про секту шрифтой*бів (*) (**)

 

Далі шрифтой*б Богдан Гдаль цю свою «думку» розкриває:

 

Ѿже бандуристи, якщо вони не сліпі безхатьки і без хлопчиків-поводирів і не розмовляють «лебійською мовою» -- шкодять Вкраїні, це ніби матрьошки просувати, тобто фактично вони -- «кацапи». І про розстріляти тут шрифтой*б Богдан Гдаль якраз не жартує, недарма ѵін учень комуниста Василя Yебаника!

Взагалі кожний хто не в мазанці мешкає з таким підходом -- «москаль»!

Цеховий устрій сліпих лірників був феноменом тогочасного суспільного устрою взагалі. Зокрема через ѵідсутність медицини сліпих було набагато більше, а прогодувати їх -- набагато важче. Тому сліпці йшли заробляти таким чином. Так само дітей було як кошенят, що компенсувалося високою дитячою смертністю і в тому щоби ѵіддати маленьку дитину якомусь сліпому дідугану щоби та з ним мандрувала селами  -- нічого дикого не було. Наприклад в Шевченковій поемі «Катерина», таким поводирем став байстрюк, тобто незаконнонарод͜жена дитина. А сама Катерина називалася «покриткою». В тему про ТруЪ традиції...  До речі, дошлюбні сексуальні стосунки активно практикувалися у формі петингу, що називалося «притули».

Тобто хай цей Богдан Гдаль або виколе собі очі та позбавиться житла, або стулить свою гімняну пельку на тему ТруЪ-лірництва.

Щодо термінології.

Під лірництвом мається на увазі традиції мандрівних бардів: кобзарів, лірників і бандуристів.

Однією з фішок цієї цехової традиції був спеціальний жаргон, т.зв. «лебійська мова», звідки ми знаємо такі слова як «лох», «хаза», «кльовий», «галімий».

На світлині справа -- сучаний народний інструмент, зліва -- реконструкція архаїчного народного інструмента.

Кобза -- це лютня з приструнками, техника гри там подібна до ґітарної + додаткові струни на котрих грають як на гуслях.

Кобза через свою компактність користувалася популярністю в козаків:

 

(в даному випадку більше схоже на Кримськотатарський «саз»...)

 

(кобзу можна бачити зліва знизу)

Тобто виявляється, можна було грати на кобзі «ай-яй-яй без цехової традиції сліпців»! Вже легше.

Бандура також не обмежувалася суто цеховою традицією.

Була наприклад «панська бандура»:

Та ще був схожий за формою інструмент «торбан», який ѵідрізнявся ѵід «панської бандури» техникою гри: на бандурі грають як на гуслях, а на торбані і кобзі -- затискаючи лади.

Під лірою мається на увазі «колесна ліра» з ручкою як у шарманки і клавишами:

 

Вочевидь архаїчна симетрична бандура була еволюцією кобзи. (В твіті Богдан Гдаль як завжди верзе х*ню називаючи архаїчну бандуру «асиметричною»: шрифтой*бство в тремінальній стадії.) Можна бачити вільну ѵід струн площу деки, а також те що в панській бандурі вона використовується більш ефективно.

Ѿже необхідність вдосконален͜ня була достатньо очевидною, це й зробив Гнат Хоткевич на початку XX-ст. ѵід Р.Х., і так Український народний інструмент бандура набув сучасної форми. При цьому той самий згаданий шрифтой*бом Богданом Гдалем Хоткевич мав на увазі музичний інструмент в сучасному розумін͜ні тобто якраз поза цеховою традицією мандрівних сліпців, що шрифтой*б Богдан Гдаль вважає не ТруЪ, тобто ѵін би й сам розстріляв Гната Хоткевича...

 

Сам Хоткевич мав на увазі «бандуру харьківського типу» і харьківський спосіб гри, коли бандура тримається не перпендикулярно, а як щит перед собою, тоді вона не лежить на лівій руці, що дозволяє застосовувати більш розвинену технику гри.

На жаль сліпі бандуристи були «буденно» знищені (як висловлюється вікіпедист №1, виборець Порошенка №1 і виправдовувач Голодомору Максим Безрук), Гнат Хоткевич розстріляний, а харьківська бандура залишалася донедавна забутою в Україні.