CHAPTER FOURTEEN
ІСХОД
2024 April, 09
Густий, жовто-зелений, ваніліновий дим стелився пасмами вздовж Банкової. Завернувши за ріг з Інститутською, дим ховався десь поза будівлею, так званого, «маєтку лібермана». Крізь дим, серединою вулиці – в бік будівлі національно банку, йшли три вершники невдалого апокаліпсису. Йшли пішки – поволі і понуро переставляючи, незвиклі до такої процедури, ноги. Двоє були взуті в оливкового кольору кросівки з високим берцем та одягнені в, такого ж кольору, псевдовійськову форму без камуфляжу. Третій вершник пішоходив (це – щоб не вживати слово, яке найкраще описує стиль його руху) в чудернацькій камуфльованій уніформі чорного кольору і таких самих кросівках.
Першим, вирвавшись на пів корпусу вперед, чинно ступав Вова «Цадікє». За ним, з виразом обличчя – моя мама мили раму – заплітав ногами Абрам «Вліятєльньій» Єрьмакъ. Збоку від «Вліятєльного» бадьоро, час від часу присідаючи від збудження, рухався підстрибуючи товстий Сруль «Ґєксаґєн» Стиффанчук. Ну, так – цей таки не йшов, а саме – вздовж по штрассе пездував…
Хунвейбіни йшли майже не озираючись. «Цадікє», той взагалі ні разу не повернув голови. Йшов собі, зрідка усміхаючись роблено-фальшивою посмішкою – нікому невидимому (і самому «цадікє» теж) «лисому».
Якому саме лисому? Ні, не тому, що ти подумав. Він усміхався сподіваючись побачити дідька лисого. Уявляв, як той підхопить його і понесе вихором кудись в Сицілію на високу гору – штоб бьіло відно морько і завтрашній день в ізумрудном городє…
Все так же – не повертаючи голови:
– Сруль, набєрі Умєрова.
– Нє магу – щєз.
– Как щєз?
– Как обр…
На тротуарі, опустивши ноги на проїжджу частину, сидів, перебираючи струни трикутної тумбалалайки, поет, пісатєль і дісідєнт сєрєбряного вєка – Вадім Пєйсаховічь. В яскравих, в синьо-білу клітинку картатих штанах, заправлених в високі жовто-зелені шкарпетки, котрі щільно облягали коричневі сандалі "Reebuk". З двома великими подвійними металевими пряжками на кожній. Ще на ньому був вузький кардиган з оленями та жовта бейсболка з написом "Riga".
Коли троє спішених вершників порівнялися з ним, Вадім впівголоса заспівав тужливу бандітську пєсню:
… а я адін сіжу на плєнтуарє; сіжу, гляжу –
трі цадікє хіляют чінно в ряд…
Трійка пройшла мимо не звернувши (чи роблячи вигляд) на Вадіма жодної уваги. «Цадікє» був весь в своїх мріях, а двоє інших йдучи дискутували:
– А какіє богачє, любавічскіє ілі брацлавскіє?
– Любавічскіє.
– А оні нас прімут?
– Нам сейчас главноє, шоб мєнти нє прінялі…
– От три підараса – аж сплюнув їм вслід Вадім. Сказати ще щось він не встиг, бо в цей моментзадзвонив мобільний:
– Алло. Да Наташа. Могу, гаварі. Фейгіна? Нє, нє чітал? Шо пішєт? Про погромы проклятого Хмельницкого?… Вот тьі вєчно шота прісунєш. Я как раз собірался тєпєрь єму цвєтьі носіть, вмєсто пушкіна. Мнє на Софієвскую бліже ну і «Хайят» там. В «Хайятє» раз відєл дочку Юлии Владиморовньі. Почему ето нє повєдьотся?… Ой – у меня, в любом случае, язьік во время разговора ізо рта нє виваліваєтся, как у тваєво Максіка… Сама іді!!!
Вадім заховав в кишеню стареньку «Нокію» і задумався:
Відать дєла в хабадє нє в пізду. Раз палят такіє ізданія как "Time„, то відно прігораєт сєрьезно… Тут уже схоже на отчаяніє, я би даже сказал… І что тєпєрь дєлать? Прімкнуть к месіанскому іудаізму ілі к абрамістічєскому торіанству?
– Пойду лучше к Хмєльніцкому цвєтьі возложу пока нє снєслі – сказав вголос Вадім і підвівся на ноги…
Блогєр-самоучка Ілько «Лємко» Сємьйонов-Памєло прокинувся весь покритий холодним липким потом.
– Во ім'я Карла Маркса только нє інсульт – раз за разом повторював він, щупаючи холодні пальці на ногах…
Що йому приснилося?
А приснився йому кабінет з ґратами на вікнах – в ньому стіл з завислим монітором "Windows 95", а за ним «палковнік спєцслужбьі» Сруль «Ґєксаґєн» Стиффанчук. Але, чомусь, в польовій формі капітана люфтваффе часів другої світової війни. Потім він нависав над бідним Ільком і – то хлестав рукавичкою по лисій голові, то – вжимав ількову голову в свій обвислий живіт, перекриваючи всякий кисень. А далі, пхаючи голову вниз, кричав:
– А ну скажі, йобаний масон – сколько тєбє заплатілі комуністи за блогі про дємонтаж памятніка Хмєльніцкому!!! Будєт тєбє сука і Хмельніцкій, і кобзон, і какава з чаєм…
– Я всьо расскажу – вирвав на хвильку голову з-під живота Сємьйонов
– Ти розкажеш? Нєєєє – то я тобі зараз розкажу, як ти просив Рубцова не світити тебе при конфіскації касет, бо пацани просічуть, що то ти навів. К тібє нє зарастьот народная тропа… – і знову тактичними рукавичками по лисині…
Чому ми досі не виграли війну? Бо наші партнери казали – не рухайте Залужного. Твій «цадікє» сказав їм – пішли нахуй і поставив руzкого воювати з руzкімі?
Партнери казали – перестаньте красти, як поранені в сраку. Твій «цадікє» сказав їм – йдіть нахуй і стали красти не ховаючись.
Чому ми досі не виграли війну? Бо в твого «цадікє», схоже, інше на меті. Його ціль її програти. Тому й посилає партнерів нахуй – шо тобі неясно?
Тобі дуже нра, як мило він їх посилає? Ну для такої милоти треба мати силу. Амбіції завжди потребують амуніції. Ти заплутався і вже сам не розумієш – що й до чого? А якщо амбіції в тому, щоб програти і знищити цю ненависну йому державу? Тобто – може він все робить правильно – шо тобі не нра?
То всьо філософія?
Був колись один іудєйскій фільософ з позивним «Барух Спіноза». Його потім об'явили «хєрєм» і заборонили називати себе Барухом. Цікавий був, до речі. В другій частині напишу про нього більше. Так ось Барух казав, що вивчав «людське несвідоме» і може легко довести, що так звані іудєї є субстанцією, котра є причиною самої себе. Мало того, казав – що вони, крім того, ще й постійно біологічно детермінуються. Навіть – забуваючи, при цьому, про соціальні та природні чинники.
Що таке несвідоме? Насправді все просто – йде, значить свідоме. Впав, то несвідоме, бо з якогось ту свідомість втратив.
То філософське поняття і має ще й інші значення? Ну під таку постанову можна такої пурги нагнати, що – субстанція, котра є причиною самої себе – це ще дєцкій лєпєт…
Що таке детермінація? Месіанський юдаїзм, наприклад, відкидає усну тору – ось таке виникнення якісної своєрідності між частинами зародка на ранніх стадіях його розвитку… Це і є детермінація.
Хочеш ще детермінації? Не хочеш? Ну, то не пхайся тут з філософією.
Що таке Гравітація? То така дуже цікава штука. Разом з Логікою – це основа Всесвіту. Того, в якому ти живеш. Це базовий закон для всього живого. Що робити і хто винуватий? Винуватий ти, а робити.. Визнати організоване етнічне злочинне угрупування – організованим етнічним злочинним угрупуванням. А всі закони прийняті ними визнати такими, що були прийняті організованим етнічним злочинним угрупуванням, для тотального розкрадання і відмінити. Нічого складного, як бачиш..
Ось на цій веселій ноті я й закінчу першу частину цієї книги –
«2024, або Альтернативний Танунах..» (Частина два) – невдовзі.
А ти поки думай.. Гарного тобі дня. А нам всім перемоги над сектою.
У Львові. Квітень, 10. 2024 р.
I did it my way..
З Повагою,
Mike Timeson
