CHAPTER TWENTYTHREE..

 

СайтЮей:
Єшака купіть&&
           18+            

                                                                                                  Лютий, 2020

Мідні труби зарухались, зітхнули і тричі підряд зіграли гімн радянського союзу.
– Слово для докладу надається товарищу Владіміру – крикнув зі сцени посполитим агент провокатор – товаріщь Рабіновічъ.
– Урааа!!! – заверещали посполиті.
Вова, нюхнув білого щастя (21 цунь кокаїну на 79 цунів прального порошку «Лотос») і бадьорим кроком вийшов на сцену. Сцена – 10ти міліметрова фанера на чотирьох покришках від трактора «Беларусь» приємно хиталась в унісон бадьорим крокам юного призедента.
– Товарищи!!! – почав Вова – страну построить это вам не Ешака купить…
З головки мікрохвона тихо, але наполегливо зазвучала «калінка-малінка».
– Ай лисін мюзік з хере – сказав Вова в бік Рабіновіча, подув у головку і стараючись не звертати уваги на «калінку-малінку» продовжив:
– Приближается великая дата – 98летие победы. Я убеждён, что парламенту необходимо сформировать парламентскую делегацию на участие в параде победы в Москве. Ибо своим отсутствием мы вычеркиваем себя из списка победителей в этой войне і цього вимагають мільярди наших живих людей…
– В саду ягода малинка-калинка мая – на знак згоди заспівали хором під балалайку посполиті малороси поперед сценою.
– Товаріщь, это был мойтекст – з дальнього краю сцени засичав потовчений трохи марксизмом, а трохи лєнінізмом старий лисий єврей.
– Іді нахуй, розбійнику – відповів йому з гідністю Вова і глянув на того недобре… Потім, продувши мікрохфона, продовжив:
– Товаріщі!!! В прєдвєрії цьой знамінатєльной дати, я хочу вам представити нового члена урядового кварталу. Ним у вісімнадцятий раз стане товаріщ Сергій Тегіпко…
– Урааа!!! Ура!!! Урааа!!!! – понеслось над красноармєйской…
– Він проведе для вас чергову успішну пенсійну рехворму…
– Урааа!!! Даймо!!! Гойда!!! Дайош!!!!! Люблю зладєя!!! – вищали в екстазі посполиті і били кольоровими бунчуками один одного в бубен…
На краю сцени, лисий Рабіновіч витяг з-за пазухи стареньку «Мотороллу» і, цикнувши зубом з діркою, набрав смерда з урядового трактиру:
– Альо, Федька? Увеличь дозу «Лотоса» на три цуня.
– Барин, а уши у него не отвалятся…? Уже и так по самое не могу…
– Ничего, он говорит, что у него большие уши… выдержит небося.…. 

Йшов 2043 рік. Вечоріло. Над зеленим безлюдним Дніпром заходило жовте гаряче сонце.. Долбойоби продовжували будувати комунізм…
…………………………..

 

Долбойобство пишно квітло. Буйно, як черемшина в лісі коло Буковелю. Коммі-чиновники все ще пробували страшити посполитих заяложеною, як штани Моїсея Абрамовіча,  фразою: ти шо за то, чтобы отнять і подєліть? Ти шо большевік???!!! Страшили через телевізор. Але телевізорів ставало все менше. Вже тільки поодинокі лузери дозволяли своїм менеджерам давати туди рекламу. Менеджери отримували смішні відкати, лузери – свою тачку різнокаліберних болтів.. Ойбідабіда…
Та бо біда. Телевізор не дивляться, а ті, що ще дивляться, під час реклами вимикають звук, а ті, що не вимикають – не мають бабла, або взагалі глухі. Хоча ті, що вимикають – теж не мають… І ті, і ті – вже майже рік не розуміють де там власне контент, де реклама, а де просто їплом торгують…
Ось ми й пережили епоху телебачення, посполиті.. Шожцеробицця… ойбідабіда…
***

Держава продовжувала красти, а красти було вже нічого.
Чиновники-большевікі з милою ностальгією згадують, як вони вкрали по крупному на закаті просраной страни. Голови обкому партії – заводи, голови колгоспів –аграрний сектор, комсомольці – банки… Як щоденно говорили в телевізор – і даже нє вздумай подуматьшоб  у нас отнять і подєліть – ти ж не большевік…
Згадують – як їм за це нічого не було. Ну, крім спецпенсії… А тепер… – а шо тепер…? Ойбіда. Шодєлать…? Ктовіноват?… Шожцеробицця… ойбідабіда…
***

А Вові на прикладі «Олів'є» цілий міністр показував – шо то таке економіка…
Квартплата 2 700 грн.
Сигарети 60 грн. х 30 (днів) = 1 800. грн (місяць)
Кава 50 грн. х 30 (днів) = 1 500 грн. (місяць)
Хавчик 200 грн. х 30 (днів) = 6 000 грн. (місяць)
Разом 12 000 грн.
Вова, звиняй, що без «Олів'є», але ось це і є прожіточний мінімум. Той, що за порогом бідності. А те, що називаєш прожиточним мінімумом ти – то це заяложені штани від мертвого Моїсєя Абрамовича… Ну, чи від здохлого осла вуха – тут як тобі більше подобається.
Не знаєш де такий мінімум взяти? Спробуй закрутити вентиль на зажратому максимумі голів колгоспів і прочіх комсомольців. Не – отнять і падєліть…, а витягнути гроші з їх підвалів і пустити в економіку. Страшно?
Ок. Держава вже прозора – привідкрий тайну завісу над спецпенсіями. Особливо в тій частині, де описані заслугі пєрєд отєчіством. Вова, весна вжеприйшла – ось же вона весна. Бери будь-якого чиновника і в тюрму шельму. Посполиті проти такого на Майдан не підуть – гарантія 100 процентів..))
Звиняй, але знову без «Олів'є» – чиновники вчинили злочин. За попередньою змовою, в особливо великих розмірах, організованою групою… То мало? Ок – прийняли під себе закон про офшори, щоб не платити податки… Ще мало? Ок – прийняли під себе закон про відміну для себе закону про незаконне збагачення (законом / незаконне – колдуни бля…). Презумпція – а докажи, що я вкрав!!!…? Все одно мало? Тебе влаштовує так? Вова, ти будуєш першу в світі прозоро-офіційну країну злодіїв?
Нє, ну так тоже прикольно. Але тоді відміняй нафіх і податкову. Бо якого пса посполитий повинен розказувати державі, якій на нього похуй – де він працює і за скільки? Нехай держава докаже, що він десь працює і тоді вимагає з нього податки. А поки не доказала – нехай іде нахуй. Презумпція ніденепрацювання.
А ще платіжки за квартплату. Їх теж відміни. Прийми закон про презумпцію
недоведеного споживання. За ним – посполиті взагалі не споживають газу, поки їм не докажуть зворотнього. От нехай держава докаже, що посполитий щось споживає, а тоді вимагає плату.
Тобто закон про те, що податки – це пережиток. Та й навіщо вони? На міліцію? А який з неї толк? Вона навіть в дорожньому русі не в стані порядок навести. На армію? А нах вона потрібна? Завтра на нас нападе страшна, нікєм нєпобєдімая Молдавська ССР..? Так ти ж з ними домовишся десь по середині. Комсомольців молдавських прилаштуєш прем'єр-міністрами… В тебе, що один прем'єр-міністр, що сто, що ні одного – різниці видно не буде. Зате буде перша країна де сто прем'єр-міністрів одночасно. Круто ж – нє?))

Чувак, заціни статтю КК про покриття злочину. В якийсь момент – покриття злочину перекваліфіковується у співучасть… А ти не покриваєш часом…?
Ти твердо переконаний, шо ти твердо переконаний..?
***

Посполитий, ти хотів присунути, що то вже не голови колгоспу, а бізнесмени? Спробуй. Але – а ти твердо переконаний, шо ти твердо переконаний? Бо я ж тобі відповім, що то не бізнесмени, а ті ж таки заяложені штани Моїсея Абрамовіча. Чи від зеленого осла вуха – як тобі більше подобається.
Якими вони були головами колгоспу, такі вони й «бізнесмени». Результат управління що в колгоспі, що в «бізнесі» абсолютно однаковий – тобто ніякий. Красти з бюджету називається не бізнесом, там трохи інша назва..)))
Нє, ну може я й неправий. Розкажи мені про унікальний торгівельний продукт, який створює твоя держава. Не знаєш такого? Я тобі допоможу – це не важко, бо він єдиний. Цей продукт – пострадянські чиновники казнокради. Ціна цього продукту на ринку стала і стабільно дорівнює нулю.
***

А тут ще й телевізор відходить в Історію..Ойбідабіда.. Ойщожцеробицця…
І Карпати.. Все більше стають схожі на балду Лисого з кварталу…

А та, з котров тоді я був, стала лідером
від партії неоанархістів Закарпаття.
А про минуле лиш годинник віщував..

……………………………………….

Bonus track:
«Хіпстер..» (Купити можна тут)

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
Пр. Повітрофлотський, 33/2
(“Книгарня Є")

Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель'Жорж")
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ "King Cross Leopolis"
(“Книгарня Є")