Поки ми всі не знаємо, хто стане Президентом України в 2019 році, і навіть не знаємо, хто ж пройде у другий тур, думаю, що пора поговорити про парламентські вибори. Хоча – не цьогорічні.

Бо яка мала би бути пропозиція партій для України? З того, що ми маємо, вибір просто близький до нуля. Якщо і є партії, які достатньо гідні бути у Верховній Раді, то вони майже непрохідні. Натомість ми маємо набір партій без чіткої ідеології, з невідомими даними і невідомими людьми.

Звичайно, новий закон про вибори має бути прийнятий. Наразі це – найкращий варіант для якісного оновлення Парламенту. Проте ми все одно, навіть при відкритих списках обиратимемо особистостей, а не партії.

Так само, як і зараз з вибором кандидата на Президента – ми чітко не розуміємо, чим вони відрізняються. Різниця є тільки по лінії напрямку Європа-Росія). До всіх треба залізати в програми і читати. Це правильно, але не зовсім – у них настільки мала різниця в програмах, і настільки популістичні обіцянки, що якщо не зробити вибір раніше – то біля скриньки для голосування буде дуже важко.

Це саме і з партіями.

Тому я вважаю виходом з ситуації відсутності вибору створення партій з чітко вираженими ідеологічними програмами по осі консерватизм-лібералізм. Ця система досить добре себе виправдовує у США та Великобританії. Звичайно, всюди є особливості, і у цих партіях також є ліво-праві напрямки, деколи пункти навіть змінюються.

Але у випадку України, коли замість ідеологій ставиться різношерстий популізм — це може бути виходом.

Тоді ми не обиратимемо між особистостями, а між програмами, які ми будемо знати наперед (різниця – тільки у тактичних питаннях самих кандидатів та залежно від часу, бо все змінюється та розвивається). Крім того – саме у такій системі працює система праймеріз. Тоді очищення та якість будуть у більшості випадків працювати всередині партії (звичайно, усюди є мінуси, усюди є свої трампи).

Чи є у нас для цього основа? Я вважаю, що є. Скажімо, так звані «нові партії» чи рухи, багатолідерні. Чітко вираженими лібералами видаються Кадровий резерв України, Сила людей чи, навіть з їхньою хайповістю, Демсокира. У свою чергу Українська Галицька Партія та різні види республіканських (скажімо, Самопоміч) можуть стати центром для консерваторів. І до одних, і до інших, можуть доєднатися ідеологічні люди з Народного фронту, БПП та інших– там такі теж є.

Я знаю, що відразу можуть сказати противники ідеї – це не на часі. Але у політичному чи культурному полі пропозиція диктує попит а не навпаки. Ми це бачили з перекладом фільмів у кінотеатрах українською чи з квотами на радіо. Є пропозиція – буде попит.

Якщо створити ідеологічно якісно нові партії, де будуть об'єднані люди з однаковими стратегічними поглядами – то будуть якісно інші вибори і майбутні склади парламенту.