Знов ми ремонтуємо наші оhуєватори, шкала котрих ніц не була готова до того піzдеця, в який поринуло наше суспільство. Чому так жорстко? А які існують вирази, щоб передати ту розпач та лють, яку відчувають розумні люди, коли на чолі країни знаходяться долбоjоби, якими керують покидьки-ляльководи? Серед тих, хто не може похизуватися розумом, теж більшає таких, хто вже зрозумів, що їх тупо наїbали. Перелік розчарувань не має кінця. Навіть поржать не вдалося. Втім, уся бубочкина шобла з нахабною впевненістю, що їм нічого не буде, заказала собі додаткового бабла з бюджету. І, хоча, бабця вчила мене не рахувати гроші в чужій кишені, мене муляє, як використовуються народні гроші.
Про шоблу. Покидьки, які не мають а ні грама сумління, раптом опинилися, як їм здається, в умовах, де все дозволено! Тобто, у викривленому розумінні долбо(зе)ба, потрапити до влади потрібно не для того, щоб зробити життя пересічних якщо не кращим, то хоча б не погіршити, а для того, щоб «прибарахлитися так, щоб і онукам вистачило»(с). Філософія грьобаного совка.
Чому в країнах, де розвинуті демократія та культура бюрократії, у відставку подають за провину, яка викликала осуд суспільства? Тому, що негідний вчинок кидає тінь на всю партію і виборці більш не делегують їй право керувати їхніми грошима. Журналісти прискіпливо вивчають особистості на доброчесність, якщо ті претендують на вхід у владу. В цьому зацікавлені всі, це гарантує країні високий рівень життя.
Тим часом, дрібний злодюжка, який поцупив чотири пляшки пива, гвалтівник, корупціонер, фашист-євгенік чи уклоніст від Армії вільно почуваються серед рівних собі мерзотників в моїй країні. Безсоромний плагіатор отримав посаду Міністра освіти — просто оксюморон. Ситуацією, яка склалася з пандемією, роблять вигляд, що займаються декілька професійних брехунів. Якийсь офіс-менеджер, в суперечь Конституції, піднятий до рівня віце президента, вирішує долю країни на користь ворога. І це не всі, що кидаються в очі.
Безмозкий виборець має насолодитися результатом свого вибору, на практиці пізнати силу демократії. Його чи її не шкода. Як усім, мені шкода часу. Як же важко не звертати увагу на цей бляdsкий цирк, робити свою справу — допомагати Армії, і чекати. Чекати?
