В стрічці виникає багато слів обурення новорічною промовою Зеленського та його «немає різниці». Проте є й такі, що навпаки – обурюються тим, хто висловлює протест. Мовляв, чому ви до нього причепилися?

Так ось я поясню.

Те, що потрібне для розвитку людини та суспільства, держави, це – формування міцних інститутів, цінностей, плекання довіри. Саме ці речі мають значення.

Ніби простий досить перелік. Що для цього усього треба?

Перше (не по важливості, це паралельні процеси) — будівництво ефективної державної системи. Реформа правової та правоохоронної системи – до них має бути довіра, так само як і до владних органів — президента, Верховної ради, Кабінету міністрів, судової системи. Так формується повага до інституцій. Є закон – є покарання за порушення – є самодисципліна і порядок.

Друге – необхідно освітніми та просвітницькими методами виховувати суспільство у традиціях поваги до особистості, до цінностей. Вчити, якщо так можна сказати, що є добре, а що – погано. І намагатися розвивати людей, їхні цінності та підвищувати потреби. Щоб було потрібно не тільки поїсти і почуватися в безпеці, але й прагнути розвитку.

Щодо підтримки інституцій — ми вже протягом останнього року бачимо «повагу» до них самої провладної команди. Починаючи від минулорічного привітання Зеленського замість Порошенка, закінчуючи турборежимом та відсутністю пояснення власних владних дій.

А для формування цінностей та довіри треба мати якийсь набір правильних та неправильних речей та подій. Бо тільки так можна дізнатися, що робити можна, а що – ні. І тоді виникає питання і назв вулиць, і пам'ятників, і того, чи ти – патріот, чи – ватник.

Бо якщо вулиця імени Жукова, що не шкодував людей для закривання танків, чи для якого СРСР був дуже ОК, то ми малюємо певну картину. СРСР – це добре, нічого, що мільйони людей знищили. Нічого, що не було розвитку особи, а тільки озброєння. Нічого, що люди не могли нічого дістати в магазинах – бо просто нічого не було. Це все – добре. Основне – примарна велич і страх.

А якщо імени Шухевича – то ми говоримо, що незалежна Україна – це добре. Має значення свобода людини та свобода народів. І якщо люди йшли на смерть – то не сотнями лягали за якийсь непотрібний прорив через Дніпро, а за ідею власного розвитку без вказівок кого-небудь ззовні.

Якщо стоїть пам'ятник Щорсу – то ми підтримуємо міфи більшовиків, підтримуємо боротьбу проти УНР.

А якщо Петлюрі – то ми стоїмо з іншого боку. Ми підтверджуємо свою історичну тяглість від УНР.

А якщо немає значення, ким є людина — то що взагалі має значення? Асфальтована дорога та добробут не можуть бути цінностями, що об'єднують у майбутньому – бо це не цінності взагалі. Це – потреби, причому двох найнижчих рівнів піраміди Маслоу. Це – необхідність, на чому має формуватися будь-яке суспільство.

Майбутнє може об'єднувати лише ідеєю, лише чимось, що здатне закрити протиріччя минулого.

Національна ідентичність полягає у спільності ідей та традицій, що відрізняються від інших. Плекання свого – це і є момент, що дає відчуття радости та бажання рости. Бо має значення, як німець та як австрійка говорять ніби одною німецькою мовою. Так само як англієць, шотландець, американка чи австралійка – англійською.

Має значення, в рамках якої історичної парадигми ми розвиваємось – бо це формує і бачення майбутнього. Той, хто підтримує бачення Бандери, Самчука чи Чорновола, ніколи не згодиться будувати Україну на засадах Леніна, Сталіна чи Путіна. Переможе щось одне – і тут ми маємо просто вибрати, — що саме.

Має значення, що говорить президент, бо оце «айтішник, що мріє втекти» — це не будування єдности, це відрізання від себе цілого пласту тих самих айтішників, що не мріють втікати, а цілком згідні будувати Україну тут.

Натомість ми отримали набір слів непорівнюваних, а деколи – протилежних. Поєднання теплого з квадратним, та чорного з білим не додасть єдности, тільки – спротив. Бо якщо не має значення моє віросповідання, моя мова, якщо немає різниці між українським ветераном і сєпаром з ОРДЛО, тоді виникає логічне запитання.

Навіщо тоді Україна? Якщо вона буде населена людьми, для яких немає різниці, що є добре, а що – погано? Чим вона відрізнятиметься від тої самої Росії?

Замість культивування розвитку кожної особистости та пошуку нових шляхів культурного та суспільного поступу, президент нам запропонував не звертати уваги на наші особливості. А звертати увагу тільки на те, що є первинними потребами людей. І не думати виокремлюватися – бути як раби в СРСР, бути бидлом, що сліпо радіє елементарним благам.

Між нами є різниця. І наша окремішність має значення.

Не будьмо бидлом.

---

Телеграм-канал https://t.me/kolybabloginfo

Блог https://mkolyba.wixsite.com/kolybablog