На засіданні правління великого державного господарства, я була свідком, як його голова заявив іноземним спеціалістам: не кажіть, що це обладнання багато вартує, скажемо уряду, ще грошей надрукують. Сталося це в країні Мозамбік. Я бачила, як люди голодують, коли в них такі можновладці.
«Своєю відставкою я прагну застерегти від подальших спроб підірвати інституційні основи центрального банку в Україні», — сказав голова Нацбанку Смолій.
Ахтунг! Ось я почула від зелених про «ще надрукуємо та роздамо», і згадала анекдот, в якому один одному насцяв у кишеню, виявляється, безкоштовно! Та я не повірила, не звертати ж увагу на кожного довбо(зе)ба. То це не жарти?
В тому господарстві, що в країні Мозамбік, була найбільша плантація бананів на річці Лімпопо. Вони, поживні та смачні, і так росли, аби річка була. Втім, на всіх не вистачало, бо комунізм і совецькі радники-комсорги.
А в нас, звиняйте, бананів нема! І звичку саджати картоплю майже всі покинули.
За які гроші будемо купувати їжу? Вважаєте, вистачить усім?
