Я не є свідком Церкви плоскої землі, або «покращення вже сьогодні», «життя по-новому» і «кожен з нас президент».
Життя берегло мене від сект, але тут більше заслуга моїх батьків, які виховали мене розумною і освіченою людиною.
Тому я доволі не часто впадаю в паніку, будь то штурм Банкової, чи епідемії. Це до речі не раз рятувало мені життя. Але зараз не про мене, а про країну.
Певен, не тільки я побачив, що за останні пару місяців Володимир Зеленський з відкритого і усміхненого політика, які весело ганяв «розбійників» Борисполем, на заклопотаного дядька з постійно стурбованим поглядом.
Цей погляд наляканої людини, яка не просто не знає що робити, а відверто боїться щось знов зламати.
Вірус страху потрапив у голову Президента не відразу. Але із кожним днем на посаді він все більше й більше проникає у його голову. Першим симптомом хвороби стала «справа Шеремета». Всі пам'ятають прес-конференцію Сергія Князєва у серпні минулого року куди Володимир Олександрович прибіг всіх роздовбати, а потім зник з поліцією на пів годинки і вийшов з очима людини, яка обісралась.
Повірте, я бачив такі очі і на Майдані і на війні. Страх це потужна річ, а очі це дзеркало душі, і якщо людина настрашена це майже не можливо скрити.
Думаю саме тоді, йому розповіли про підготовку «замаху» чи «грудневого путчу».
Ось тоді і пішла абсолютно не зрозуміла для пересічно ЗЕ фаната канітєль. Попри розмови про нові обличчя Арсен Борисович залишився на посаді, всі тоді ще посміялись із Богуцької та її смс. Подумали, що це вона трошки не сповна розуму, адже який «путч». Хто «путчіст» Порошенко? Не смішіть. Але на справді це була позиція фракції, яка сформувалась панічним страхом Президента.
Потім настав час призначення винних за вбивство Шеремета. Ми довго можемо сперечатись із офіційною версією слідства, щодо вини Кузьменко і Антоненка. Питання в іншому. Чому призначили саме цих? Що вони такого наговорили по телефону і не дуже, адже серед «правих» достатньо інформаторів поліції. А наговорили вони те, що абсолютно вкладається в реальність «путчу», який нав'язувався ЗЕ його оточенням.
І вже пару місяців поспіль я споглядаю, як у Володимира Зеленського з кожним днем все більше і більше в очах з'являється острах. Острах світової кризи, острах не справитись із своїми обов'язками, острах епідемії, острах елементарно закінчити як Янукович. Тим більш в плані останнього картинка неадекватності свого народу дійсна створена не погана. Одні Нові Санжари чого вартують.
Врешті-решт страх паралізував ЗЕ на стільки, що він готовий слухати будь-кого хто готовий більш-менш твердим голосом щось запропонувати для вирішення того гамузу проблем, який зараз існує. Певен, кожний хто дивився засідання Кабміну бачив, що таким голосом зараз може говорити тільки Арсен Аваков, а Д.Шмигаль на його фоні виглядає школярем.
Дослідивши розвиток вірусу страху, давайте замислимось у тому в чому ж він проявляється. Страх проявляється у відсутності волі і вчиненні інтуїтивних, а не продуманих рішень.
Не можна сказати, що Україна не знала, що в світі вирує пандемія, але чомусь ми на неї не звертали уваги. Хоча був створений і штаб боротьби із Короноавірусом при Кабміні і РНБО постійно заявляла, що готується до протидії CORVID-19, але якось так сталось, що врешті-решт держава не змогла забезпечити громадян елементарними масками та антисептиком.
Так буває? буває, якщо при владі знаходяться повні довбні… А може спеціально ніхто нічого не вчиняв, потім за тиждень розігнав істерію по ТВ, вгвинтив ціна на ліки і тепер продовжує далі тиснути. Тиснути на страх громадян і олігархів, які продовжують скидатись на медицину в обмін на повне підпорядкування регіональної вертикалі влади їм. Староруська система «кормлєній» відновилась, до речі відновлюється, і це дуже цікавий історичний парадокс.
Фактично, зараз суспільство заражене не коронавірусом, а страхом, страхом безпорадності і смертю. Тобто вірус є, пандемія – є, тотальної смертельної епідемії – немає.
Президент хоч і намагається щодня нам з екранів доповісти, що все добре, але очільник держави не випромінює нічого окрім страху. Він не говорить про те, що врешті-решт ми всі виживимо, він не говорить про те як саме ми захистимо наших пенсіонерів? бо розповідь про тисячу і продпайки – це не те, що важливо для людей перед острахом смерті. В момент випробувань, люди хочуть розуміти, що держава поряд, вона не кине, вона захистить і забезпечить.
А що каже влада? Все погано…Все дуже погано…сидить вдома, бо триндець. В Італії он що коїться!!! Хоча, відповідно до статистики в Італії місячна смертність поки не перевищила свої стандартні показники.
Це не поведінка Лідера держави! Це не поведінка лідера нації! Це поведінка переляканої людини, яка кожного дня все більше й більше втрачає волю. Волю до побудови нормальної цивілізованої країни. І заручником цього вірусу страху станемо всі ми. Адже вірус страху поволі проникає в усіх нас. І українці вже готові вводити надзвичайний стан, позбавлятись дарованих Конституцією України свобод в обмін на повідомлення про припинення епідемії.
Вірус страху посів те місце, яке було вільне після зникнення вірусу рабства, яке ми вибивали із себе останні 30 років. І я дуже сподіваюсь, що ця хвороба не позбавить Україну держави, питання існування якої актуалізується з кожним днем все сильніше…
