Оскільки в роботі мені близький інтегративний підхід, я часто використовую з клієнтами не лише техніки мого основного когнітивно-поведінкового, а і запозичую щось з інших. Власне, когнітивно-поведінкова терапія третьої хвилі і більшість сучасних доказових підходів доволі часто запозичують найбільш ефективні техніки один у одного. Психотерапія — складний процес, який має під собою як елемент ремесла, так і елемент мистецтва. І от саме вибір техніки чи підходу, який допоможе даному конкретному клієнту в даний конкретний час — це і є, на мою думку, одним з найяскравіших проявів психотерапевтичного таланту.
У мене, звісно, є власна скарбничка улюблених технік, якими я володію найкраще і обожнюю використовувати. Наприклад, з психодрами я «поцупила» неймовірно ефективну техніку «три стільці».
В оригіналі ця техніка називається три стільці, але зазвичай клієнт, якому я її пропоную, вже ж сидить на якомусь стільці, тож мені залишається додати лише два. Тому зазвичай моя пропозиція звучить так:
- А тепер я пропоную зробити мою улюблену вправу. Вам сподобається. Є два стільці...
Цікаве спостереження. Ще жодного разу мені не вдалось розказати про вправу до кінця, бо всі починають сміятись і згадувать якісь піки.
Цікаво, що це не єдиний випадок, де меблі допомагають мені в роботі.
Дуже часто під час консультацій люди запевняють мене, що вони взагалі не вміють в уяву. Зазвичай це відбувається тоді, коли я пропоную переписати в уяві деякі спогади або уявити собі майбутнє в найліпшому з можливих варіантів. Тоді я спочатку погоджуюсь, а через деякий час питаю: «Щоб ви хотіли змінити? Бажано те, що можна зробити вже тут і зараз, от прям сьогодні. Наприклад, як би ви переставили меблі у власній кімнаті?» Майже всі з наснагою рухають уявні меблі, а потім дивуються, коли я кажу, що для цього процесу саме і була необхідна уява, щоб намалювати в свідомості вже існуючі меблі в кімнаті.
Ще частіше під час консультацій люди запевняють мене, що вони взагалі нічого не відчувають, не відчувають емоцій, ба більше, їх у них майже нема. Тоді я також спочатку погоджуюсь, а через деякий час питаю: «А що саме ви відчуваєте до росіян?» Майже всі з наснагою описують величезний спектр емоцій, а потім дивуються, коли я нагадую, що емоцій у них не буває.
Меблі і росіяни.
Цікаво, що між ними спільного?
