I broke the code oh oh oh… ©
Nemo
Ахтунґ і дисклеймер. Суб'єктивно. Гормонально. Неполіткоректно. Спойлери.
Порадонька – як маєте ліпістрічєство – спочатку подивіться Ministry of Ungentlemanly Warfare.
Це жо... журлива пісня про ж... Та шо ж таке, про жабу.
Отакенну жабу, яка ня задавила. І давить вже вретє, бо не можу намилуватися.
Я захлинулася слюнями не від ясноокого Генрі Кавілла в бороді та кучерях. І не від простого, функціонально зрозумілого Алана Річсона в ролі данського купідона в окулярах. Однією стрілою прошиває навиліт двох хлопів – такі вже в того купідона скандинавські сімейні цінності. І навіть не від лисиці Ейзи Гонзалес, оповитої димом з мундштука й загадками. Обридалася, коли до ув'язнених героїв прийшов Прем'єр-міністр. Наголосив на тому, що порушення прямих наказів та дисципліни є неприпустимим. Повідомив, що американська допомога надійшла в повнім обсязі й без жодних перешкод і американські солдати вже ступили на англійську землю, аби приєднатися до битви в Європі...
Отут я заплакала. І жаба теж.
Трохи за мою жабу. Бентліки, ламбіки та селфаки в Монаках і в бирлянтах їй не те що по ватерлінію – далеко за горизонтом. Але коли ми з нею доходимо висновку, що ламбіки та бентліки – то мавіки й течики, що не доїхали нашим, а бирлянти матеріалізувалися саме з гуманітарки, земноводна шльопає до бару, не дивлячись накидує два дабли й виголошує свій коронний тост: «Та хай їм наші ССО!» Після ректифікації тосту зазвичай пояснює: «Нехай зроблять крассіво. Немов Тарантіно знімав щось по Стівену Кінґу. Вздовж стін корупціонери нашинковані та валізи з готосиком стоять. І_тішинаа...»
Через жабоньку я/ми/вони теж ніби небінарна персона, о-о-о. Є ще й ненависть до поцкалів, але то армагеддець на районі, бо вона єдина з нас непитуща.
Все по клясиці – головгерой на початку фільму турма_сідєль. Як і положено кожному патріоту, який вміє нетривіально вирішувати певні чутливі задачі на місцях. Ув'язнення аt His Majesry"s pleasure та "завхоз сказав порішать" — це все одно ув'язнення, але... є різниця, ну, ви розумієте. Як розуміють Червінський, Дудін, Антоненко, Кузьменко, Марченко, вагнероборці та багато інших. В цьому кіні, яке базується на реальних подіях, Сер Уінстон Черчилль вперся за тих, хто гризеться за свою країну.
Війна в кіно та в Україні – не мені вам розповідати. Всі ми любимо дивитись, як воно горить, як нелюди бігають, суєтяться (с). Тим режисерам, які роблять_крассіво:
Допомога фронту тепер доступна через PayPal
donikroman@ukr.net
Картка
4731 2196 1942 3175
IBAN
UA043052990000026204680986837
Код РНУКПН отримувача 2508212611
Гривня картка
5168 7451 1010 5332
IBAN
UA713052990000026204744505596
Код РНУКПН отримувача 2508212611
Зустріч з улюбленими героями на екрані та на каві – то є дві величезні різниці. Долучаймося, бо нам ще стільки кіна знімать за реальними подіями!
Стратегічні цілі, яких неможливо досягти, вимагають підходу, який нікому й на думку не спаде. Для цього треба люди, які вирішують задачу, а не виконують наказ. Це професіонали найвищого гатунку, відбиті, фартові та зі стовідсотковою довірою одне до одного. Це ті, кому одразу кажуть – ми_вас_туда_нє_пасилалі, і вони чітко усвідомлюють свої перспективи. І йдуть робити свою роботу. Аби потім, коли все вдасться і у ворога запалає, рідне командування могло вкрай здивовано запитати: "А що сі стало?"
І якщо військове й політичне керівництво знають, з якої сторони в них Батьківщина, то коли/якщо герої поветраються, то вони йдуть на відпочинок/лікування/реабілітацію, дістають гідну подяку та нагороди. Те, що вони зробили, буде розсекречено років так через сімдесят п'ять. А те, як зробили – викликатиме захват і бажання екранізувати. Можем_павтаріть, can"t we?
Спецгрупи йдуть на завдання не заради цього. Є таке слово – мотивація. Англія – шість літер по вертикалі, Україна – сім по горизонталі. Для спецгрупи – на всю голову. На моє гуманітарне розуміння, військо, яке захищає свою землю, має знати, що його теж захищатимуть. А ті, хто виконує надскладні завдання, мають бути впевнені, що в разі провалу найвищі посадовці не залишать спроб їх витягти. А якщо натраплять на своїх – все має вирішуватися швидко та логічно. В кіно Сер Уінстон Черчилль вчинив етично й політично вірно. Бо Даунінґ Стріт, 10 і ларьок із шаурмою – то не дві великі різниці. То чотири маленькі.
За шаурму. Свої 73 % у Прем'єр-міністра були неабиякі – вище військове командування, як ніколи солідарне в тім, що з Гітлером треба домовлятися. "Сойтісь_пасєрєдінє" вже висіло в повітрі, мов важкий сигарний дим. Хвалити Бога, ніхто не вродив оте "мижебратья" або "саксонскій_мір", бо, як казав клясик, фіш енд чіпс – то є фіш енд чіпс, а браунвурст – то є браунвурст із капустов, і ніколи їм не зійтися.
Не можу не порекомендувати:
https://www.youtube.com/watch?v=Mt-XghgOBAc
https://www.youtube.com/watch?v=u9Znw4fnuxg
За електрику, гітарне соло Держсекретаря Блінкена – і за вопше. Чудовий матеріал.
Через сімдесят п'ять років з'ясувалося, що капустонька теж буває різна. Та, що до сосисок із чорним хлібом – виявилося, ще півбіди. А ота, яка щііііі... адіннадцатіднєєєєвниє – то всьо, то тільки окончатєльноє_рєшеніє_еРФєйского_вопроса.
Голова британського уряду мав свої кулінарні вподобання. Empire Strikes Back – може набувати різних форм. "Да. Но нєт!" Після незабутнього Свирида Петровича це озвучила Міс Стюарт. І потім одразу – куля в лоб. Марджорі Стюарт – це вам не Марджорі Тейлор Ґрін. І, звичайно, не Мар'яна Б. Пардон спитать, а хто знає, як правильно – Мар'яна Б, Мар'яна НіБеНіМе, чи Мар'яна Ббууеее? Та хай їй... Нє, не так. Нехай їй ані Річера, ані Вітчера! Щоб і не наснилися навіть.
Так, ще пару моментів і халас. Сержант-зв'язківець (зрадник) був троха схожий на Арестовича. І йому сказали "Від'їбіться!" Це було одне з двох нецензурних слів за весь фільм. Адміралові, який наказував припинити операцію, що вже розгорталася, сказали Please fuck off! – з усією повагою та дотриманням субординації.
Добре зняте кіно – це завжди задоволення. Якби не жаба. Я не пам'ятаю жодного фільму бондіани, де коммандер сидів би в Беллмарші просто через те, що не сподобався комусь з офісу Прем'єр-міністра. Ви запитаєте, до чого тут Бонд, Джеймс Бонд? Ще раз раджу – подивіться. Побачите "батька" агента 007.
І Флємінґ_такой_маладой...
Ну_агінь_же_шутєйка, нобєля_мнє_бля! Система так не працює. Хохмами Нобелівку з літератури не виграти. А на Нобелівку з миру шуткувати тре маштабніше. І грати не за правилами, о-о-о. І не те, щоб не було підлянки від своїх — щоб у кабінетах чітко знали, кому вони свої. То ж я пішли шось думать.
Поборемо!
Фото: Google
