Той, хто примножує знання, може й примножує скорботу, але альтернатива тут — примноження істерики.
Почитав коментарі під новиною, мовляв університет Манчестера не рекомендує (саме «не рекомендує», advices against, а не «радить уникати» чи, боже збав, «пропонує утриматись», як написали LB i BBC) вживати слова «батько» і «мати» в діловому спілкуванні.
Останні три слова не з'явилися навіть в ориґінальній статті на британському ВВС, до речі, бо журналістські стандарти це добре, а гайп на ґендерному питанні на дорозі не валяється. В Україні й поготів ніхто навіть не спробував робити вигляд, що заголовок адекватно відбиває зміст новини. Але найцікавіше не це.
Найцікавіше те, що це внутрішньоуніверситетський циркуляр щодо етики поводження і спілкування. Замість використання ґендерно-означеної номінації, там радять вживати слово parent (один із батьків) чи guardian (опікун). Але звісно ж, люди в коментарях знають краще — це наступ на свободу слова і рух до ґеїфікації.
Чого люди в коментах здебільшого не знають, то це того, що слова parent і guardian вже далеко не перше століття є нейтральною заміною, якщо треба позначити одного з батьків. Так само є слово на позначення родича першого порядку без прив'язки до статі — sibling. Але в нас таких понять майже немає через фіксовану категорію роду, тому, звісно, це наруга над англійською мовою — стверджують деякі коментатори. Хоча насправді це наруга хіба над мовною еквівалентністю, бо слово parent має прагматичну семантику «виховник» і етимологічну семантику «предок». Цікаво, що в українській мові обидва слова є, але жодне з них нееквівалентне, тому англійське parenting українською має всі шанси стати «батьківством», якщо контекст дозволить. Так, перекладати документи з таким слововжитком мовами з морфологічним родом буде значно важче. Але десь тут мінуси і вичерпуються.
Найкраще навіть не те, що британські консерватори та українські знавці англійської стилістики обурились пропозицією заміни, яка не просто існує століттями (з середини 17, коли що), а ще й натурально вживається в Академії та просто офіційному мовленні саме для того, щоб уникнути прив'язки до ґендеру. Припустімо, всі обурені разом прогуляли відповідний урок англійської. А тоді прочитали тільки заголовок, тому не дізналися, що ні сам університет Манчестера, ні жоден інший універ Британії, не обмежував вживання слів «батько» і «мати».
І тим цікавіша тут мотивація такої заміни. Людина, істеризована страшною загрозою ґендера, котрий намагається відібрати в неї анальну незайманість і навчити її дітей одягати презервативи, звісно, побачить тут атаку на традиційні сімейні цінності. Атаку, яка ровесниця сучасної англійської та ніколи досі не викликала істерик, але атаку. Але я, на щастя, просто з неповної сім'ї. Тому в порадах уникати спрямованої лексики (а йдеться ж передовсім про спілкування зі студентами) я бачу турботу про цих людей і про сиріт. Такий слововжиток є передовсім їх інклюзією в публічне поняття «сім'ї». Наголошую, нормативними засобами англійської мови.
Зате якщо в Україні написати скаргу на викладача за непристойні чи принизливі жарти на парах — то це посягання на святе, особиста ворожість до світоча науки і взагалі йому два дні до пенсії. Добре що ми захищені від ґендера.
