Чи справді вони працюють заради безпеки України? Чи можуть бути частиною ширшої мережі впливу?
Російські спецслужби давно використовують операції з розпалювання ворожнечі як інструмент гібридної війни — як у європейських країнах, що підтримують Україну, так і всередині самої України.
Одним із таких інструментів називають антикультову мережу. Її складові — медійний вплив, мережа експертів, зв'язки у правоохоронному середовищі та кампанії, спрямовані на дискредитацію окремих груп.
За цією схемою повторюється один і той самий сценарій: посіяти недовіру, розколоти суспільство, розпалити ненависть і спровокувати жорстку реакцію держави.
Прослухати повну інформацію можна у відео «Розслідування гібридних спецоперацій Кремля» на ютуб каналі «Гібридний фронт» https://www.youtube.com/watch?v=kFztm7RJ8Ms
або повний текст статті: «Викриття російської мережі впливу» читайте на українському ресурсі: https://drukarnia.com.ua/articles/vikrittya-rosiiskoyi-merezhi-vplivu-NCCsy
Суть розслідування
Російські спецслужби стратегічно зацікавлені в операціях з розпалювання ненависті як усередині країн, що підтримують Україну, так і безпосередньо в самій Україні.
Одним із інструментів цієї стратегії є антикультова мережа з її експертами, медійними зв'язками та контактами у правоохоронному середовищі. Там, де з'являється антикульт, з'являється одна й та сама політична функція: розколоти суспільство, розпалити ненависть, змусити державу реагувати силою та нести додаткові витрати через уявні або сфабриковані мережею загрози.
Ця лінія простежується у кількох країнах.
У сербсько-французькому кейсі організатори та оточення підозрюваного Момчіло Гаїча ведуть до проросійського церковно-антикультового середовища Сербії, де діяли та регулярно виступали Олександр Дворкін та Олександр Новопашин.
У Латвії фігури, пов'язані з проросійськими мережами та підозрами у співпраці з російською розвідкою, були одночасно залучені до просування Дворкіна та антикультових наративів в європейському просторі: Тетяна Жданок, Андрій Мамикін, Євген Єлкін, Микита Нікіфоров.
Також у Литві колишній високопоставлений співробітник КДБ і російський депутат Микола Рижак, який підтримав разом із Дворкіним і Мізуліною ідею репресивної боротьби з «деструктивними сектами», був названий литовською стороною особою, що розпалює ворожнечу, поширює дезінформацію та становить загрозу національній безпеці.
В Україні ще до повномасштабної війни антикультист Павло #Бройде у листуванні Суркова фігурує як учасник проектів щодо розколу України, федералізації, медійного впливу та роботи через релігійні структури .
Кейс антикультистки в Україні — Ірина #Кременовська
На цьому тлі діяльність української антикультової активістки Ірини Кременовської перестає виглядати як приватна ініціатива. Її зв'язки з російською антикультовою інфраструктурою, її партнерські та публікаційні перетини з antisekta.org та російськими ресурсами, підтримка її діяльності з боку сайту Новопашина (сайту Місіонерського відділу Новосибірської єпархії РПЦ МП), рекомендації нею Олександра Невеєва (російського антикультиста з радикальною антиукраїнською риторикою) та багаторічна спільна участь Кременовської та російських антикультових активістів у кампанії проти міжнародної громадянської платформи «АЛЛАТРА» складаються в той самий механізм: під виглядом захисту суспільства від «сект» і сфабрикованих внутрішніх загроз створюється розкол у суспільстві, тиск на служби, втягування державних службовців і медіа в реалізацію вигідного для Росії інформаційно — правового продукту.
Усі твердження, наведені у статті, базуються на відкритих джерелах, публікаціях, офіційних документах.
У контексті триваючої гібридної агресії рф діяльність, подібна до описаної, потребує ретельної перевірки правоохоронних органів
