Давайте уявимо, що в Україні є людина, готова чесно і професійно відстоювати інтереси суспільства. Це розумний і харизматичний Лідер, а головне, не залежний від впливу фінансово промислових груп. Також ця людина не входить в «топ 100» різних рейтингів заможності, але вирішила присвяти своє життя Україні і балотуватися.

З чим вона стикнеться? По-перше, фінансування. Звісно, на певному рівні почне пропонувати великий бізнес, але ж далеко не завжди таке фінансування буде в інтересах країни, тому наш новий Лідер його відкине і до такого рівня треба дорости. Залишається підтримка виборців. На жаль, культура підтримки політичних партій в Україні вкрай низька. Ми обурюємось, що за все платять олігархи, але не пропонуємо альтернативу. Не створюємо противагу безконтрольному фінансуванню. Як не парадоксально, однією з «найбагатших» партій згідно звіту НАЗК був позапарламентський ДемАльянс, для якого відкрите фінансування є із важливих принципів. А з парламентських партій лише одна має на головній свого сайту кнопку «підтримати» (виправте, якщо помиляюсь).

Друга проблема, це твердження «всі вони однакові». Виборці не хочуть аналізувати походження коштів, списки кандидатів та їх репутацію. Виборець не знає хто з кандидатів написав програму у результаті справжньої роботи, а хто під вибори. Більше того, рівень обізнаності з програмою дорівнює лозунгам на біг-бордах. Тому, звісно, для пересічного виборця всі виглядають однаково. Отже конкурувати треба за рівнем присутності у медіа які вже працюють на «свого» кандидата та на рекламних площах, а тут знов гроші.

Третя проблема. Популізм. Традиційні партії обіцяють виборцю збільшити видатки з бюджету на пенсії, стипендії, соц.захист, армію, інфраструктуру, науку та водночас пропонують зменшити податки, платіжки, тарифи тощо і ні у кого не виникає питання жити збільшуючи видатки і зменшуючи податки. Навіть заклик «затягнути паски» теж є популізмом бо за цим образом не стоять рішення. Як конкурувати із принципом «За все хороше проти всього поганого»?

Де ж тоді взяти енергію для змін? Все дуже просто. Ми і є цією енергією. Ми навчилися боротися ПРОТИ диктатури, треба починатися ЗА свої права. Давайте підтримувати концепти змін. Я вже писав про відмову від «безкоштовної» медицини. Я її не хочу і підтримаю того, хто замість «безкоштовної» запропонує ефективну і доступну кожному.

Я хочу не «боротьби з корупцією», я підтримую створення антикорупційного суду. Мені не потрібна «підтримка малого і середнього бізнесу» мені потрібні рішення як зробити так, що він процвітав.

І коли політична партія, громадська організація, чи навіть блогер запропонує вам модель зіткану із цих рішень, ви за нього проголосуєте, ви пожертвуєте 100 гривень в його фонд підтримки, та головне ви будете боротися не за лідера, а за модель. Саме тому Лідер стане лідером. Стане одним з нас, а ми енергією змін.