У 2020 році я написав ряд статей про свободу слова. Одна із них називалася «Україна – не Росія»: де живе свобода слова?".В цій статті я висловив свою точку зору відносно подій по утиску свободи слова в РФ. Але найголовніше, що мене цікавило Чи не повториться такий сценарій в Україні?
Я намагався максимально об'єктивно та реалістично описати ту "небезпечну практику" законотворення, яка наразі має місце в РФ та її можливі наслідки. А найголовніше – застерегти від повторення помилок, які можуть дуже багато коштувати нашій країні!
З останніх подій. 18 лютого 2021 року Печерський районний суд Києва прийняв рішення накласти арешт "на майнові права інтелектуальної власності" доменів 12 онлайн-видань. Суд зобов'язав усіх провайдерів і мобільних операторів на території України обмежувати доступ до цих ресурсів. Серед переліку донемів сайт apostrophe.ua ("Апостроф"). Той самий "Апостроф", який не має відношення до жодного українського олігарха і завжди подавав незаангажовану точку зору на події в Україні + надавав відкритий майданчик для усіх представників експертного товариства!
Як зауважує саме Інтернет-видання "Апостроф" про суть претензій до нього це статті-розслідування, про топ-чиновників українського ОПК, яких підозрюють у розкраданні держкоштів. Де начебто розповсюджувалася конфіденційна інформація, що стало підставою для відкриття кримінального провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.182 Кримінального кодексу України.
Але видання "Апостроф" публічно заявило, що інформація, яка міститься у даних публікаціях, була отримана з ОФІЦІЙНИХ джерел (лист Офісу генерального прокурора у відповідь на запит Головного редактора Інтернет-видання "Апостроф"), яка була розміщена іншими засобами масової інформації, з посиланням на них.
Тож, залишається загадкою, як за фактом таких публікацій могло бути відкрите кримінальне провадження у зв'язку з нібито розповсюдженням конфіденційної інформації. Питань багато…
Але головне це той факт, що експерти, журналісти, журналісти-розслідувачі все більше відчувають вплив "владної машини", яка дуже чітко та полюсно розділяє на "свій-чужий"!
З часом не хотілося б мати сценарій свободи слова в Україні, як у наших сусідів, де — "Критикуєш владу — підпадеш під закон про образу влади, похвалиш владу — підпадеш під закон про фейкові новини"…
І, останнє. Така інстанція, на правду та істину, як суд все-таки повинна була-б стати на захист свободи слова, або як-мінімум безпідставно не погіршувати ситуацію з утисками свободи слова в Україні. Так як "тільки повна свобода висловлювань — необхідна умова, щоб виправдати претензії на істину", як говорив Джон Стюарт Мілль!
