У всіх на слуху ім'я видатного вченого, нині покійного популяризатора наукового атеїзму Стівена Хокінга. Слід нагадати, що в оригіналі його ім'я виглядає як Stephen Hawking, а вимовляється як /ˈstiːvən ˈhɔːkɪŋ/. Але в стрічці читаю «Стівен Гокінг» і навіть «Гокінґ». Диву дивуюсь, як вони ще не написали Гавкінґ. Ріже очі ця недолуга транслітерація. Покажіть мені ту людину, що запропонувала глухий приголосний /h/, якого немає в українській фонетиці передавати літерою Г г, яка характеризує дзвінкий звук (дзвінкий, Карл!), і нею ж передавати носовий (носовий, якого теж немає в українській мові!) велярний приголосний /ŋ/. Поставити між звуками /ŋ/ та /h/ знак дорівнює під одним загальним Г г — це якийсь треш, що нам впарюють мовці усупереч традиції. До речі, в розширеній кирилиці існує літера для передачі цього носового звуку — це Ң ң. А для передачі глухого щілинного приголосного /h/ частіше використовують літеру Х х, а не Г г, тому що Х х — це літера для позначення глухого звуку. Навіть виходячи з елементарної логіки, ми мали б дзвінкі латинські передавати їхніми дзвінкими еквівалентами в кирилиці, а глухі — глухими, на зразок «хокею», тим паче, якщо слова нові: хай-тек, хіптсер, хештег, ноу-хау тощо. Але ні, нов-гав. Подавайте нам нов-гав.
#наболіле
