Останнім часом українська латиниця набуває дедалі більшого поширення серед різноманітних українських музичних гуртів. Наприклад ONUKA та LATEXFAUNA всі назви пісень зі свого репертуару презентують латиницею. І це лише верхівка айсбергу.

Яку ж систему латиниці використовують українські гурти та виконавці?

Насправді такої уніфікованої, загальної для всіх системи не існує. Хто як вважає за потрібне, той так і пише. Якщо назва пісні проста, як наприклад «Світанок», «Відлік» або «Клан сокола» то тут нема про що думати: "Svitanok", "Vidlik", "Klan sokola"". Подібних слів, без шиплячих, подовжених та м'яких приголосних в українській мові дуже багато, всі вони чудово лягають на латиницю, їх легко прочитає як англомовний так і україномовний. Труднощі з'являються тоді, коли ми стикаємося з розрізненням звуків [і] та [и] на письмі, або коли слід позначити м'якість приголосного. Тут вже можливі різні варіанти використання латиниці. Наприклад можна зовсім ігнорувати і перше і друге, як це зробив гурт "Moonk" в своєму кліпі "Шум води". Мабуть це єдиний приклад серед наших гуртів, коли український текст був повістю (від початку до кінця) поданий латиницею (якщо я помиляюся, виправте мене):

Viter nepomitno tane u povitri.
Sonce za krai ia ia.
Temnosinii kolir,
a kriz niogo siaiut zori.
Dolia u rukah,
u serci — ti.
Mi budem tanciuvati
pid shoom vodi,
pid shoom vodi.
Viter nepomitno tane u povitri.
Sonce za krai ia ia.
Temnosinii kolir,
a kriz niogo tanec gir
moyih.
Mi budem tanciuvati zavzhdi.
Mi budem tanciuvat zavzhdi
pid shoom vodi,
pid shoom vodi.

Слід зазначити, що в кліпі цей текст виглядає доволі стильно і оригінально. Експеримент з українськими словами гармонійно вписується в загальну музичну композицію, яка також звучить як експеримент — прагнення вийти за рамки. Як і в офіційній транслітерації, м'якість наприкінці слів та між приголосними в кліпі "Шум води" не позначається ніяк: kriz, tanec, tanciuvat (крізь, танець, танцювать), а для передачі шиплячих <ш>, <ж> застосовуються диграфи , . А ось трактовка літер та з офіційною транслітерацією не збігається (в кліпі це <г> та <х>), власне, як і трактування літери . Залежно від позиції остання виконує аж чотири функції: передає три різні звуки – [і], [и] та [й] + вказує на м'якшення приголосної перед голосною, як в словах (нього) і (танцювати). Проте, частково це збігається з іншими системами української латиниці, зокрема з системою Farbetka (в якій латинська <і> також відповідає українській <и>). З цього бачимо, що творці кліпу підійшли до питання творчо і створили свій власний варіант, який в цілому нагадує офіційну транслітерацію, а деякими моментами (які не можна не помітити) виходить за його межі.

Якщо з латиницею так часто експериментують українські музиканти, художники та дизайнери, то можливо тому, що відчувають в ній певну перспективу, в тому числі і для власного розвитку? Якщо Україна прагне бути зрозумілою для всього світу, то чи не сприятиме цьому латинізація української мови, хоча б на рівні ось таких творчих експериментів? Тоді, гайда експериментувати!

P.S. Зі свого боку, я теж вирішив долучитися до цього дійства, і одну зі своїх пісень "Тільки Граф" продемонстрував через призму власної системи української латиниці – #Farbetka.) Можливо комусь вона стане в пригоді.)