Схоже, що українські журналісти змагаються за почесний титул «Журналістський сором – 2023».
Ось сьогоднішні літературні перли одного з типових представників української журналістики:

«міністерка Наталія Верещук», «по складам», «крайнє інтерв'ю», «інформація поступила», «гвинтокрили, гелікоптери», «поговоримо по фронту», «аби її відбити», «на що Буданов відповів наступне», «помагати у військовому плані» (https://www.youtube.com/watch?v=6WF1LwHk-F4).

Трохи детальніше про ці перли.

Називати когось міністеркою – це те саме нефахове і меншовартісне експериментування з мовою, що й у випадку з «заступницею міністра». Нагадаю, що не так давно автор уже звертав увагу громадськості на те, що подібні мовні експерименти не відповідають інтересам розвитку української мови та інтересам України взагалі, зате цілком лягають у русло діяльності кремлівських тролів. Див. допис «Ганну Маляр більше не називають заступницею міністра?» (https://site.ua/maksym.vakulenko/gannu-malyar-bilse-ne-nazivayut-zastupniceyu-ministra-iy5nwz9#/comments/facebook).

На жаль, через день після публікації цього допису відбулися кадрові перестановки в Міністерстві оборони, і пані Ганна більше не є заступником міністра. Тому актуальність цього допису значно знизилася, а відтак знизився вплив аргументів, які в ньому містяться.

Фемінітивізатори, які реалізують прагнення російських тролів, продовжують свою деструктивну діяльність.

Ще важливо, що в Києві «Міністеркою» називають район Міністерських озер. Цей журналіст, судячи з його нестандартної говірки, явно не киянин. Тому він таких нюансів і не знає. Але журналіст мусив би принаймні знати й розуміти, що недоречні фемінативи принижують жінку (https://site.ua/maxvakul/feminitivna-mizoginiya-i-devalvaciya-zinocnosti-i0vjlo2).

Можливо, в нього є особисті мотиви недолюблювати пані Наталію. Але в публічному просторі такі речі недопустимі – адже йдеться про людину, яка займає важливу державну посаду.

«По складам», «крайнє інтерв'ю», «інформація поступила», «поговоримо по фронту», «на що Буданов відповів наступне», «помагати у військовому плані» — типові приклади «суржикового» слововжитку, зумовлені небажаною інтерференцією російської мови. У соціальних мережах гуляє чимало рекомендацій з цього приводу.

Такі огріхи часто трапляються у тих журналістів, які в побуті забагато спілкуються російською мовою і не люблять української класики.

«Аби її відбити» — це вже словацький суржик. Ще Святослав Караванський не радив уживати це слово, адже його основне значення – зневажливе, як у вислові «аби з рук». Більше про недоречності «абикання» — на сс. 170-171 докторської дисертації «Сучасна українська термінологія: методологія, кодифікація, лексикографічна практика» (https://independent.academia.edu/VakulenkoMaksym).

Журналісти мусять усвідомлювати, що авторитетність дисертації значно вища, ніж авторитетність порад якогось новомодного консультанта. Дисертація – це робота, яку ретельно перевіряють, аналізують і критикують десятки і сотні фахівців. Тому положення, які вона містить, визнані мовознавчою спільнотою.

У тій же дисертації йдеться і про «гелікоптер» як недоречний дублет до лексеми «вертоліт», яка складена зі спільнослов'янських елементів. Щобільше, «гвинтокрил» — це не синонім до цих двох. Журналісти, які спеціалізуються на військовій тематиці, зобов'язані про це знати.

Знати про такі речі, стежити за чистотою української мови особливо важливо зараз, під час гібридної війни з досвідченим ворогом, який активно використовує інформаційні атаки проти української мови. Для успіху йому потрібні наші «корисні ідіоти», які добровільно нестимуть зерна розбрату, недолугості і неправди в український інформаційний простір.

То що, панове журналісти, поборемося за титул «Журналістський сором – 2023»? Чи, може, почнемо боронити українську мову?