Рано!
Рано підбивати підсумки та гуглити нові, свіженькі та незношені охуїватори!
- Піздєц, свєженькій, оптом! Занісьом на етаж!
Чуєте? Це під вашими вікнами.
Подає у відставку голова Нацбанку. Чому? Політичний тиск.
Нові обличчя отримали транш від МВФ (чи підписали отримання — не важливо), а тепер можна і натиснути на Нацбанк. Бо дарагому ігарьвалєрічю теж треба десь харчуватися, а оці ваші гонтарєви та смолії тільки заважають. Вигадують щось, чистять там, реформи якісь реформують!
- АААА? ШОоооо? кофє будєш піть??!!!
Тепер «уходять» Юрія Терентьєва.
Комітет Ради не хоче розглядати відставку Акабова.
Збіг? Вас (особисто ВАС, тебе!) не торкнеться? «падумаєш!»? «прапітляїм!»?
Я дуже добре (досі!) пам'ятаю відчуття, коли прокинувся першим грудневим ранком 2013 року і дізнався новини про побиття студентів на Майдані. Навіть побачив пост свого знайомого — досить далекого від політики, з купою власних проблем! — і він писав, що «навернулися сльози, коли дізнався». Відчуття, наче, щось заварюється. Нехороше таке відчуття.
Наче все це погано скінчиться.
І не скінчилося ж досі!
Попереджали, благали, погрожували, насміхалися — нє, треба було «сламаць сісьтему», «здєлать іх вмєстє». Можна не любити Пороха — нема питань, є за що. Але за що поважати / любити чи на що сподіватися (оце моє улюблене — люди НАДЄЯЛІСЬ. На що, курва, там можна сподіватися?!!), якщо йдеться про 40-річне хрипате підхуйлятко?
Ледве РІК пройшов — з усіх колишніх міністрів лишився ТІЛЬКИ Акабов. Бо ефективний? Бо або має компромат ледь не на всіх, або обіцяє служити вірою та правдою, чавити всіх, хто буде неугодний режиму.
Як там казали? «якщо щось буде не так — скинемо, влаштуємо Майдан».
І як? Ще досі «все так» чи нема натхнення робити Майдан?
Чи цейво... Порошенко нападе? У країні ж немає більшого ворога, ніж Порох? А, ну, одразу після Стерненка, Дугарь, Федини, Рифмастера...
Та ні, дорогенькі. Ви тепер чудово розумієте, що стрьомно якось майданити проти навіженого, який підгріб усе, що можна, під себе.
...
А хочете малеееееенький інсайд? Звичайно, що я брешу (вифсьоврьоті, вова хароший! #онйуріст #онбистраучітца, аткуда тібє вапщє такоє знать?), але все ж... Є така думка, що навіть його (зелені) міністри чекають і не квапляться із деякими кроками щодо наповнення бюджету, щоб воно — наше всеосяйне хрипате, нікому нічого не должне — не розтринькало все на передвиборчу агітацію. Навіть вони (вони — випускники трускавецької бізнес-школи та старі-нові обличчя міцних господарників часів яника) дещо про нього розуміють.
Да, отак просто.
Бо воно кончене.
Для нього все, до чого воно дотягує свої рученята — його. Особиста власність.
Воно все своє свідоме (ну, наскільки можна взагалі вживати це слово стосовно нього) життя прогоцало на корпоративах у можновладців, у бєспрєдєльщіков. Для нього бєспрєдєл — це не жахлива спадщина 70 років антигосподарницької політики та ставлення «я начальник — ти ніхто, ти начальник — я ніхто». Для нього це — БІЗНЕС-МОДЕЛЬ, СПОСІБ ЖИТТЯ, КЕРІВНИЦТВО ДО ДІЇ.
...
Давайте вже робити ставки, коли і яким буде наступний зашквар.
PS у Запоріжжі всяка пиздота хоче «патрулювати». Не надто кучно?
