Ну що, я вас вітаю.

Наше суспільство живе ілюзіями. Мало того – воно ці ілюзії втілює в реальність і дає їм над нами владу. Які вони, ці ілюзії, хоча б частина?

1. Українці – дуже працьовита нація.

Ага, підприємці вам розкажуть, наскільки «легко» знайти нормальних працівників. Так само це стосується і кадрів на держслужбу, в т.ч. високопосадовців.

Тому треба просто «найняти тих класних, які десь є, і яким не дають пройти у владу». Вам самим не смішно?

2. Для того, щоб подолати корупцію, треба просто поставити «нормального» президента/прем'єра/депутата.

Перше. Подолати корупцію ніхто не може, можна тільки знизити її рівень. Друге. Це процес багаторівневий і довготривалий. Корупція вросла в державу і в психологію людей. Крім невідворотності покарання за злочин треба ще й з дитинства вчити дитину, що є добре, а що – погано, де гроші «допомогти лікареві» будуть у другій категорії. Без цих двох складових суттєве зменшення рівня корупції неможливе взагалі.

3. Авторитаризм – погано, демократія – добре.

Тут можна сказати, що ми цього не знаємо напевно. Бо ми ніколи не жили при українському авторитаризмі (проукраїнському). Його плюс – у тому, що можна за досить короткий в історичній перспективі відрізок часу позбутися вад комуністичного світогляду. Мінус – кров і можливо, життя людей.

У свою чергу, демократія добра тільки за умови міцних державних інституцій. А навіть такі міцні інституції, як в США, досі не можуть (і напевно не зможуть до кінця терміну Трампа) щось зробити, щоб не дозволити йому робити неправильні вчинки. А в Україні ми дуже скоро можемо побачити наслідки демократії за умов несильних інституцій.

4. Скинули Януковича – скинемо і будь-кого іншого.

Поки вам вдається скинути хіба Порошенка. За умов демократії і чесних виборів, без застосування фальсифікацій і сили. Що буде, коли навчені Майданом владоможці за Зеленського будуть вам гайки закручувати – це дуже цікаве питання. Крім того, зараз рф не буде чекати збоку довго, а може відразу перевести все у справжню громадянську війну. І збоку своїми військами потім «допомогти вирішити конфлікт». Танки в Києві можуть бути цілком реально. І це – не лякалки.

5. Більшість сказала – так і має бути.

Я вже декілька разів говорив про Галичину і її вибір впродовж усіх років Незалежності. Ми – меншість, завжди вибираємо Західний вектор, ну бо там – добре. А з росією – погано. Працювати – добре, чекати на те, що Цар зробить- погано. Русскіє – просто погано. Це ми знали весь час, не було слів про братьєв. Прошу і зараз нас послухати. Не може людина, що сміється з українських трагедій та українців загалом, зробити для них щось добре. Це звичайна логіка, нічого незвичайного.

Більшість в Україні, тим більше після срср, завжди вибирає короткотермінові вигоди, я це називаю «вибирає ковбасу, а не свободу». Вибирає спокій і багатовекторність Кучми, господарську руку януковича і азірова, простоту і фейковість Зеленського.

6. Якщо кандидат у Президенти покаже добру команду – то все і далі буде добре, він не зверне з курсу. І якщо скаже, що буде далі йти в ЄС і НАТО, то так і буде.

Ну так, потім Президент в жодному разі не може поміняти команду. І не може домовитися про розпуск парламенту або зібрати потрібну коаліцію. Зовсім не може, ага.

7. Журналісти не можуть маніпулювати фактами в антикорупційних програмах.

Зовсім не можуть, грошей за них не отримують, вони святі. Але можуть дуже зручно ставити ці програми прямо перед виборами. Цікаво буде спостерігати, якщо раптом реальні факти трохи відрізняються від показаних. Ну але справу зроблено, і «осадок-то остался».

8. Нові кращі за старих, зміна – це завжди добре, це вікно можливостей для заходу нових професіоналів.

Майже так. Але працює, знову-таки, при сильних інституціях і коли немає загрози реваншу проросійських сил. Потім скажуть «ну не получилось», а «нові сили» замість того, щоб будувати країну, будуть змушені знову боротись для отримання хоча б нормального курсу України.

9. Великої війни не буде.

Думаю, це взагалі класно. Як і втрата пам'яті про те, що таке росія. Що для них людське життя – це нуль, що можна скористатися ядерною бомбою, що можна все, що завгодно. У них запасу ще на багато-багато років. Тому давайте потрохи виходити зі свого затишного світу.


Ми живемо під час війни. Ми живемо в час, коли нічого не зафіксовано залізобетонно. Коли можна купувати і продавати депутатів та міністрів. Коли телевізійний персонаж виграє вибори, а справжній кандидат взагалі не говорить з народом. І коли за нього все одно голосують.

Ви можете зробити тільки один процес невідворотнім – процес хаосу. Голосуйте за картинку, і він буде. А там, де хаос в Україні, завжди перемагає москва.