Парадоксом України є те, що найбільші борці з зовнішнім управлінням – топ-політики та власники телеканалів. Люди, які мають свої інтереси в транзиті російського газу.

Іншими словами, за борцями з зовнішнім управлінням ховаються звичайні проросійські колонізатори з амбіцією повернути контроль над втраченою після Майдану владою.

Для чого ОПЗЖ проводить мітинги під посольством США? Передусім, це симуляція протестів України проти Заходу. Та чи вірять самі режисери цього заходу в те, що Україна хоче до Росії, а не до Європи?

По-друге, це посів ідеології «зради». Без «зради» медведчуківським гравцям важко. Вони втрачають голоси. І не дивно, що основна їх мета – критика проектів Володимира Зеленського.

Зеленського та Офіс Президента є за що критикувати. Проте давайте також і розуміти, що саме популярність «Слуги народу» в 2019 році дала можливість забрати голоси в ОПЗЖ.

Чи дійсно Медведчук, Бойко і примкнувший до них Кива так не люблять Захід?

Гадаю, відповісти на це питання легко: подивіться на годинники учасників «антисороської змови» та їхз смартфони. Чомусь вони обирають не зроблені в Росії «Командирские», а швейцарські. У нікого з них я не бачив російського "YotaPhone 3" (ним хіба горіхи розбивати), а ось американські смартфони бренду iPhone – будь ласка!

Чи дійсно депутати з ОПЗЖ так дбають за інтереси України, називаючи дії західних партнерів майданчиком для експериментів?

Борці зі змовою Сороса знаходять сто та одну причину назвати Наталку Яресько фінансовою акулою, а МВФ економічним убивцею. І чомусь тихенько забувають про те, що і дідусь Азаров брав кредити в МВФ. Так само як сором'язливо замовчують факти про справжніх убивць – кадрових військових РФ на Донбасі та «зелених чоловічків» у Криму.

Вони називають майдан спробою державного перевороту. Проте самі забувають про зібраний у Маріїнському парку Антимайдан. Тітушек. І «Беркут», який стріляв по мітингувальниках.

Найбільш ефективною відповіддю на закиди так званих «антисоросят» має бути Україна, яка об'єднує громадян. Парадокс, але Президент Зеленський є гіршим для ексрегіоналів, ніж «Європейська солідарність». Риторика Петра Порошенка є більш зручною для ОПЗЖ. Вона підпадає в рамки ідеологеми про Україну «трьох сортів», яку російські політтехнологи придумували під Помаранчеву революцію. Вони навчилися будувати лінію «свої -чужі», граючи на протиставлення російськомовних україномовним.

А що робити з російськомовними учасниками добробатів? З україномовними та англофонними патріотами, які думають про вихід з кризи через розвиток інфраструктури?

Найкращим ударом по «зраді» є донесення інформації про те, що Україні вдається.

По «антисоросятах» потрібно бити успіхами проектів по типу «Велике будівництво». Економіст Михайло Кухар нагадує, що мультиплікативний ефект від будівництва доріг становить три гривні п'ять копійок на кожну інвестовану гривню. «Велике крадівництво» — це не нові дороги, а «Національні проекти» Влада Каськів та віддані своїм фірмам інфраструктурні проекти під «Євро-2012» року. Нагадуйте колишнім регіоналам про них, не соромтеся.

«Велике будівництво» — це зменшення в 1,5-2 рази часових затрат на переміщення транспортом на нових збудованих ділянках. Нагадати, хто в часи Януковича контролював ринок бензину та газу та наживався на тому, що автомобілі їздили довше?

«Велике будівництво» можна буде проаналізувати уже в скорому майбутньому. Понад 80% проекту щодо доріг уже завершено. Отже, звіти щодо робіт по них аудитори покажуть уже в 2021 році.

Борці з зовнішнім управлінням мріють про бідну Україну, яка живе з подачок Росії. Вони мріють про шароварних українців по типу тієї дівчини, яку б'є одягнутий під Сороса актор на мітингу під Посольством США. Вони мріють про російські гроші з газової труби, які можна освоїти для купівлі каналів, під вибори та для дешевих перформенсів.

А ось України з сучасними шляхами вони бояться. Їх лякає поява логістичних центрів. Їх страшать багаті українці, які голосують за перемогу. А не за «зраду», взявши обіцяні 500 гривень за голос.