А щас инету конец, кто дожил – тому песец. Теперь бы челобитную на бересте написать и гонца отправить, да вот и дороги уже нет, и пацан в парнике китайские удобрения сыплет. Что они – на Москву, что ли, пойдут? Уже один ходил. Вам, Олег Владимирович, достаточно сказать, что в случае бузы вы обратитесь за помощью к чеченским товарищам. А от вас, Александр Васильевич, можно только на собаках в сторону Аляски. Ближайшее направление. Всего делов – неделя пути. И потом, вы же не собираетесь жить в той реальности, которую строите, и уж тем более – сталкиваться с её последствиями.
Вони явно стукали по дереву.
- А этот ваш штраф за англицизмы – просто конфетка. Моё восхищение автору. Вот у кого надо спрашивать, что он пьёт. За сим желаю здравствовать, господа бояре, я в Игроград.
- Шо? – вирвалося в Олега.
- Да в Лас-Вегас. Не всё можно дистанционно разрулить из милого Айллбибекино-Реднекино. Иногда приходится выезжать на место. На связи.
- Настасья Николавна, Вегасу привет. – очі в Смірнова знову десь поділися.
- Джентельмены.
Настка Романів завершила нараду й витягла з рамки портрет Миколи ІІ. Відкрила штори. Сірий стамбульський ранок з холодним дощем і яблунями, що квітнуть усупереч всьому.
- А шо я ті казала, Нікалаша? Дохлий москаль завжди продає краще, ніж живий.
Швиденько задонатила на дванадцять криптогаманців. Ой я не можу. Стейсі Романофф. Ну хоч не Натèша. Доброго вечора, ми з Вісконзина! І піпл реально хаває. Монархісти на мінімалках, курва. Вона зняла руду перуку, відклеїла смужки для контуру обличчя, витягла сірі лінзи, змила макіяж і нарешті стала собою – з лицем як у Смірнова та ментальністю на пів-Сідорєнкова. Саме ці подібності й були причиною її ненависті до цих двох клієнтів, яких вона вела чи не з початку повномаштабки. Настка набрала британський номер.
- Торнтоне, дорогенький.
- Привіт, пташечко. Що ти мені сьогодні розкажеш?
- На твої чотири платформи по 0.125 біткоіна, 1:20 на те, що протягом місяця від сьогодні в Росії буде введено систему податків, зборів та штрафів, які фактично будуть податком на стихійні лиха.
- Ти все ж таки збожеволіла. І... така ставка не зовсім етична.
- Босс, я ставлю не на біду, а на податок з неї. А щодо мого ментального здоров'я – ти ми щоразу кажеш – всьо, це вже край. І поки норм виходить.
- Ти коли приїдеш?
- Арабську підтягну трохи – і одразу прилечу.
- Обожнюю тебе. Зробив.
- Цьомчики, Торнтоне.
Настка вивелася на картку й зателефонувала водієві.
- Емір-абі, вітаю. Бусик готовий?
- Авжеж!
- Чудово. Беріть дружину. Мені треба до того банкомату, який біля банку. Там же заправимо вам коня й поснідаємо. Маємо серйозну програму сьогодні й завтра.
- Через півгодини ми в тебе.
Традиційно – рекомендація від авторки. І за волонтерське життя-буття, і за білі пальта, і за глобальне вопше.
https://www.youtube.com/watch?v=dCalwnCndS4&t=50s
https://www.youtube.com/watch?v=LfP8pA8xDWU
Уклінно прошу переглянути й долучитися.
Вона набрала ще один номер – український.
- Бажаю надміцного. Пане Іване, вам зараз зручно говорити?
- Вітаю. Так, слухаю.
- Протягом квітня російська Держдупа запровадить низку податків і штрафів для жертв стихійного лиха. Не матиме значення, що людина робитиме – чи рятуватиме сім'ю й майно, чи тікатиме, чи боротиметься – вона все одно встряне в непідйомний штраф. А це фронт чи примусові роботи. Це перший крок до повернення кріпосного права.
- Ну, знаючи їх...
- Так. І знаючи наше зелене жлоббі, вважаю за необхідне вас поінформувати на випадок, якщо анально табуйовані вирішать і собі таку красу намалювать. Якщо треба буде розголос – дайте знати, в мене вже купа заготовок.
- Дякую, що попередили. Як ви тільки з ними працюєте... – зітхнув він.
- Я знаю, що ви насправді хочете спитати. Ні, мені не гидко дивитися в дзеркало щоранку. Кацапи самі мають сплатити те, що на них полетить. Тут люди вже в нуль вичовгалися.
- Мм... логічно.
- Дякую за ваш час. На все добре.
- Друзяки, в нас помінялися плани. До списку щойно додалися протиопікові, а це треба їхати аж у Чапу. Тож давайте по одненькій на коня. – Настка замовила ще три булочки з ванільним кремом і пішла вглиб кафе. Повернулася вже з офіціантом, який ніс дві величенькі торби.
- Через Інтернет вийшло б дешевше! – сказала Севіль, дружина водія.
- Часу нема. Людина завтра виїздить, здоровезним бусом, практично порожня, і може забрати ліки – багато. Емір-абі! Ви братовій задзвонили?
- Звичайно! Вона питає... якщо можна...
- Готос?
- Так.
Настка показала очима на один з двох наплічників.
Салоном розливався аромат кави – навіть запаяні пакети із зернами не могли втримати запах творчості та задоволення – так, як і холодні хмари не в змозі протистояти весні. Вона вже спускалася на стамбульські пагорби – жовтими річками товстелезних мімоз, бузковим юдиним деревом і зухвалою зеленню першого листя. Невеличкий Емірів бусик зробив три ходки. Два наплічники готівкової ліри спорожніли. Команда сиділа в другій за сьогодні кав'ярні – вже за рахунок закладу. Тут не задавали питань. Виносиш протиопікові пластирі та спреї з двох крамниць – «А шо сі стало?» Виносиш у супермаркеті швидкорозчинну юшку, чай, солодощі – «Що, в похід зібралися?» Приїздиш на авторинок – мов порядна кубіта – за тросиком на 50 тон. Просто відмірте, відріжте й обмотайте так, аби нікого хвостиком не зачепило. Нєєє... «Сестро, вам же мабуть 5 тон треба, еге ж?» П'ят-де-сят. «А що це ви таке тягнути будете?» Хай благословить мене Аллах терпінням і не підпускає до тросика... навіть на 5 тон.
В цій кав'ярні Настку, Еміра й Севіль давно знали й дурниць не питали. Турецька, стіки 3 в 1, гарячий шоколад – під зав'язку. Завантажилися, тепер до півночі будемо пакуватися й оптимізуватися.
- Якщо будуть якісь акції, я задзвоню. – сказав менеджер. І поставив одне питання, яке Настку не розлютило:
- Скаржиться ваше військо на нашу каву?
- Так, пане директор, — посміхнулася вона. – Смачнюща кава. Закінчується швидко.
Поборемо!
Зображення: Google
