Цілком згоден, що розмови про якусь геніальну виборчу кампанію зєлєнского — для наївних і теоретиків-політологів.

Однозачно, що люди голосували не «за», а «проти». І підготували таке голосування московини і олігархи кампанією дискредитації влади, демонізації Порошенка впродовж 5 років. За великі гроші і з тотальним залученням колонізаційної машини московії, всього її підривного ресурсу.

Без сумніву, феномен «зєлєнскій-прєЗєдєнт» — то є прямий наслідок змови коломойского з аваковим та ЮВТ усунути Порошенка й захопити усю повноту влади для перерозподілу сфер наживи й задоволення паталогічного бажання влади для останньої. Ну й помститися. Але їх переграли, скоріш за все московія із залученням того ж коломойского.

То ж, саме московії маємо віддати пальму першості у зміні нам влади, як перший крок до зміни цивілізаційного вибору країни. І її основному інструменту — стратегічній корупції московії, як частині їх національної стратегії зміни політичного середовища у США, ЄС, інших цільових країнах, перш за все у нас.

На стан національної безпеки України стратегічна корупція московії впливає подвійно — окрім того, що наша держава була і є такою цільовою країною, де нині реалізується сценарій зміни політичного клімату, ми ще й втрачаємо підтримку стратегічних партнерів у тому числі й внаслідок московського корупційного впливу на них.

Найвірогідніше, саме на нашій країні споконвік і відпрацовувались механізми московського імперського впливу на усі сфери суспільного життя й на державні інституції.

Просто нині про існування цієї стратегії відкрито розповів світу один з ідеологів московського імперіалізму й архітектор політики кремля щодо України Сурков у своїй праці «Долгоє государство Путіна» (мовою оригіналу): «...Чужеземные политики приписывают России вмешательство в выборы и референдумы по всей планете. В действительности, дело еще серьезнее – Россия вмешивается в их мозг, и они не знают, что делать с собственным измененным сознанием»

На жаль, більшість наших політологів та безпекових теоретиків (про практиків не знаю) не звернули на її появу уваги, достойної її змісту (а може мені не попадалось). Адже саме у ній Сурков не лише охарактеризував усі владні системи московії — царизм, більшовизм й путінізм, як різні форми єдиної суспільної формації — московської імперії, але й розкрив механізми її вікової експансії.

У нас в даному випадку — через свою агентуру, у тому числі й із залученням більшості олігархічних ЗМІ, що 24/7 лили бруд, поширювали вигадки, напівправду. При цьому більш-менш притомних журналістів нейтралізували, обізвавши їх прислужниками влади, порохоботами.

Значна частка вини за уже вірогідний розвал держави — на т.з. лідерах «демократичного» табору. Що зразу після виборів 2014 замість працювати на державу, розпочали підготовку до виборів 2019 року. Напевне не без впливу московії розвалили коаліцію, розхитували країну, блокували будь-які реформи. І вправно перекладали вину за це на Порошенка. А в передвиборний період перейшли до огульного очернення за гроші москви й тих же олігархів.

Приклались до цієї трагедії й ті, що позіціонують себе як націонал-демократи чи націоналісти. Що, сприймаючи зроблене для укріплення національної державності як щось таке, що прийшло само собою, або ж зроблене Порошенком під їх тиском, теж піддавали його нищівній критиці, а перед виборами закликали голосувати «серцем» за явно непрохідних кандидатів, нав'язували позицію «аби хто, лише б не Порошенко». А зараз вже кинулись цинічно закликати до спротиву владі, що обрана й з їх вини.

Ну, й не в останню чергу, мусимо відзначити «заслуги» інформаційної політики влади, скоріше її відсутність, недолугу кадрову політику самого Порошенка, його вперте небажання відсунути від корита близьке оточення, применшити апетити попутників.

Що нас чекає. Олігархічний парламент й уряд, ревізія усього державницького надбання. Відкат до кучмівських часів. Це у кращому випадку. У гіршому — капітуляція перед московією, громадянська війна, розвал країни