Щоразу, коли я пишу про недосконалість українського суспільства як причину державних негараздів, то в коментарях з'являються фрази на зразок «о, знову їм народ „не такий“. І знаєте, що?
Так, народ „не такий“. Давайте розглянемо це питання ближче.
Ми, українці, — унікальний, дійсно унікальний народ. Знаючи історію в загальних рамках, ми згадуємо, що Незалежність Україна здобула тільки в 1991. Але жодних запитань щодо причин залежності, щодо того, як так виходить, що колись вже була Україна, а потім її не стало, колись були козаки, ще були князі, і ще якісь дивні діячі – у нас немає.
Звісно, якщо ви читаєте цей текст, то саме ви, напевно, знаєте відповіді на такі запитання. Але якщо вам здається, що це норма – знати історію, мати критичний розум і розуміти, що таке причинно-наслідковий зв'язок, то це насправді дуже погано. Останні вибори показали, що абсолютна більшість не те, що поняття зеленого не має у побудові держави, а й не хоче цього знати.
Ок, давайте так. Назва блогу трохи маніпулятивна. Бо не вся нація, а майже вся, не всі анонімні, а більшість, не всі інфантили, але дуже багато. Тому й частина тих, хто з 73% — свідомі дорослі хтось.
Перевірити ж інфантильність дуже просто насправді.
Що беремо за основу? Те, що й більшість — добробут. Це класне уявлення про те, як добре має жити українець. Для цього треба мати порівняння. Зазвичай беруть до уваги Польщу. Ну буцімто, теж постсовок, одинаковий рівень з Україною в 1991, і де зараз поляки, а де – ми. І у всьому відразу стає винна влада. А народ – правильний. Неправильний Кравчук, Кучма, Ющенко, Янукович, Порошенко, а скоро буде неправильним і Зеленський. І говорять це не просто „прості люди“ (Боже, яке жахливе формулювання), а цілком освічені політики та діячі.
Вони, ці освічені, знають, що говорять. Бо „прості люди“ не захочуть розуміти терміни „постколоніальна“ та „посттоталітарна“ травми українців. Вони не хочуть чути про те, що поляків не морили голодом і не говорили, що їх як нації немає. А навіть за Російської імперії і за Австрійської давали привілеї і право керувати. „Прості люди“ не будуть слухати годинні лекції Євгена Глібовицького про цінності, Ярослава Грицака про історію та лекції інших умів. Про безпеку, фактор НАТО, необхідність незворотності шляху „подалі від Москви“. Мало того – навіть, коли вони слухають, то слова залітають в одне вухо, а вилітають з іншого. Знаю особисто таких людей.
Бо коли пояснюєш людям про основу, про права, про обов'язки, правила, відповідальність з самого низу – то відповідь одна. „Хай син Порошенка/Ющенка/щеякогось чиновника працює і відповідає“. І пояснюєш, що це все зрозуміло, що даються взнаки століття поневолення і протистояння з владою. І що зараз влада наша, навіть якщо і погана, що треба просто почекати і працювати спільно, бо не буває всього відразу навіть за десять років – то в очах повний нуль.
Чому? Бо це – небажання усвідомити реальність. Це найважче для інфантилів – усвідомити, що світ не такий, як вони собі уявляють. А саме:
- Україну ніхто у світі не хоче бачити окремою державою, крім самих українців.
- Американцям ми нафіг не потрібні як такі. Вони невідомо, чи знають різницю між нами і Бурунді. Єдина різниця – з Бурунді не воює раша. Хоча не факт.
- Європейцям пофіг також. Хоча вони і знають, де ми є. Але теж не факт.
- Українці – не працелюбні. А часто ліниві і байдужі до того, що роблять
- Родюча земля не має жодного значення для багатства, бо треба мати голову, а не землі. Не вірите – поїдьте і подивіться на Ізраїль. Не відео чи фото, а поїдьте, подивіться і послухайте гідів про сам Ізраїль. І вам стане соромно при вигляді зеленої родючої України.
- Ще багато, але є основне. Слуга народу, Майстер-шеф, Битви екстрасенсів, перевернутий прапор, перепости золотих злитків та сердечок, гороскопи, гадання, погода, чорні коти через дорогу, і навіть кількість свічок, поставлених в церкві і кількість поклонів з розбиванням голови – це я вам як християнин кажу – не мають жодного значення. Запам'ятайте. Значення має тільки ваша відповідальність.
Чи є причини у цього інфантилізму? Так, є. Це – знову з історії. Коли голову почистили розстрілами, ГУЛАГами відшліфували мозок – там звивин мало стало. Присипали це казочками про рівність та соціалізм, а ще до створення СРСР –соціалісти та комуністи розказали українцям про те, що керувати такою машиною, як держава, може хто завгодно – і вуаля.
Жодної відповідальності – тільки вимоги.
Жодного терпіння
Жодного розуміння
Жодного критичного мислення та аналізу
Жодного передбачення наслідків.
Це і є інфантилізм.
І коли 73% виборців голосує за голову, що скаже все, що захочуть, або голосують просто проти влади (далі – хоч Потоп) – це і є повна безвідповідальність. І не тільки це.
Вони знають про свій безвідповідальний вибір і закликають не бути якимись „окремими“ тих 25% (майже), що проти нього. Бо бути винними інфантилам ой як не хочеться. Краще разом побудемо жертвами, а винною потім знову владу назвемо.
Може, ви ще хочете для безвідповідального народу відповідальну владу? Може, ще ключі від квартири, де гроші лежать?
Так не буває. Бо для „такої“ влади має бути „такий“ народ. А він у нас поки що „не такий“.
Поки що.
