Українці — це особливі люди, у яких вільна душа. І в тому їхнє щастя — у свободі. Ми зараз захоплюємося тими, хто вказав напрямок російському кораблю. А до того був Лесь Подерев'янський з його національною ідеєю «Від'їбіться від нас!».
А до того був Григорій Сковорода, який відмовив Катерині Другій, що хотіла його за придворного філософа. Філософ віддав перевагу не розпусній самодержавиці, яка на той момент вже зруйнувала Січ, а своєму звичному небагатому життю. «Мені сопілка і вівця дорожчі царського вінця», — повірте, це сприймалося у тому ж ключі, що й зараз «ІДІ НАХУЙ».
Але — Григорій Савич заклав нам у душу не тільки підвалини національного духу свободи.
Не знаю, вигадав він сродну працю — працю, яка робить людину щасливою — чи спостерігав за цим, але у його трактатах таке поняття фігурує.
Щастя українців — творити. У різних народів різна філософія щастя. От є американська мрія — зробити кар'єру і стати багатим. Ще хтось стверджує, що щастя — кохати й бути коханим. А до ідеї сродної праці, тобто щастя в самореалізації, гадаю, українці доросли першими.
Я бачила чоловіків, які працювали з металом і виглядали Гефестами.
Я знаю кондитерів, які творять тортики такі, що їх шкода різати.
Я знаю пічників, які створюють каміни, що гріють навіть без вогню, самим своїм виглядом!
Я знаю сироварів, швачок, садівників, які вкладають душу у все, що роблять, вчителів, які дійсно серце віддають дітям.
Озирніться навколо, ви побачите сотні людей, які горять своєю роботою!
А війна... Як сказав мені один мудрий чоловік, щоб спокійно творити у своєму домі затишок і радість, іноді треба чистити вигрібну яму. Це огидно й неприємно, але — це треба просто зробити й повернутися до свого життя.
Життя, у якому «Мade in Ukraine» значить — «Україна. Створено з любов'ю».
Тому Україна буде прекрасною. По-іншому бути не може.
