Як же мене тішить масова реакція на «сіськадовська»! І зовсім не тому, що багатьох зачепило, що їхнє намагання опанувати солов'їну може виглядати аж так незграбно. І, навіть, не тому, що жіночка ВПО, а це зовсім не смішно, з якого боку не подивися. А тому, що, нарешті, представники наріду з зеленого табору повстали проти табуйованого кварталу, до цього моменту недоторканого.
Квартал до сьогодні поводиться так, що усі бачать — війна їх не торкнулася. Вони і надалі перебувають у своєму комфортному світі, де головне, щось на кшталт медійної новини, як файно вбралася та нафарбувалась дочка-підліток лисого, а не які в неї відмітки з математики та фізики. І це поряд зі світлинами загиблих героїв, знищених міст, дітей сиріт.
Аж, натепер ситуація змінилася: багато з тих, хто не замислювався про своє буття, бо «какаяразніца», пройшли через жахіття окупації, залишилися без домівки, зі зброєю стали на захист країни. Вже багато з них, нажаль, повернулися на щиті, і тепер для нас вони герої, за кого б вони не голосували. Оце обурення квартальним стьобом, який виявив нерозуміння ситуації представниками зе компанії, є першим доволі гучним дзвінком про те, що «колибєль вавіної революції» захиталася. З'явилася ознака того, що «піпл більше не хаває». Це вже масові наявні дулі з за паркану, направлені в бік символу зе, поки нарід не має сміливості прямо сказати: геть! Люди оговтуються від жлобського дурману, обирають дійсно важливі речі, серед яких і людська гідність. Як з квартала починалося, так, сподіваймося, з ним і закінчиться.
