Те, що зараз відбувається з Правим сектором — це якийсь абсурд на межі колективного божевілля. Це найнижча підлість, яку тільки можна уявити. Я не знаю жодної людини серед військових, хто міг би хоч слово критики сказати про хлопців, не кажучи вже про те, щоб звинувачувати їх у неефективності та здачі позицій. Мабуть, тільки якісь боти зєлупи або русняві підсоси на кшталт шарія могли б виправдати розформування бригади. Для всіх інших це удар у спину, який не можна прощати і точно неприпустимо зараз спускати цю справу на гальмах. 

Я списалася зі своїми друзями, які зараз на передовій або просто в темі. Виявилося, що ті самі процеси, які передували наказу про розформування 67 ОМБр, спостерігаються в багатьох підрозділах і, зокрема, у тих, які були сформовані з добровольчих батальйонів. Ті ж самі перевірки, пильна увага з боку СБУ, постійне мурижіння бійців якимись дебільними опитуваннями та кадрові перестановки. Таке враження, що зєлупа всерйоз взявся за добробати. Інакше рішення знищити наймогутнішу та наймотивованішу бойову силу просто не можна пояснити. 

Найсміливіше пояснення того, що відбувається, яке мені озвучили — це те, що влада готується до згортання конфлікту з відмовою від окупованих територій. Наскільки я розумію, це вимога так званих «союзників», яких не влаштовує перспектива затягування війни ще на кілька років, і вони готові задовольнитися умовною «перемогою», яка полягатиме у збереженні Україною статусу самостійної держави. В іншому випадку погрожують відмовити у подальшому наданні допомоги (а я давно говорила, що це наркоманська голка і що не можна було впадати в повну залежність від подібної «підтримки у кредит», якщо хочемо мати свободу дій). Простіше кажучи, країну готують до здачі, а для цього «обробляють» найбільш вмотивовану частину армії, викорчовуючи з неї всіх ідейних, розбиваючи військові кістяки, щоб коли оголосять «заморожування» конфлікту, не було кому чинити опір. На Банковій розуміють, що добробати, якщо їх не знищити, не дозволять здати країну та винесуть зєлупу наперед ногами разом із усім його кабінетом. Тому дуже важливо зараз за будь яку ціну відстояти ПС, бо в іншому випадку слідом за 67 бригадою під ніж підуть усі інші. 

Але найогидніше те, що винними у поразці зрештою спробують зробити бійців, як це вже зараз провертають із ПС. І ось за це треба карати і карати жорстко. А цю мерзенну підстилку зєлупи Сирського треба насамперед гнати з військових, до яких він після такої зради не має більше права себе зараховувати. Його доля — у соплях та на колінах каятися перед бійцями, вимолюючи помилування, разом із «паном президентом» та всією їхньою зеленою шоблою зрадників.