CHAPTER FIFTEEN.. 

Сад людей. 90th.

Стопудовый камень на шее
Рановато, парни, купаться..

Певне давайте вже закрию той темат про ту історію того ссср'у…))
Єльцин пер на москву, як свердловський носоріг через пампаси. Чувак хотів влади. Горбачов – той був трохи інший. Горбі був тіпа хитрий і вдавав з себе радянського інтелігента. Комуняка інтелігент – це щось, як поп комуніст, але чувак вдавав..

Анекдот в тему:
Галявина біля Білого дому. До Рейгана підбігає збуджений Горбачов і каже:
– Рональд, что я там нашёл!!! Там за углом кто-то стол накрыл… там есть всё!!! Идём пожрём…
– Дякую, Міхаїле, я не хочу..
–  Да ты не понял – там всё нахаляву. Пепси стоит… Пагнали!!!
– Міхаїл, я коли хочу, то їм, а коли не хочу, то не їм..
– Ронни, да ты – прям, как животное какое…

Горбачов дуже хотів залишити все як є. Але йому не виходило… Тобто виходило якось дуже калічно..

Взагалі, калічних в світі ніколи не бракувало. Колись, наприклад, моральна каліка – нєкто адольф шікльгрубер, обізвав себе гітлером і ну давай творити расу блакитнооких блондинів. Майже як в анекдоті – поймал Иванушка Дурачок Василису Прекрасную и ну давай на ней жениться… Адольф дуже хотів мати породисту расу, а тому нищив, як косаркою, всіх психічно хворих, а з ними за компанію євреїв, циганів, голубих…  Кого знищив, кого покалічив, але.. Але, через двадцять років їх кількість відновилася в тих же відсотках. Не потече вода Кубань-ріки куди велять большевікі… Як би вони вам це не обіцяли. Навіщо нищив?  Хотів світом покерувати. Це в дурних нав'язлива ідея.
Ульянова, бронштейна та інших блюхерів з кагановичами раса блондинів цікавила в останню чергу. Вони творили расу комуністів. Ціль була та сама. Зараз їх нащадки пробують створити суспільство вакцинованих гомосексуалістів. Ціль знову та сама. Як звично – їм то трохи не виходить. Не всі гомосексуалісти хочуть вакцинуватися, а не всі вакциновані вірять, шо гомосексуалізм то їх спасєніє…

Але то таке. Природа все рівно поставить все на місце. А всім бронштейнам та іншим кагановичам – блюхер на їх свинособаче рило…))

Єльцин світом керувати не хотів. Він пер на москву. Спочатку хотів всіх зробити щасливими. Потім передумав і захотів банківську картку, мобільний телефон і не дуже поюзаний «Мерседес» «в кожанім салоні». Але то було потім. А на той час в москві вже був горбачов. Горбачова Єльцин зніс, як закоханий кнур трансформаторну будку. Потім озирнувся, сказав – а вы говорили, что некому берёзу заломати..
Що робити з тим всім далі Єльцин не знав. Тому посцал на шасі президентського лайнера, сів і задумався. А далі – шо…??

А далі знайшовся нєкто бородін. Чувак, в принципі, не тупий (хоча насправді тупий) тому придумав схему. Десь знайшов якогось азіята з Албанії, а той мав «будівельну фірму» в Швейцарії. Бородін підрозказав Єльцину, що саме час реставрувати, покоцану бурятськими танкістами, будівлю парламенту. А в нього якраз є знайомий азіят в Швейцарії. Той знайомий і парламент відреставрує і відкати в швейцарськім банку організує…
Єльцин отримав і банківську кредитку, і навіть мобільний. А далі не пішло-поїхало – далі полетіло..
Крали всі. Все що бачили – те крали. Камуфлювали крадене, як і вища влада,  через будівництво. Чиновники завжди мавпують свою вищу владу. Процес, до речі, триває…))
Американці своїх консультантів, які підняли бабла на радянських «залогових аукціонах», потім наказали і гроші відібрали, але то таке..))

А потім була швейцарська прокурорка Карла дель Понте. Їй ніяк не хотіло налізти на голову, що можна простим збільшенням в рази кошторису, так просто тирити гроші з державного бюджету. Карла, аж бігом , зконектилася з генеральним прокурором скуратовим, а радянські пацани зрозуміли, що так можна навіть сісти за той гєшєфт… Скуратов подумав, що він тепер вже також не вчорашній і дав справі хід. У відповідь пацани зайшли з козирної карти. Тобто з відео про генерального прокурора скуратова «с двумя сосками из Чертаново…» на центральному телеканалі.
Карла до такого була не готова..

Атаку відбили, але тре було шось робити. В світі не прийнято садити діючих президентів і коли в кремлі доперли, що Єльцину залишилось ще одне–два шасі і вже всьо, вирішили – пора міняти. Ну і новий повинен бути однозначно свій…
Пітєрскій глава – нєкто сопчак, як і горбі, вдавав з себе інтелігента. Але десятирічний «Мерс» в «кожанім салоні» теж хотів. Щоб не палити свою інтелігентну галантність різними неподобствами, тримав коло себе пацана вовку. Так сталося, що двоюрідний племенник бородіна наїхав на якогось нещасного, добре поюзаним «Міцубіші Галантом». І саме в Пітєрі. Вовка то бородіну порішав. А коли кремлівські почали шукати кандидатуру, бородін чомусь про вовку і згадав. Вовку зробили президентом.
Пох нам тепер на тебе, Карла дель Понте..))

Хочеш мені сказати, що перш ніж когось бакланити одягни його взуття і пройди його дороги? Скажи. Погоджусь. Але – я просто не піду туди, де мені взуття завелике..))

Взагалі в радянської влади завжди було два варіанти – або вкрасти ровер, або придумати свій. Свій завжди виходив з трикутними колесами.. More popular? Please: – пацани крали і пробували це неподобство якось прикривати. Як? Як вміли – так і прикривали. Закони там писали різні… Чого досягли? Того, що законодавство, яке й так було чисто формальним, зникло як таке. Що в цьому не так? Так візьми того ж вовку. Бабла назбирав як барбос бліх на смітнику. Тепер має геморой, як то всьо дітям передати – відберуть же всьо в дітей підараси. І закони не діють. І нема на то ради. Я там вище писав – ыліта посполитим розказала, що вона тепер ыліта, а посполиті стали граціозно робити вигляд, що то так і має бути. Вигляд то вони роблять, але чекають  і сподіваються на якогось нового революціонера, щоб знову – всьо подєліть к хуям.. Competition триває..)))

Але повернемось в 90ті. Економіці повна жопа. Тобто – саме час для

«стартового накопичення копиталу». Але ж треба лохам щось сказати. Ой – які проблеми? Сказали: лєнінські ідеали до кльозету, сталін – поц і підарюга. А ми всі тепер нові вільні капіталісти. Йдем в Ріміні – там де тьолкі…
Правда забули сказати, що слово «всі» лохів не стосується. А щоб ті часом не псіханули, для них придумали братву. Пригодилися всіма покинуті і нікому на той час не потрібні спортсмени. Чекісти, аж бігом, створили з них бригади, зняли однойменне кіно, а самим спортсменам влаштували змагання під назвою –  вверх по лестнице, ведущей  вниз…
Пролетарі схему просікли, але вирішили, що в цю рулетку, може виграти будь-хто, а не тільки комсомольці. Просікти то вони просікли, але братву боялися. Поки телевізор страшив посполитих братвою, коммі гонку за баблом виграли з відривом на три корпуси. Лохи облизнулися, а вокруг вже тішіна…

В совку жартували – шоб твої діти телевізора боялися…Докаркалися…))

Взагалі – вперше братва з'явилася не в 90ті, а в так звану громадянську війну. Комбриг гріша котовскій – це командир бригади. Не знаєш хто такий гріша котовскій? Ти щасливий чоловік. То був перший червоний бригадир. Чим відомий? Тим, що знищив Мишка Япончіка. Того, що  Мойша Вінніцкій. Як гріша закінчив? Його розмотав Мейр Зайдер, – друг Япончика.  Розмотав і запустив в світ анекдот:

Чапаєв до Пєтькі:
– Петька, отгадай загадку: без окон, без дверей – полна горница людей…
– Жопа?
– Какая жопа, дурак. Это огурец. А ещё одну: лысый скачет, шашкой машет.
– Жопа?
– Какая жопа, идиот. Это Котовский…
Пєтька біжить до Фурманова:
– Фурманов, отгадай загадку: без окон, без дверей – полна жопа огурцов.
– Не знаю. А что это?
– Да я и сам не знаю, но Чапаев говорит, что это Котовский…

(чапаєв, пєтька, фурманов – герої радянського епосу)

 

В принципі, в 90ті, по вулицях ходити було набагато безпечніше ніж у 80ті. Вже нікого не цікавило з якого ти району. Якщо пересічний несподівано не нарвався на «стрєлку„, то в реалі братву міг і не бачити. На той час блатні втратили інтерес до пересічних – що з них візьмеш? Пересічні і братву не цікавили. З тої ж причини.  Побачити їх посполитий міг хіба що випадково. Якщо, звісно, не ходив в ті кабаки і нічні клуби, де гуляла братва. Ти не ходив? Здря… Повір – там було цікаво..))
Ти бачив, наприклад, як пацан за «стопарік водкі» і бутерброд з червоною ікрою кидає сотку баксів? А як обкурений чувак на джипі пробує в'їхати в нічний клуб через вітрину..? Також не бачив..?
Навіщо хотів в'їхати? Ой – образився на когось і дуже хотів давити всіх підряд. Як це виглядало? Злий пацан вилітає на вулицю, сідає в машину і валить в вітрину. Це знадвору. Зсередини – звук двигуна на високих обертах, світло фар, вітрина осипається. Дівчатка, з-за столиків під вікном, розлітаються в різні боки. Фари освічують весь зал. Двигун виє, як російська бензопила – йде коротке змагання між кліренсом та висотою і міцністю підвіконника.. Підвіконник перемагає, машина здає назад, розвертається, потім крутими сходами вниз до дороги, а далі зникає за поворотом..

Чи була в тому романтика? Однозначно.

В 90ті я продюсував одну рок-групу. Якийсь черговий концерт, десь за містом. Квитки продалися круто – я вмію..)) Тобто настрій позитивний(1). На вході стоїть мій «фінансовий директор» Саша Грейпфрут (полковник контррозвідки МВД на пенсії), він методично бере у публіки гроші і флегматично кидає їх у великий целофановий пакет..
В фойє заходить авторитетний пацан зі свитою та охороною. Каже:
– Привет, малый. Сколько с меня..?
– Бодя, нам в кайф, що ти прийшов – для тебе вхід вільний..
Він, дивлячись на пакет:
– Оооо, я вижу бизнес у тебя процветает.. Может мне стоит концерты организовывать? Как думаешь..?
– Бодя, організаторів часто в посадку возять(2) – «жартую» я..
– Пусть скажут в какую, я сам приеду..

Погодьтеся – романтика, драйв у цьому були. Майбутнього не було.. Ніби й вільні бродяги, але свободи не було. Все було відомо наперед – одна зі сторін грала крапленою колодою… І пацанів зіграли «в темну». «Накопичення стартового капіталу» відбулось і братва стала зайвою за зеленим сукном. Один за одним авторитетні пацани попадали в заголовки газет і відразу на кладовища. І там, на кладовищах, за пару років з'явилися цілі алеї…
Учітеся, брати мої.. Шевченко бачив далеко і вам безліч разів уже сказали, що він геній.
***

Що тобі треба знати про офшори..?
Насправді не так вже й багато. Радянська иліта створила організоване злочинне угрупування. За попередньою змовою, розікрали все, що можна було розкрасти. Зберігати розкрадене в постсовку боялися, бо навколо – самі злодії. Тому швиденько написали офшорне законодавство і все вкрадене відправила в offshore(3). Зараз наполегливо роблять вигляд, що те законодавство було тут ще від Ярослава Мудрого і – нема на то ради. Дійсно нема – де ж крадене зберігати?
Офшорний внесок України – відсотків сорок валового доходу такої країни, як Ізраїль…)) Паралельно йде підкилимне змагалово – тре відфільтрувати з новоспеченої иліти всяких непотрібних бурятів, уйгурів і прочіх невенгрів… Иліта має бути однорідною тому що…))
Це все.

Де ти просрав? Там було декілька основних етапів. Не обґрунтований логікою перехід на літній час; не обґрунтовану логікою боротьбу з курінням; віруси, маски і… І ти не вийшов на вулицю. Ти здався. Знаєш що роблять з тими, що здалися? А що хочуть, те і роблять. Ще з часів Ярослава Мудрого і, навіть, ще раніше..)))
***

Достатньо про братву? Ще??..))
Сиджу у кабаку, п'ю каву з коньяком. Чистий спокій.. Заходять двоє знайомих. Сидимо – розмови ні про що, але весело. Пацани приїхали навести порядок – тут, на когось з тих, кого вони кришують наїхали малолітні жуліки з іншої бригади. Хотіли звіздошити, а ті перестрашилися. Знайомі все своє порішали. Малолєткі знялися. Бухаєм..))
Підходить дівчинка адміністратор. Відкликає мене і каже: передай Артуру, що пацани у вишневій «дев'ятці»(4), явно чекають на них..
Передаю..
Один виходить на двір, повертається і каже:
– По виду то люди Моджахеда. Звони ему..
Старший дзвонить:
– Привіт, братіку… Артур – впізнав? Забери своїх пацанів, щоб я їх не розмотав на голому місці в самом началє іх жізнєнной путі. Дякую, братанчік. Удачі..

Інцидент ніби вичерпано – бухаєм далі.. Ніч, я збираюся додому. Мені кажуть:
– Ми тебе підкинемо..
– Та я таксі викличу..
– Та ми підкинемо….
– Ок…..

У книжці «Хіпстер..» я писав про «навчися говорити НІ коли не хочеться».. не забули..? Якщо чуйку ігнорити – вона може знятися, щоб не повернутися більше ніколи. Не жартуй з нею..))

Їдемо.. Водій каже:
– Артур, нас пасе вишнева «дев'ятка.
Бачимо – та сама. Зупиняємося. Вони також. Рухаєм з місця. Вони теж.. Старший набирає номер і каже в трубку:
– Давай на поляну. Будеш на місці – маяк..
Потім водію –
– Катайся містом..
Проїжджаємо третій раз Хрещатик.. Звонить телефон…
Старший водію:
– В ліс, на нашу поляну…
Що буде далі я розумію.. В лісі, на галявині, вже стоїть чорна «вісімка»(5) з відкритими дверима і багажником. Нас пропустять, а потім включаться  фари і вишневу «дев'ятку» будуть поливати з двох АКМ'ів…
Навчися говорити «НІ» коли не хочеться..))
Мені повезлоз тим менінгітом – не тільки я зрозумів, що зараз станеться у лісі.. «Дев'ятка» провела нас до узлісся і пацани, втопивши педаль газу в підлогу, проїхали мимо лісової дороги… Ми заїхали на галявину, випили на капоті «вісімки» по сотці… Старший розпустив пацанів і підкинув мене до дому..
Крім чуйки ще є фарт. Я фартовий, раз так сталося..))

 У театрі була вистава – «У лісі на галявині»… про зайчиків і білочок.. Це так…. згадалося..)))
***

Любиш конспірологію? Без проблем:
На кожного українсько-радянського «бізнесмена» збирають матеріал і скирдують в його персональну папочку. Де, коли, скільки і як вкрав. Болото навкруг поки що не булькає – все виглядає, як звично. Потім, в один момент, в країні почнеться «шалена битва зі злодіями»..)). Всіх «бізнесменів» пересадять з конфіскацією, а посполиті від щастя заспівають «марш ентузіастів»(6). Все накрадене добро реприватизують правильні бізнесмени. Вибрані тобто. Я знаю, що ти знаєш етимологію їх прізвищ..)))
Вдасться їм? Не думаю. Але різанина може бути знатна…))
Коли я пишу в пості – уяви всі можливі проблеми країни і побач, що вони відразу зникають, якщо запрацює законодавство.., а ти недовірливо похитуєш головою – подумай про свою папочку…))
***

Наприкінці 90х в мене був кумедний випадок. Дзвонить товариш і просить поїхати з ним в Жуляни. 

Там потрібно зустріти його потенційну тещу родом з Галичини. Теща в ділових колах більш, ніж серйозна і для нього ця зустріч багато важить. Як мінімум – новий рівень і новий статус. Мені їхати не в кайф, але в тому, що він задумав без мене не обійдеться. Погоджуюсь.
Літак прилітає в шостій ранку, але пацан від хвилювання приїжджає в четвертій з копійками. Кажу – якого так рано? Але ладно – поїхали пажрьом.. Їдемо в "Non Stop". Замовляю собі яєчню. Хтось пам'ятає їхні ціни на 90ті?))) Залишаю офіціантці тіпсами 100 грн. /50$+/. Він мені:
– Ты чё охуел такие деньги нищебродам оставлять..?
– Мои деньги – мне виднее сколько оставлять.
Міг би й сам заплатити – я по його справі сюди приїхав, але чувак вже готовий на новий рівень – а там жадность, то базовий інстинкт…)) Йду до вішалки, вдягаю куртку. Сідаєм в машину – він дістає 100 гривень і віддає мені:
– Коля, а я тебе говорю – нехуй…
Відібрав гівнюк в дівчинки..)))
Їдемо в Жуляни. Тьоща зі столиці Галіції – цьомки-бомки і вона каже:
– Хлопчики, я така голодна, поїхали в "Non Stop" поснідаємо і там все обміркуємо…
Їдемо. Сідаємо за стіл. Та сама офіціантка. Тьоща:
– Мені, будь-ласка, яєшню з двох яєць і чай з цитриною…
Офіціантка /зла – ще ту сотку не забула..))/:
– С чем..?
– З цитриною…
– С чем..??
Товариш зі злим лицем і крізь зуби:
– С лимоном!!! И улыбайся, сука!!!!

Поговорили, виходимо – залишаю офіціантці ту саму сотку..))) Класна була дівчинка. Фарту тобі на життєвих дорогах. Або, як кажуть в Галичині – ну то всьо, ну то цьом, ну то па..))
***

Звичний день простого пацана з бригади виглядав майже завжди однаково..
Ранок… Припаркована біля тротуару «дев'ятка»…  драп… базар ні про що… сніданок в кабаку…  драп… маршрут…
Обід… читай пункт ранок..
Вечір… Якщо старші не покличуть на «стрілку» – клуб, драп, «девчёнки, патефон, вино»… драп… І далі по колу.. Ну, а якщо куля в лоб, то куля в лоб…))

Був у мене знайомий депутат. Такий – не простий… В свій час був касиром верховної ради. Був у нього, крім інших, один з пунктиків – брав в конторі оперативне відео зі «стрілок», приходив до нас в офіс робити перегляд під "Glenmorangie 25 YO"(7).  Я тоді керував проектом девелопменту готелю для нього. Ще він казав, що справжній депутат вживає тільки "Glenmorangie", а така фігня  як "BlueLabel"(8) то для гаїшників…)) Чувак був галицький ригіонал, подарував «Мерс» православному попу московського патріархату і думав, що вже в раю. Але, ми ж пам'ятаємо, що в комуністів є один, самий головний постулат, який називається «обойма». Вилетіти з «обойми», це найстрашніше, що може статись з комуністом. Депутат вилетів…)) Зараз бачу, як він лайкає, будь-який пост відомих журналістів у FB… Один раз, явно за бабло, потрапив у популярне джинсове шоу, як «експерт»… Хоче назад «в обойму», а ні фіга. O quam cito transit gloria mundi..(9)

Я знаю, що крім тих хто «в курсі», мені зараз ніхто не повірить. Але.. це – для майбутнього.. – 95 відсотків комуністів-олігархів впевнені, що вони святі… В буквальному розумінні. Червона церква, то фабрика, що продукує зомбі-джинджелів…)) Отаке.  Коли все відкриється – прозрієте..))

Але відео..
Аскольдова могила. По таймеру 14:50. «Стрілка» приблизно сорок на сорок чоловік. Всі реально обкурені, як тузіки. Майже впритул, з відстані п'ять – десять метрів розстрілюють один одного, навіть не пробуючи ухилятись.  «Макарови», «ТТ», пару «Стєчкіних»…(10)
Але ж ті, хто вели цю зйомку, були в курсі про «стрілу». Зупинити цю «акцію», чи запобігти їй була змога? Мабуть так. Але не було на то політичної волі – нє?)))
***

Є в мене знайомий, колишній губернатор – він любить такі тексти.. Чувак, especially for You…)) Але це все на сьогодні..
Одного разу в клубі, чувак почав мені виливати свою душу – як він брав міни в прапорів, як закладав їх в джипи друзям, котрих дуже поважав і любив… Я сиджу і думаю – він завтра згадає кому і що плів? Про всяк випадок я нашу бесіду перервав – менше знаєш, сон міцніший..)) Якщо хтось подумав, що це просто – перервати розмову з обкуреним серйозним пацаном – спробуйте..)))
Як виглядали такі бесіди?
Сиджу в тому ж "Non Stop"і'. За столик підсідає пацан з самої серйозної на той час бригади. І починає поливати свого боса..:
– Майк, ты пойми… Мы с ним вместе начинали, Мы с ним вместе
На цьому місці я переводжу розмову на інше – я не хочу знати деталей, що саме він разом зі своїм босом…))
– …и вот теперь он молодых набрал… А они – шо кони… Здоровые… Им крови надо… Я против них уже не справлюсь, а он за них стоит… Мне, что уйти из бригады…? А что я сам без бригады…? Я, допустим, взял трубу, дал тебе по голове, забрал бабло… Меня закрыли, а дальше туберкулез и Лесное…? И без бригады мне нельзя… и в бригаде начинают на ноль множить…
Від безкінечного монологу мене врятувала офіціантка. Підходить і каже:
– Майк, тебя к телефону..
До якого телефону?..))) Але її хитрість спрацювала – пацан якось не зорієнтувався, що мобільні вже в кожній кишені..) Встаю з-за столика і вона веде мене на кухню. Каже:
– Твой обед готов, а то он тебе там покушать нормально не даст..  Я в курсе, как он на уши присаживаться умеет..
Дякую тобі, мала. І повару дякую – було смачно..)) 

З біг босом того пацана я бачився двічі. Перший раз під цирком на Євбазі – про це писав в книзі „Хіпстер“. Другий.. Заходжу до знайомого татуїровщика, поправити татуху. Відкриваю двері – бачу сидить роздягнений до пояса чєл. На спині тільки що закінчена татуха. Я торможу на порозі – людина надто відома. Він дивиться на мене й каже:
– Что, малый остановился? Заходи.
Потім повертається спиною, напружує мускули і демонструючи тату:
– Ну как?
– Круто.
– Чтоб боялись суки…
Одягає майку і виходить..
Ввечері дзвонить татуїровщик:
– Прикинь, мы его, наверное, последние живым видели…
– Кого?
– Майк, включи новости, его только что расстреляли под собственным домом…
***

Кабаків, де збиралася братва,  у Києві було не так вже й багато.. Всі ще працюють.. Крім 'Miami Blues' і „Шапіто“.. Ті з братви, що вижили, ще й зараз заходять в ці кабаки. Пацани постаріли. Я пам'ятаю цих людей в 90ті.. Зараз такі собі – старички пенсіонери. Cидять, курять, розмови розмовляють…

 

А взагалі –

Dance when youre perfectly free..(11)
………………………………………………………………………

 

1 Приміщення тоді орендувалися за дві пляшки спирту "Royal",а податок за таку діяльність ще не придумали.

2 На описувані часи мертвихvis-à-visзакопували або в чиюсь могилу /уявляю скільки там по двоє лежить/, або в посадках обабіч доріг /ті, хто «не мав кінців» на цвинтарі/.

3 «поза берегом». Є такий український вислів – пустився берега..))

4Радянський «автомобіль». На описуваний час – ознака братви нижчого рангу. Старші пацани їздили на BMW 5.

5 Те ж, шо й «дев'ятка» тільки на двоє дверей менше…))

6 «Марш энтузиастов СССР» – «здравствуй, страна героев..». «Пісня», якою коммі піднімали плебс    «на подвиги»…))

7 Сорт віскі. Рекомендую..))

8 Сорт віскі від Johnnie Walker. Теж не зле..))

9 О, як скоро проходить земна слава /Thomas von Kempen/

10 «Пістолети» радянського виробництва.

11Танцюй, коли абсолютно вільний..

Bonus track:

M&або Хроніки Семи Перпендикулярних Ліній..

Київ:
вул. Толстого,1
вул. Лисенка,3
вул. Спаська,5
Пр. Повітрофлотський, 33/2
(“Книгарня Є“)

Львів:
проспект Шевченка, 8 (Книгарня НТШ)
проспект Свободи, 7
пл. Міцкевича, 1 (готель'Жорж»)
проспект Шевченка, 8
вул.Стрийська,30 ТРЦ "King Cross Leopolis"
(“Книгарня Є')

А можна тут:

Гарного дня, Посполитий..