Побачив краєм ока «програму» одного кандидата в Президенти. Точніше – пропозицію до створення програми «разом з вами». Але є одна проблема, і вона не в конкретному кандидаті. Вона – у розумінні процесів та повноважень. Бо виглядає так що народ у нас розумний, сам вирішить, що робити. А це кардинально не так. Я не зовсім про розум, я про «вирішить» щодо Президента.
Справа в тому, що вже ніби й сто разів говорили, а все одно треба повторювати.
1. Згідно з Конституцією України (ст. 106), Президент України, крім технічних питань призначення/подання/приймання, відповідає тільки за два напрямки діяльності держави: керівництво зовнішньою політикою держави та забезпечення незалежності та безпеки України.
2. Поточні питання газу, тарифів, податків, цін віднесене до функцій Кабінету Міністрів України (ст. 116 Конституції України).
3. А от визначенням економічної політики, засад внутрішньої та зовнішньої політики займається Верховна Рада України (ст. 85 Конституції України).
Тобто, Верховна Рада України приймає рішення щодо вектору розвитку держави, куди ми йдемо, на що тратимо гроші, як треба поводитись (бюджет готує Кабмін, однак прийняти чи не прийняти має ВР). Президент має зовнішній вектор забезпечити на найвищому рівні, а щоб виконувалось все – спускає для виконання відповідним органам. Для захисту держави Президент має повноваження керувати оборонним сектором, для цього в нього навіть є координаційний орган – Рада національної безпеки і оборони, у якій він є головою. Згодом Президент погоджує або не погоджує (якщо цього не вимагає Конституція) питання оборони з Верховною Радою.
І ось тут і виникає питання – що за «створення програми разом з народом»? Або «програми» інших кандидатів, які або тарифи на газ знижують в мільйон разів, або постійно «слухають народ»?. Причому «народ» — це виключно бабусі на рекламних бордах.
Президент України має показати тільки декілька пунктів програми. 1. Питання, що стосуються безпеки і оборони (особливо зараз, в час війни), 2. Наскільки добре він буде вести переговори і наскільки добрі у нього стосунки з іншими державами. Причому вказати, чи раптом не йде він проти «засад зовнішньої політики», що визначила ВР. А це – цілком конкретні пункти — поглиблення співпраці, і згодом членство в НАТО, і членство в ЄС (ст. 11 ЗУ «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики»). Якщо пощастить – то ці норми будуть і в Конституції. Все.
А як щодо «народ напише програму»? Так все дуже просто. Людство створило цікавий інструмент для вираження своєї волі – парламентаризм. Народ голосує за депутатів або партії, які його представляють. Останні приймають рішення, в тому числі – щодо засад політики, бюджету та інше. Це вже є. Чи є ідеальні партії і чи вони стовідсотково є представниками народу – це вже інше питання. Але інститут є. Для поточних питань на місцях є навіть свої «маленькі парламенти» — обласні, районні, міські, сільські ради, депутати громад.
Виборці обрали депутатів, потім – Президента для керівництва обороною та зовнішніми зносинами, Кабмін виконав.
Тому, якщо вам так хочеться нормального Президента, який би робив так, як хоче народ – треба проходити довгий і важкий шлях усіх цих органів. А якщо хочете так званої прямої демократії – теж можна, але в СРСР, або Північній Кореї, або в Донбасяо та Лугандоні. Там — народна демократія, соціалізм, комунізм та інші ізми. Хоча все одно не вийде.
І ще одне, хто також не знає. Президент – не слуга народу, він є Главою української держави. Менеджером, що має вести країну в правильний бік і захищати її під час цього походу. Лідером нації на 5 чи максимум 10 років підряд.
Тому, якщо кандидати говорять вам про все на світі, тільки не про оборону чи зовнішні відносини України – це кандидати на посилання зовсім не в Адміністрацію Президента.
