Сьогодні вночі я писав інший текст — він довгий і напевно, нецікавий.
Але сьогодні побачив прапори — і згадав, що свято Соборности. Тоді подумалось мені написати декілька рядків про це явище.
А суть його в тому, що соборність є необхідністю для існування української держави. Дійсно української і дійсно держави. Думаю, є багато досліджень про різницю між Західною та Великою Україною. Проте я впродовж життя зауважив деякі риси, які характерні одним і не зовсім — іншим.
Основне — це різниця ідеологій. Хоч скільки можна говорити про втрату ними свого значення, Україна — як палітра від правого до лівого крила. Від Заходу до Сходу. Державність, мова і нація — соціальні гарантії і рівність. Європоцентризм — козацька вольниця (і навіть анархія). Раціоналізм — кордоцентризм. Гордість — простота.
І у цих різних якостях ми доповнюємо один одного. Велика Україна заспокоює чванливість Західної, а остання застерігає першу її від легковажної поведінки з росією. Захід може придумувати конструкти державності та розвитку, але тільки Центр, Схід і Південь спроможні втілити їх в життя і надати їм дух вільної України.
Ми деколи занадто різні, але нам життєво необхідно бути разом, що залишатися єдиними і неповторними українцями.
Слава Україні!
