Маленький жовтий лєнін...

2022. April,25

Танцювала риба з раком, риба з раком,
А петрушка з пастернаком, з пастернаком,
А цибуля з часником, а москаля молотком..

Втративши більш ніж половину особового складу, червонозоряний отряд імені кантаміровской дівізії, на деякий час, «асвабаділ» Мелітополь. Передчуваючи, що то ненадовго, орки вирішили – тре, аж бігом, зробити відеорепортаж зі щасливими асвабаждьонними. Для потомків. Про те, що ніяких потомків особисто в них вже не буде, то якось не подумали. Але хрєн би з і з ними, і з їхнім  нєсостоявшемся потомством. Кароч – на двох танках, котрі якогось хрєна періодично глохли і на одному китайському БТРі, орки поперли в центр міста. А там їх радо зустріли ті, хто хотіли щоб їх асвабаділі. Так – прийшли всі семеро.

Для щасливих асвабаждьонних в кантаміровців панятно був подарок. Аж з москви перли. Що саме привезли? Та лєніна панятно – а шо ще? Маленького жовтого лєніна.

Асвабаждьонні дурнувато посміхалися, але було помітно, що падарок їм не зайшов. Крім лєніна вони чекали на часи «Командірскіє-Хуавей», чи яку путьовку в придністровьє. І то – як мінімум.
Покрутивши носами, асвабаждьонниє розійшлись по хатах пісні співати – двоє інтернаціонал, а решта хава нагілу.
Маленького жовтого лєніна покинули на площі самого…

Сумний та невеселий сидів младшій лєйтєнант сідоров коло нічного монумента. Сидів просто на асфальті, механічно щупав лєніна вище коліна і думав про нещодавню розмову з жінкою. Жінку звали марьяна, але лєйтєнант називав її лагідно – моя коза, блядь. Коза блядь подзвонила і розкатала істєріку. Каже – як тільки вас стало нє відно із окон – приперлися китайці. Повставали на березі Байкалу і воду п'ють. І то так – підкреслено демонстративно п'ють. Отак зачерпнуть повну кружку і п'ють повільно. Потім подивляться отак свисака і знову зачерпнуть. І так вже третій день… Я їм кажу – не смєйтє піті нашу воду, бо Байкал, то наша скрєпа, а вони далі зачерпують. Кажуть, що будуть водопровод тягнути Байкал – Пекін… і взагалі – Байкал, то китайська скрєпа… Вазращайся Ванюшка, бо треба з німі якусь вайну дєлать.

Ага вайну… Ще один Мєлєтополь асвабадім і нас взагалі не залишиться…
– Вот такіє пірагі, Вовка камєнний– сплюнув жовтому лєніну під ноги сідоров, підвівся і поплентався в сінюю даль.
Ще якийсь час було чути – йоб же ж тваю мать,  ну шо за нєпруха…

PS:

На заході України досить поширене чоловіче ім'я Орест. Жінки своїх там кличуть – Орку.. Якось то буде тепер не альо – нє?
…………………………..