Ви тільки подивіться, які метаморфози відбуваються з Лукашенком. Шлях від «сильного лідера» до жалюгідної маріонетки він пройшов за один місяць.
На початку серпня Лукашенко розповідав, що «вагнерівці» — агенти РФ, які приїхали «хитати ситуацію» після виборів. Білоруську опозицію Бацька називав союзниками Москви, а себе – сильним лідером, єдиним, хто спроможний зберегти суб'єктність Білорусі.
Від затримання «вагнерівців» і критичних заяв Лукашенка на адресу Москви пройшло трохи більше місяця. І що ми бачимо? Нікчемний Лукашенко сидить навпроти прем'єр-міністра РФ Михайла Мішустіна і озвучує безглуздий, зліплений на швидку руку «темник» про те, що отруєння Навального «придумала» Німеччина, щоби відволікти Росію від ситуації в Білорусі.
Нібито сильний, вольовий, харизматичний лідер всього лише через якийсь місяць став нікчемною маріонеткою, готовою нести будь-яку ахінею, яку скаже Кремль. Подібні метаморфози відбуваються майже з усіма диктаторами, коли вони втрачають владу. Мало хто з них залишається безстрашним, розуміючи, що сила вже не на їхній стороні. Одиниці з них стоять за свою правду до кінця.
І хоча на зустрічі з Мішустіним Лукашенко говорить з апломбом, він то розуміє, що став дешевою проституткою, яку Москва використовує у своїй грі. Розуміє і ніяк не протидіє цьому.
Своєю жалюгідністю Лукашенко дуже сильно нагадує Януковича, якого 1 березня 2014 року Кремль змусив написати звернення до Путіна з проханням ввести на територію України ЗС РФ. Путіну потрібно було якось виправдати військове вторгнення у сусідню державу, і для того він використав Януковича.
Лукашенка Путін використовує, щоб «відмазатись» від отруєння Навального. Єдина різниця в тому, що Янукович тоді де-факто вже не був президентом і перебував у Ростові. Лукашенко — поки що президент. Правда, у Москві цей факт сприймають як формальність.
